DIU.png

КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС — одна з найдавніших історичних і літературних

   пам'яток княжої доби. К.л. — складова частина 
   Іпатіївського літопису,
   продовження «Повісті минулих літ».
   Охоплює події з 1111–17 до 1200. Зібраний у 

Видубицькому монастирі і

   містить запозичення з втраченого Чернігівського та незбереженої частини
   Галицького літописів. 
   Літопис ведено і далі, принаймні до 1237, деякі
   його уривки увійшли до 

новгородського літопису. До К.л. увійшли

   монастирські, особисті й родові князівські літописи, воїнські повісті,
   оповідання про народні повстання. Зокрема, оповідання про долю князя

Ізяслава Мстиславича; про забиття киянами ченця Ігоря чернігівського;

   звіт київського посла Петра Бориславича до князя 

Володимирка; розповідь про смерть князя Ростислава Мстиславича, про вбивство князя

   Андрія Боголюбського,
   про похід князя Ігоря Святославича та ін. К.л. має світський характер,
   хоч серед авторів є і духовні особи. Твір відображає тогочасний ідеал
   «лицарства» з чітко усталеними поняттями честі, слави, є виразом
   ідеології українського патріотизму. К.л. досліджували 
   М. Грушевський,
   Д. Чижевський, 

М. Приселков, Д. Лихачев.

   Переклад К.л. увійшов до «Літопису руського» (1989). 
   

О. Рибак (Львів).

Вид.:

Додаткова література:

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Київський літопис.
Юридична Енциклопедія: Київський літопис.
Вікіпедія: Київський літопис.