
ЛУЦЬКЕ БРАТСТВО [Хрестовоздвиженське (Чеснохрестське) братство] у
Луцьку — національно-релігійна, громадська організація православних
українських шляхтичів Волині та міщан Луцька. Засновано 1617.
Визначними діячами братства того періоду були шляхтичі
Л. Древинський,
М. Гулевич-Воютинський, А. Пузина, ченці Герасим Микулич,
Ісакій
Борискович та ін. До Л.б. входили також окремі представники старшини
Війська Запорізького. Братство вело боротьбу проти
національно-політичного гноблення українського населення, займалося
громадсько-культурницькою та благодійною діяльністю і відігравало
значну роль у боротьбі за збереження законних прав православ'я на
Волині у 20-40-х рр. 17 ст. Братчики відкрили друкарню, шпиталь і
школу.
Пам'ятками української педагогічної думки є правила для учнів
(«Артикули прав») і статут школи Л.б. («Порядок шкільний»), запозичений
Львівської братської школи. Великий вплив на діяльність світського братства
мав Луцький братський монастир («братство духовне»), при якому в 1628 і
1640-х рр. діяла друкарня. З серед. 17 ст. в умовах посилення
національно-релігійного гніту на західно-українських землях почався
занепад Л.б., і наприкінці 18 ст. воно припинило свою діяльність.
В 1871 засновано нове Л.б., яке мало офіційно-клерикальний характер.
Я. Ісаєвич (Львів).