
Мандрівні дяки, студенти-бурсаки, вихованці духовних шкіл,
іноді й духовні особи без посади, що, мандруючи по Україні в
17-18 вв., заробляли гроші приватним навчанням, іноді і в
школах; в народі М.д. називали ще «пиворізами». М.д.
спричинилися до розповсюдження рукописної літератури,
влаштовували театральні вистави, ходили з вертепом.
Література М.д. є запізненою паралелею до зах.-евр.
середньовічних «голіярдів». Це здебільша гумористичні та
бурлескні твори, вірші-травестії, пародії, сатири: поема про
попа Негребецького, «Синаксар виписан із служби дванадцяти
нетлінних братів Коропських на пам'ять пиворізам о
ізобліченії сивухи»; гумористичні діялоги, ліричні поезії.
Найвизначніший твір у прозі — автобіографія
серед ін. авторів: Микола Мазалевський й ін.
Починаючи з інтермедій
М. Довгалевського, типи бурсаків
зустрічаються і в пізнішій літературі
(В. Наріжного, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, І. Тобілевича). Вплив мови і
стилю М.д. помітний від
І. Некрашевича до І. Котляревського
і «котляревщини» першої пол. 19 в. Творчість М.д.
досліджували
І. Франко, М. Петров, П. Житецький, П. Єфименко, О. Білецький, П. Попов.
Література:
- Житецький П. «Енеїда» Котляревського у зв'язку з оглядом літератури XVIII ст. К. 1919
- Білецький О. Хрестоматія давньої укр. літератури. К. 1949
Д.Ч.
Додаткова литература
Павловский И. Фр. Прходскія школы въ старой Малороссіи и причины ихъ уничтоженія.Кіевская старина. №1, 1904, с. 1-40.