
Номоканони, зб. церк. і цивільних приписів, перев. щодо внутр.
устрою візант. Церкви. Н. оформилися в 6-8 вв. у Візантії на
постановах Вселенських соборів та на законах імператорів. Н.
відомі на Русі в давньому півд.-слов. перекладі («Зицар»),
доповнювалися та пристосовувалися до місц. потреб і відограли
поважну ролю в судівництві й житті Церкви. Друком Н. вийшли у
Києві 1620, 1624, 1629 pp. та у Львові 1646 p. (єп.
A.Желиборського) у ред. т. зв. Н. при Великому Требнику.