Українська мова. Енциклопедія

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович

    [5 (17).IX 1864, Вінниця —
   12 (25).IV 1913, Чернігів] — укр. письменник, громад.-культур. діяч. Закін.
   1880 Шаргородську дух. семінарію (бурсу), займався самоосвітою. 1891 склав
   іспит на нар. вчителя при Вінн. реальному уч-щі, був домашнім учителем у
   с. Лопатинцях, де вів осв.роботу серед селян, записував фольклор. У 1892-93 К.
   був членом нелег. громад.-культур. т-ва 
   «Братство тарасівців». 
   З 1892 працював в Одес. філоксерній комісії, 1897 — у ред. житомирської газ. 
   «``Волинь``».
   Від 1898 оселився в Чернігові, займав різні посади. Автор психол. етюдів, оповідань,
   новел («Intermezzo», «Для загального добра», 1895; «Дорогою ціною», 1901;
   «Цвіт яблуні», 1902; «Persona grata», 1907; «Коні не винні», 1912);
   повістей «Fata morgana» (1903-10), «Тіні забутих предків» (1911) та ін.
   Переклав укр. мовою ряд творів європ. письменників.
   

   Міркування про укр. мову виклав у літ.-крит., публіцист, працях, листах.
   Обстоював вільне, різностильове функціонування укр. літ. мови
   (ст. «До полеміки про самостійність малоросійської мови», 1898, рос. мовою).
   У 1903 разом з М. Чернявським написав листи-звернення до укр. письменників,
   що засвідчують глибоке його вболівання за належний рівень укр. л-ри.
   Разом уклали літ. альманахи «З потоку життя», «Дубове листя». Писав про мову
   творів 
   І. Котляревського, 
   Т. Шевченка, 
   П. Куліша, 
   І. Нечуя-Левицького та ін.,
   окреслив джерела й шляхи збагачення літ. мови, висловив слушні міркування з питань лінгвостилістики, правопису тощо.
   

   Тв.: Твори, т. 4-7. К., 1974-75.
   

Літ.:

В. М. Статєєва.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Михайло Коцюбинський.
Вікіпедія: Михайло Коцюбинський.