
Ліквідація неписьменности, Лікнеп, система заходів в СОСР і УССР для навчання грамоти всього неписьменного населення (дорослих і дітей, які не ходили до шкіл), одне з гол. завдань політосвіти в 1920—30-их рр. Централею Л: н. була на Україні Всеукр. Надзвичайна Комісія Л. н. (ВУНКЛН), її орган — двотижневик «Геть неписьменність». На низах діяли «ліквідаційні пункти» з тривалістю навчання від 3—6 міс. до 2 рр.; в склад навчання входила також «політ. грамота». Мережа пунктів Л. н., розпочата 1921 (в кін. 1921 — 487), піднеслася в кін. 1923 р. до 5 096, 1925 — 13 028. Ч. учнів (в тис; на 1 січня даного року) видно з таблиці:
|
Рід школи |
1922 |
1924 |
1926 |
1928 |
1930 |
1932 |
1934 |
1939 |
|
Для неписьменних |
|
165,4 |
|
306,7 |
2 466,3 |
1 403,0 |
875,8 |
430,0 |
|
для малописьменних |
|
10,2 |
|
43,7 |
221,7 |
2 086,3 |
872,9 |
614,8 |
|
Разом |
14,0 |
175,6 |
502,0 |
350,4 |
2 688,0 |
3 489,3 |
1 748,7 |
1 044,8 |
У зв'язку з Л. н. число письменних піднеслося в УССР з 57,5% в 1926 р. до 85,3% в 1939 р. і до 98,5% у 1961 р. Див. також Письменність.