Українська мова. Енциклопедія

СВЄНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович (7.IV 1876, м. Буськ,

     тепер Львів, обл.  —  18.IX 1956, Львів)  —  укр. філолог,
     етнограф, громад.-культур. діяч, доктор філол. наук з 1902,
     професор з 1941. Закінчивши 1899 фіз.-матем. ф-т 
     Львів. ун-ту, 
     продовжив навчання як вільний слухач істор.-філол.
     ф-ту Петерб. ун-ту та студент Археол. ін-ту. Лінгв. освіту
     поглибив у Відні під кер. 
     В. Ягича, 
     де захистив докт. дисертацію. З 1913  —  доцент Львів. ун-ту, 1944-50  —  зав.
     кафедри слов'ян. філології. Одночасно (до 1956) керував
     Львів, відділом 
     Ін-ту мовознавства АН УРСР, 
     а також очолював (до 1952) створений ним у Львові 1905 Нац. музей (з 1939
     — Держ. музей укр. мист-ва). Наук. інтереси багатогранні:
     мовознавство, зокрема історія укр. мови, історія укр. літ.
     мови, порівн.-істор. мовознавство, діалектологія,
     палеографія, літературознавство, рукописні пам'ятки і
     стародруки, укр. мист-во найдавнішого періоду, музейна справа
     та ін. Осн. праці  —  «Бучацьке євангеліє XIII ст.» (1911),
     «Основи науки про мову українську» (1918), «Нариси з історії
     української мови» (1920), «Мова Галицько-волинського
     літопису» (1949), «Опис рукописів народного дому з колекції
     А. Петрушевича» (т. 1-3, 1906-11), «Початки книгопечатання на
     землях України» (1924). Автор численних праць з давньорус.
     л-ри, фольклору та л-ри ін. слов'ян. народів, укр. мист-ва.
   

Літ.:

Я. В. Закревська