
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА — один із найбільших та найдавніших
чоловічих монастирів на українських землях. Заснований бл. 1051 у
с. Берестове, недалеко від Києва, на правому березі Дніпра. Засновником
монастиря вважається св. Антоній Печерський. Першим відомим ігуменом
К.–П.Л. був згаданий у історичних джерелах монах Варлаам (1061), після
цього монастирську братію очолив св. Феодосій Печерський. Впродовж
11-13 ст. монастир був найбільшим церковним осередком
Київської держави.
З 12 ст. одержав назву лаври. Відігравала важливу роль у
культурному житті Київської держави. Тут велося давньоукраїнське
літописання, було налагоджене переписування книг, існував шпиталь для
убогих та калік, розвивалась мозаїчна та ювелірна справи, У перших
століттях свого існування К.–П.Л. неодноразово зазнавала руйнувань: у
1096 — половецькими ордами, у 1169 — владимиро-суздальськими
військами
``Андрія Боголюбського``;
у 1203 загонами князя Рюрика Ростиславича та чернігівськими князями; у
1240 — монголо-татарськими ордами хана
Батия. Однак, кожного разу
монастир знову відновлювався і ставав все більш відомим. Ще більше
зросло значення К.–П.Л. в період входження українських земель до складу
Великого князівства Литовського,
а з 1569 — Речі Посполитої.
Незважаючи на знищення монастиря, підчас нападу кримських татар у 1482,
він швидко відродився; в 1598 офіційно одержав статус лаври
(об'єднувала 6 монастирів) та права ставропігії від
Константинопольського Патріарха. Після
Берестейського церковного собору 1596 тривалий час велися суперечки між греко-католиками та
православними за володіння лаврою, які завершились 1613 переходом лаври
у власність православної церкви. В цей період К.-П.Л, продовжувала
залишатися центром українського культурно-освітнього життя. Тут
укладався започаткований у 13 ст.
«Києво-Печерський Патерик» —
важливе джерело до історії українських земель, У 1615
архімандрит монастиря
``Є. Плетенецький
заснував при монастирі друкарню. У
17 ст. було опубліковано 117 видань, серед яких — твори
П. Могили,
І. Гізеля,
``Л. Барановича``,
``І. Галятовського``
та інших відомих авторів. В 1631 митрополит П. Могила відкрив при К.–П.Л.
школу,
яка об'єднавшись із
школою Київського братства дала початок
Києво-Могилянській Академії.
Після включення України до складу Московської держави, у
другій пол. 17 ст., розпочався наступ на права К.–П.Л. з боку
Московських Патріархів. У 1688 лавра дістала права ставропігії від
патріарха і була вилучена з-під юрисдикції Київського митрополита. У
1720 царський уряд заборонив друкувати книжки українською мовою, що
принесло значні збитки монастирю. В 1786 секуляризовано лаврські маєтки
(монастир переведена на державне утримання), скасовано стародавнє
правило, коли вся братія обирала Духовний Собор, який управляв справами
К.–П.Л. Поступово проводилась політика русифікації монастиря, як і
всього церковного життя в Україні. Після встановлення радянського
режиму в Україні К.–П.Л. постійно зазнавала репресій з боку органів
влади. У 1921-22 більшість коштовностей та мистецьких цінностей лаври
було конфісковано.
На території лаври за її багатовікову історію
створився цілісний архітектурний ансамбль. Найдавнішими пам'ятками були
Успенський собор (1073-78, зруйнований радянськими підпільниками
3.11.1941) та Троїцька надбрамна церква (1108). Ряд церков було
споруджено у 16-18 ст. на кошти українських гетьманів та представників
козацької старшини. Велика лаврська дзвіниця (висота 96,5 м) зведена у
1731-45 архітектором Г. Шеделем, ряд споруд побудовані за проектами
лаврського архітектора С. Ковніра. 26.9.1936 територію К.–П.Л. було
оголошено державним історико-культурним заповідником, всі її цінності
націоналізовано. На його території (всього 22 га) знаходиться понад 30
пам'яток архітектури, функціонують ряд відомих музеїв, у т.ч. Музей
історичних коштовностей України та ін. У повоєнні роки знищені війною
лаврські споруди були відбудовані і реставровані. Відновлено діяльність
чоловічого монастиря Руської Православної Церкви. У другій пол. 1980-х
рр. частина території та будівель К.–П.Л. була передана церкві. Тепер
на території К.–П.Л. знаходиться резиденція глави Української
Православної Церкви (у канонічній єдності з Московським Патріархатом).