Українська мова. Енциклопедія

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович [13(25). XI 1838,

     містечко Стеблів, тепер смт Корсунь-Шевченківського р-ну
     Черкас, обл. — 2.1V 1918, Київ]  —  укр. письменник.
     Досліджував мовозн. проблеми. У статтях «Сьогочасна
     правописна мова на Україні» (1907) і «Криве дзеркало
     української мови» (1912) обстоював нар. основу укр. літ. мови
     (без іншомов. слів тощо), вироблення загальної для неї і
     усталених лекс., грамат. та орфогр. норм, орієнтував й
     розвиток на східноукр. мовну практику, хоч і не всі конкр.
     пропозиції Н.-Л. у них були обгрунтовані. Автор «Граматики
     української мови» (ч. 1-2, 1914), призначеної передусім для
     самоосвіти; в дод. до ч. 2 вміщені окр. матеріали з історії
     укр. народу та його культури.
   

 Літ.: 
     

М. А. Жовтобрюх

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Іван Нечуй-Левицький.