DIU.png

ЧЕХІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МУСІЙОВИЧ (Чеховський; 20.7.1876 — бл. 1938) —

   визначний український політичний і церковний діяч, ідеолог 
   УАПЦ, професор.
   Н. у с. Горохуватці Київського повіту Київської губ. у родині священика.
   У 1896 закінчив Київську духовну семінарію, в 1900 — 
   Київську духовну академію, 
   одержав ступінь кандидата богослов'я (у 1905 присвоєно звання
   магістра). У 1900-01 вчителював у с. Янівці та Горохуватці на Київщині.
   У 1901-03 працював помічником інспектора Кам'янець-Подільської духовної
   семінарії, з якої 1904 за активну національну роботу переведений з
   попередженням до Київської духовної семінарії. У 1905-06 — учитель
   російської мови в Черкаському духовному училищі, учитель історії
   літератури та теорії словесності в Черкаській чоловічій гімназії.
   З 1905 належав до 
   Української соціал-демократичної робітничої партії.
   За свою політичну і громадську діяльність постійно перебував під
   наглядом поліції. У 1906 обраний депутатом I Державної Думи, в якій
   входив до складу Української парламентської громади. У 1906 за участь
   в українському національному русі заарештований і засланий до
   Вологодської губ. У 1907 повернувся в Україну. У 1908-17 жив в Одесі.
   Викладав історію, психологію, логіку в середніх навчальних закладах
   Одеси. Брав активну участь у роботі місцевих осередків 
   Громади і 
   «Просвіти»,
   редагував газету 
   «Українське слово», яку видавав
   Український комітет.
   У 1917 переїхав до Києва, де активно займався національно-державотворчою
   та церковною діяльністю. Входив до складу керівних органів 
   Української соціал-демократичної робітничої партії. 
   З квітня 1917 — член
   Української Центральної Ради 
   від м. Одеси. З квітня 1918 — на посаді директора департаменту віросповідань УНР.
   Директор департаменту загальних справ Міністерства віросповідань 
   Української Держави. 
   Восени 1918 Ч., будучи членом Українського військового революційного комітету, брав 
   участь у підготовці збройного повстання проти гетьмана
   П. Скоропадського. У період  
   Директорії УНР 
   з 26.12.1918 до 11.2.1919 очолював Раду Міністрів і
   Міністерство закордонних справ УНР. Надзвичайно багато зробив для
   становлення Української автокефальної православної церкви. За його
   безпосередньою ініціативою уряд УНР 1.1.1919 проголосив автокефалію УАПЦ.
   У 1919-20 — професор історії культури в 
   Державному Українському університеті в Кам'янці-Подільському. 
   У 1920-22 — професор Вінницького
   ін-ту народної освіти 
   та Київського медичного ін-ту, доцент 
   Київського політехнічного ін-ту]. 
   З 1920 близько співпрацює з Всеукраїнською
   православною церковною радою, яка очолювала Всеукраїнську спілку
   православних парафій та вела підготовку до Всеукраїнського православного
   церковного собору з метою завершення організаційного оформлення УАПЦ.
   Учасник I і II Всеукраїнських православних церковних соборів. На I
   Всеукраїнському соборі (14-30.10.1921) — голова ідеологічної комісії
   УАПЦ, засновник і голова «Братства робітників слова». У 1921-24 —
   член президії ВПЦР, благовісник УАПЦ, організатор і викладач
   пастирських курсів у Києві. 17-30.10.1927 — голова другого
   Всеукраїнського собору. 29.7.1929  заарештований за звинуваченням у
   приналежності до сфабрикованої органами ДПУ Спілки визволення України. Під час 
   процесу СВУ 
   19.4.1930 засуджений до страти. Згодом вирок
   замінили на 10-річне ув'язнення. Відбував покарання в Харківському
   і Ярославському політізоляторах. У 1933 Ч. переведено до таборів
   особливого призначення без права листування. Ймовірно, загинув в
   ув'язненні. Автор праць на  релігійно-церковну тематику (деякі роботи
   підписував псевдонімом Ілля Братерський): «Київський митрополит
   Гавриїл Банулеско-Бодоні. 1799-1908», «Боротьба чехів за волю і правду
   в часи Гуса», «Кому служить церковне панство на Україні», «Основи
   визволення Церкви з-під влади князів тьми», «За Церкву, Христову
   громаду, проти царства тьми», «Церковне панство на Україні».
   

О. Ігнатуша (Запоріжжя).