DIU.png Олександр Кониський

КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ [6(18).8.1836 — 29.11(12.12).1900;

     літ. псевд. О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя,
     О. Хуторянин та ін.] — український письменник, публіцист,
     педагог, громадський діяч ліберального напряму. Н. у 
     с. Переходівка (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.).
     Друкуватися почав у 
     «Черниговском Листке» (1858). 
     К. вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він
     служив, організував недільні школи, писав для них підручники.
     В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь
     у роботі київської 
     Громади, організовував недільні школи. 
     Як член київської міської ради домагався введення у школах
     української мови. К. налагоджував зв'язки з українськими
     діячами у Галичині. У зв'язку з переслідуванням царизмом
     українських діячів (1863), К. був висланий у Вологду, а потім
     — Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з
     національними українськими діячами Галичини. У 1872
     повернувся до Києва, де працював у 
     «Киевском Телеграфе». 
     К. був одним з фундаторів 
     Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), 
     а пізніше — ініціатором перетворення його у 
     Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. 
     Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах,
     опові­даннях обстоював українську національну ідею,
     проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не
     боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», ін. В
     оповіданнях К. піднімає проблему соціального й національного
     гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин»,
     «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці»,
     «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій
     Ґоровенко» подав образи українських національних
     інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві. К. — автор ґрунтовної біографії
     Шевченка, яка не втратила свого
     значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський». Хроніка його
     життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл К. видав
     популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862),
     «Арифметика, або щотриця» (1863), «Перша граматика, або
     читання» (1863). Від кін. 1920-х рр. твори К. в СРСР
     знаходились під забороною (за вийнятком кількох поезій), а
     радянське літературознавство відносило К. до «націоналістів».
   

О. Сухий (Львів).

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Олександр Кониський.
Вікіпедія: Олександр Кониський.