
Київська Духовна Академія, вища духовна школа в Києві.
Відкрита 1819 р. у Братському манастирі, де до 1817 р. існувала
Киево-Могилянська Академія, що її продовженням фактично й стала К.Д.А. Спочатку
вона діяла за уставом 1814 р. На чолі тогочасної К.Д.А. стояв ректор,
а також конференція й правління. Вищий нагляд над К.Д.А. мала до
1839 р. Комісія Духовних Училищ, а після того — Синод. За уставом 1869 р.,
в духовних академіях були поширені права академічних рад, підвищені
вимоги щодо кваліфікації професорів, програма навчання поділена на три
групи: богословську, церк.-історичну і перк.-практичну. 1884 р.
запроваджено новий устав, який передав нагляд над К.Д.А. київ. митр.
«Тимчасові правила» 1906 р. усунули цей нагляд, а право надавати наук.
богословські ступені, що незадовго перед тим було передано Синодові,
повернено акад. радам. Число студентів К.Д.А. пересічно сягало 200
(1897 р. — 175 студ., 1908 р. — 197). Велике ч. студентів по
закінченні академії не залишалися на церк. службі, а переходили на
працю у світських ділянках. В К.Д.А. викладали визначні наук. сили
(Макарій Булгаков, майбутній архиеп. харківський і митр. московський,
філософи О. Новицький і
П. Юркевич, історики Церкви — Брати Ф.
М. Петров, С. Голубев, Ф. Тітов та ін., що зробили великий
вклад в укр. науку, а з академії вийшло багато укр. церк., наук. і
гром. діячів. При К.Д.А. з 1837 р. видавався популярний журн.
«Воскресное Чтение», а з 1860 — наук. журн. «Труды Киевской Духовной Академии».
Дуже цінна бібліотека К.Д.А., початок якої поклав ще
Петро Могила,
мала великий відділ рукописів і стародруків. З 1872 діяло при
К.Д.А. Церк.-Археологічне Т-во і при ньому Церк.-Археологічний Музей,
фундатором і багаторічним дир. якого був М. Петров. К.Д.А. була
єдиною правос. високою богословською школою на Україні; ліквідована
сов. владою в 1920 р.
І. К-ий