Українська мова. Енциклопедія

ПЕТРУШЕВИЧ Антон Степанович [псевд. — Антоній из

     Добрян, Галичаненько А., Галичанин, Подкова Иван, Русин
     Галичанин, Русолюбович А., Тотсамович А. та ін., крипт.: А.
     из Д., А. П., А. С. П. та ін.; 18.1 1821, с. Добряни, тепер
     Стрийського р-ну Львів, обл. — 10.IX 1913, Львів]  —  укр.
     історик, археолог, філолог, етнограф, церк. діяч, почес. чл.
     Краків., Бухарест. та Петерб. (з 1904) АН, почес. доктор
     Київ. ун-ту, 
     чл.-засновник
     Галицько-руської матиці 
     та
     Руського нар. ін-ту «Народний дім» у Львові. 
     Середню освіту здобув 1845 у Львові, висвячений на священика 1847. 
     Доводив окремішність укр. мови (і народу) від рос. та польської. З
     часом перейшов на 
     москвофіл. 
     позиції. Автор праць на істор.-філол. тематику («Зведений Галицько-руський 
     літопис 1500-1772», т. 1-6, 1874-91), опубл. грамоти галиц.-волин.
     князя Лева Даниловича («Галицький історичний збірник», №2,
     1854, рос. мовою) та багатьох ін. пам'яток. Піонер укр.
     археології у Галичині (статті про збручанського Святовита,
     локалізація княжого Галича на терені тощо). Зібрав значний
     лекс. діал. матеріал з різних західноукр. територій. Уклав
     етимол. словник усіх слов'ян, мов у порівнянні з ін.
     індоєвроп. мовами (залишився в рукописі і разом з ін. укр.
     лекс. матеріалами зберіг, в Б-ці Рос. АН в Санкт-Петербурзі).
     Один з перших викрив фальсифікації 
     В. Ганки 
     («Про підробленість Зеленогорського рукопису, тобто Судѣ Любуші, і про підроблені чеські глоси в Празькому рукописі Mater Verborum», 1878).
   

Й. О. Дзендзелівський.