Українська мова. Енциклопедія

МАКСИМОВИЧ Іван (?, м. Ніжин — 1732, Москва) — укр. лексикограф, перекладач.

   Родич гетьманів 

І. Самойловича та І. Мазепи. Вихованець

   Києво-Могилян. академії. 
   До 1709 працював у канцелярії І. Мазепи, а після полтав.
   трагедії 1709 разом з ним емігрував до м. Бендер (Молдова).
   В еміграці — 

генеральний писар уряду гетьмана П. Орлика

   (1710-14). 1715 вдалося повернутися в Україну, звідки був депортований
   до Москви. На підставі тримовного словника польс. вченого Г. Кнапського
   «Thesaurus Polono-Latino-Graeco» (1621), а також відомого лат. словника
   1502 італ. вченого А. Калепіно, користуючись рукописним словником
   Єпіфанія Славинецького та
   Арсенія Корецького-Сатановського
   «Леxіконъ латински(й) з Калєпина прєложєн(н)ы (й), на славєнски(й)», у
   1718-24 уклав великий (1406 сторінок) лат.-слов'ян. словник
   «Dictionarium latino-slavonum» (факсим. видання  
   О. Горбача, 1991), у якому значною мірою
   відображено лексику пн.-сх. укр. говорів. Рукопис зберіг, у Петерб.
   публ. б-ці. 
   

Літ.:

   Й. О. Дзендзелівський.