Українська мова. Енциклопедія

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Олександр Олександрович [псевдоніми: Скубенко Чуприна,

   Эк. С-тъ, Sp. A-r; 1837, посад Крюків, тепер у складі м. Кременчука
   Полтав. обл. — 29.ІХ (1 l.X) 1881, м. Піза, Італія; похов. у Москві]
   — укр. і рос. філолог-славіст, народознавець, історик, археолог,
   бібліограф, доктор слов'янознавства з 1874, чл.-кор. Петерб. АН з 1875.
   Закін. 1857 Моск. ун-т. У 1864–67 — секретар Моск. археол. т-ва,
   редактор «Археологического вестника», 1867-73 — професор Дерптського (тепер Тартуський), з 1875 — 
   Київ. ун-тів. 
   Протягом 1879–81 був головою
   Істор. т-ва Нестора-літописця. 
   Обстоював самобутність і самостійність укр. мови, потребу розвитку її літ. форми 
   («Народні оповідання Марка Вовчка», 1859; рос. мовою — «Нові праці з російської 
   старовини й народності», 1861; «Старовина і народність за 1861 год», 1862).
   Обгрунтовано розвінчав псевдонаукову теорію 
   М. Погодіна  про неавтохтонність
   українців («Чи були малоруси споконвічними жителями Полянської землі,
   чи прийшли з-за Карпат в XIV столітті?», 1862; «Давня руська писемність.
   Спроба бібліографічного викладу історії її вивчення», 1881). Розвинув думки про 
   Г. Квітку-Основ'яненка 
   як творця нової укр. прози і засновника прозового
   стилю укр. літ. мови («З приводу праці 

Г. Данилевського про Основ'яненка», 1856).

   Вагомо заперечив ``норман. теорію`` походження сх. слов'ян («Слов'яни і Русь у
   найдавніших арабських письменників», 1868).
   

   Тв.: Сочинения, т. 1–4. СПб., 1889–95.
   

Літ.: 
     

            В. П. Плачинда.