Українська мова. Енциклопедія
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович [13(25). XI 1838,
містечко Стеблів, тепер смт Корсунь-Шевченківського р-ну
Черкас, обл. — 2.1V 1918, Київ] — укр. письменник.
Досліджував мовозн. проблеми. У статтях «Сьогочасна
правописна мова на Україні» (1907) і «Криве дзеркало
української мови» (1912) обстоював нар. основу укр. літ. мови
(без іншомов. слів тощо), вироблення загальної для неї і
усталених лекс., грамат. та орфогр. норм, орієнтував й
розвиток на східноукр. мовну практику, хоч і не всі конкр.
пропозиції Н.-Л. у них були обгрунтовані. Автор «Граматики
української мови» (ч. 1-2, 1914), призначеної передусім для
самоосвіти; в дод. до ч. 2 вміщені окр. матеріали з історії
укр. народу та його культури.
Літ.:
- Жовтобрюх М. А. Укр. граматика І. С. Нечуя-Левицького. «Мовознавство»,
1989, №1
М. А. Жовтобрюх
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Іван Нечуй-Левицький.