DIU.png

СТЕБНИЦЬКИЙ ПЕТРО ЯНУАРІЙОВИЧ (псевд. П. Смуток, А. Ірпенський,

   Малоросіянин, Малорос, П. Хмара та ін.; 25.11.1862 — 14.3.1923)
   — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист.
   Н. у с. Гореничі Київського повіту. У 1881 закінчив 
   першу Київську гімназію. У 1881-88 навчався на фізико-математичному ф-ті 

Київського ун-ту.

   Працював на різних посадах у Міністерстві фінансів і Торгово-телеграфному
   агентстві у Петербурзі. Друкував статті з економіки у «Вестнике финансов»,
   «Торгово-промышленой газете», «Русском экономическом обозрении».
   В Петербурзі очолював українську 
   громаду, місцевий осередок 

ТУП.

   Допомагав у роботі депутатам українських фракцій в І та II Державних Думах.
   У 1898 створив разом з 
  О. Лотоцьким 

Доброчинне товариство для видання загальнокорисних і дешевих книжок,

   посприявши таким чином публікації
   українських видань, насамперед творів 
   Т. Шевченка, 
   енциклопедії 
   ``«Украинский народ в его прошлом и настоящем»`` (1914-15). 
   Співробітничав з часописами
   «Киевская старина», 
   «Украинская жизнь», 
   «Літературно-науковий вісник», 
   «Рада» та ін.
   Після Лютневої революції 1917 очолював 

Українську Національну Раду в Петрограді. Разом з О. Лотоцьким підготував для Тимчасового уряду

   записку про нагальне задоволення національних інтересів українського народу, 
   яка обговорювалася 17 і 23.3.1917 на зустрічі представників 
   Української Національної Ради з
   прем'єр-міністром кн. Г. Львовим. Належав до 

УПСФ. 15.7.1917 на

   Малій Раді
   був затверджений на посаду представника 

Генерального Секретаріату УЦР-УНР

   при Тимчасовому уряді. Доклав багато зусиль до розв'язання конфліктних і
   суперечливих проблем, що виникали між міністерствами Тимчасового уряду і
   генеральними секретарствами України. Переїхавши до Києва у травні 1918,
   увійшов до складу української делегації на мирних переговорах із РСФРР.
   У серпні 1918 був призначений сенатором Адміністративного суду Державного
   Сенату Української Держави. У жовтні-листопаді 1918 — народний міністр
   освіти 

Української Держави.

   Йому належала важлива роль у створенні 

Української академії наук.

   З 1919 очолював постійну Комісію біографічного словника УАН.
   Автор літературних і публіцистичних творів, зокрема «Під стелями Думи» (1907),
   «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій» (1918).
   

   В. Верстюк, Т. Осташко (Київ)
   

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Стебницький Петро Януарійович.