Українська мова. Енциклопедія
ТИМЧЕНКО Євген Костянтинович (27.Х 1866, Полтава —
22.V 1948, Київ) — укр. філолог, педагог, перекладач,
професор з 1915, академік
УАН
з 1919, чл.-кор. АН СРСР з
1929. Навч. 1889-90 у Петерб. ун-ті (вільний слухач). Закін.
1910
Київ. ун-т.
Протягом 1891-93 працював у держ. установах
Києва і Чернігова (службовець київ. удільної контори, черніг.
земської управи), згодом — у ред. журн.
«Киевская старина»
(опрацьовував тут матеріали для укр.-рос. словника),
бібліотеці Київ. ун-ту, з 1910 викладав у навч. закладах
Варшави (приват-доцент, доцент місц. ун-ту, з 1915 — професор
Варшав. ун-ту, у 1918-32 — Київ. ун-ту. Один з організаторів
УАН (1918), був керівником
Пост. комісії з підготовки істор. словника укр. мови.
Зазнав переслідувань. З 1944 — ст. наук. співробітник
Ін-ту мовознавства АН УРСР.
Т. — різнобічний мовознавець. Значні його заслуги як
лексикографа: уклав «Русско-мало-росский словарь» (т. 1-2,
1897-99), співавтор і ред. «Історичного словника українського
язика» (в. 1, 1930; в. 2, 1932; перевид. 1985 у Мюнхені; в. З
не надр.). Цей словник, хоч і мав певні недоліки (не
враховано багато пам'яток, недостатня семант. і стилістична
розробки реєстрових слів тощо), проте своє наук. значення не
втратив. Картотека словника зберігається в
Ін-ті українознавства НАН України
(Львів). Т. брав діяльну участь у підготовці «Словаря української мови» за ред.
Б. Грінченка
(1907-09). Займався питаннями літ. укр. мови: «Українська
граматика» (1907, 2-е доп. вид. — 1917), у якій за чіткою
системою із залученням багатого фактажу грунтовно опрацьовані
фонетика та морфологія укр. мови, особливої уваги заслуговує
виклад афікс. словотвору; «Українська граматика для шкіл
середніх» (1918); вузів. посібник «Курс історії українського
язика. Вступ і фонетика» (1927, 2-е доп. вид. — 1930), де при
широкому залученні порівн. матеріалу слов'янських та ін.
індоєвроп. мов, а також діал. даних докладно викладено
історію укр. мови (продовження цієї праці, присвячене істор.
морфології, залишилося незавершеним). Досліджував синтаксис
відмінків укр. мови: «Функції генітива в південноруській
мовній області» (1913, магістер. дисертація рос. мовою),
«Льокатив в українській мові» (1924), «Номінатив і датив в
українській мові» (1925), «Вокатив і інструменталь в
українській мові» (1926), «Акузатив в українській мові»
(1928). Ці праці виконані на матеріалі писаних пам'яток та
мови фольклору і лише частково — худож. л-ри.
Важливою частиною наук. доробку Т. є його праці з
діалектології: «Причинки до української діалектології»
(1908), «Програма до збирання діалектичних одмін української
мови» (1910, у співавт. з
К. Михальчуком),
«Вказівки, як записувати діалектичні матеріали на українському язиковому
обширі» (1925), «Одна діалектна особливість вживання морфеми
ся» (1948) та ін. Переклав укр. мовою карело-фін. нар. епос
«Калевала» (1901), шосту пісню ест. нар. епосу «Калевіпоег»
(1945) та ін. Залишив значну рукописну спадщину.
Літ.:
- Булаховський Л. А. Євген Костянтинович Тимченко. «Мовознавство», 1948, т. 6
- Булахов М. Г. Тимченко Евгений Константинович.
В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр, словарь, т. 3. Минск, 1978
Й. О. Дзендзелівський
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Євген Тимченко.