
КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ [6(18).8.1836 — 29.11(12.12).1900;
літ. псевд. О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя,
О. Хуторянин та ін.] — український письменник, публіцист,
педагог, громадський діяч ліберального напряму. Н. у
с. Переходівка (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.).
Друкуватися почав у
«Черниговском Листке» (1858).
К. вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він
служив, організував недільні школи, писав для них підручники.
В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь
у роботі київської
Громади, організовував недільні школи.
Як член київської міської ради домагався введення у школах
української мови. К. налагоджував зв'язки з українськими
діячами у Галичині. У зв'язку з переслідуванням царизмом
українських діячів (1863), К. був висланий у Вологду, а потім
— Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з
національними українськими діячами Галичини. У 1872
повернувся до Києва, де працював у
«Киевском Телеграфе».
К. був одним з фундаторів
Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873),
а пізніше — ініціатором перетворення його у
Наукове Товариство ім. Т. Шевченка.
Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах,
оповіданнях обстоював українську національну ідею,
проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не
боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», ін. В
оповіданнях К. піднімає проблему соціального й національного
гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин»,
«Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці»,
«За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій
Ґоровенко» подав образи українських національних
інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві. К. — автор ґрунтовної біографії
Шевченка, яка не втратила свого
значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський». Хроніка його
життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл К. видав
популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862),
«Арифметика, або щотриця» (1863), «Перша граматика, або
читання» (1863). Від кін. 1920-х рр. твори К. в СРСР
знаходились під забороною (за вийнятком кількох поезій), а
радянське літературознавство відносило К. до «націоналістів».
О. Сухий (Львів).
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Олександр Кониський.
Вікіпедія: Олександр Кониський.