DIU.png

ЛУЦЬКЕ БРАТСТВО [Хрестовоздвиженське (Чеснохрестське) братство] у

   Луцьку — національно-релігійна, громадська організація православних
   українських шляхтичів Волині та міщан Луцька. Засновано 1617.
   Визначними діячами братства того періоду були шляхтичі 
   Л. Древинський,
   М. Гулевич-Воютинський, А. Пузина, ченці Герасим Микулич,
   Ісакій
   Борискович та ін. До Л.б. входили також окремі представники старшини
   Війська Запорізького. Братство вело боротьбу проти
   національно-політичного гноблення українського населення, займалося
   громадсько-культурницькою та благодійною діяльністю і відігравало
   значну роль у боротьбі за збереження законних прав православ'я на
   Волині у 20-40-х рр. 17 ст. Братчики відкрили друкарню, шпиталь і
   школу.
   Пам'ятками української педагогічної думки є правила для учнів
   («Артикули прав») і статут школи Л.б. («Порядок шкільний»), запозичений
   Львівської братської школи. Великий вплив на діяльність світського братства
   мав Луцький братський монастир («братство духовне»), при якому в 1628 і
   1640-х рр. діяла друкарня. З серед. 17 ст. в умовах посилення
   національно-релігійного гніту на західно-українських землях почався
   занепад Л.б., і наприкінці 18 ст. воно припинило свою діяльність.
   В 1871 засновано нове Л.б., яке мало офіційно-клерикальний характер. 
   

Я. Ісаєвич (Львів).