Українська мова. Енциклопедія
ПЕТРУШЕВИЧ Антон Степанович [псевд. — Антоній из
Добрян, Галичаненько А., Галичанин, Подкова Иван, Русин
Галичанин, Русолюбович А., Тотсамович А. та ін., крипт.: А.
из Д., А. П., А. С. П. та ін.; 18.1 1821, с. Добряни, тепер
Стрийського р-ну Львів, обл. — 10.IX 1913, Львів] — укр.
історик, археолог, філолог, етнограф, церк. діяч, почес. чл.
Краків., Бухарест. та Петерб. (з 1904) АН, почес. доктор
Київ. ун-ту,
чл.-засновник
Галицько-руської матиці
та
Руського нар. ін-ту «Народний дім» у Львові.
Середню освіту здобув 1845 у Львові, висвячений на священика 1847.
Доводив окремішність укр. мови (і народу) від рос. та польської. З
часом перейшов на
москвофіл.
позиції. Автор праць на істор.-філол. тематику («Зведений Галицько-руський
літопис 1500-1772», т. 1-6, 1874-91), опубл. грамоти галиц.-волин.
князя Лева Даниловича («Галицький історичний збірник», №2,
1854, рос. мовою) та багатьох ін. пам'яток. Піонер укр.
археології у Галичині (статті про збручанського Святовита,
локалізація княжого Галича на терені тощо). Зібрав значний
лекс. діал. матеріал з різних західноукр. територій. Уклав
етимол. словник усіх слов'ян, мов у порівнянні з ін.
індоєвроп. мовами (залишився в рукописі і разом з ін. укр.
лекс. матеріалами зберіг, в Б-ці Рос. АН в Санкт-Петербурзі).
Один з перших викрив фальсифікації
В. Ганки
(«Про підробленість Зеленогорського рукопису, тобто Судѣ Любуші, і про підроблені чеські глоси в Празькому рукописі Mater Verborum», 1878).
Й. О. Дзендзелівський.