DIU.png

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА — один із найбільших та найдавніших

   чоловічих монастирів на українських землях. Заснований бл. 1051 у
   с. Берестове, недалеко від Києва, на правому березі Дніпра. Засновником
   монастиря вважається св. Антоній Печерський. Першим відомим ігуменом
   К.–П.Л. був згаданий у історичних джерелах монах Варлаам (1061), після
   цього монастирську братію очолив св. Феодосій Печерський. Впродовж
   11-13 ст. монастир був найбільшим церковним осередком 
   Київської держави. 
   З 12 ст. одержав назву лаври. Відігравала важливу роль у
   культурному житті Київської держави. Тут велося давньоукраїнське
   літописання, було налагоджене переписування книг, існував шпиталь для
   убогих та калік, розвивалась мозаїчна та ювелірна справи, У перших
   століттях свого існування К.–П.Л. неодноразово зазнавала руйнувань: у
   1096 — половецькими ордами, у 1169 — владимиро-суздальськими
   військами 
   ``Андрія Боголюбського``;
   у 1203 загонами князя Рюрика Ростиславича та чернігівськими князями; у
   1240 — монголо-татарськими ордами хана 
   Батия. Однак, кожного разу
   монастир знову відновлювався і ставав все більш відомим. Ще більше
   зросло значення К.–П.Л. в період входження українських земель до складу
   Великого князівства Литовського, 
       а з 1569 — Речі Посполитої.
   Незважаючи на знищення монастиря, підчас нападу кримських татар у 1482,
   він швидко відродився; в 1598 офіційно одержав статус лаври
   (об'єднувала 6 монастирів) та права ставропігії від
   Константинопольського Патріарха. Після 
   Берестейського церковного собору 1596 тривалий час велися суперечки між греко-католиками та
   православними за володіння лаврою, які завершились 1613 переходом лаври
   у власність православної церкви. В цей період К.-П.Л, продовжувала
   залишатися центром українського культурно-освітнього життя. Тут
   укладався започаткований у 13 ст. 
   «Києво-Печерський Патерик» — 
   важливе джерело до історії українських земель, У 1615
   архімандрит монастиря 
   ``Є. Плетенецький
   заснував при монастирі друкарню. У
   17 ст. було опубліковано 117 видань, серед яких — твори 
   П. Могили, 
   І. Гізеля,
   ``Л. Барановича``, 
   ``І. Галятовського`` 
   та інших відомих авторів. В 1631 митрополит П. Могила відкрив при К.–П.Л. 
   школу,
   яка об'єднавшись із 
   школою Київського братства дала початок 
   Києво-Могилянській Академії. 
   Після включення України до складу Московської держави, у
   другій пол. 17 ст., розпочався наступ на права К.–П.Л. з боку
   Московських Патріархів. У 1688 лавра дістала права ставропігії від
   патріарха і була вилучена з-під юрисдикції Київського митрополита. У
   1720 царський уряд заборонив друкувати книжки українською мовою, що
   принесло значні збитки монастирю. В 1786 секуляризовано лаврські маєтки
   (монастир переведена на державне утримання), скасовано стародавнє
   правило, коли вся братія обирала Духовний Собор, який управляв справами
   К.–П.Л. Поступово проводилась політика русифікації монастиря, як і
   всього церковного життя в Україні. Після встановлення радянського
   режиму в Україні К.–П.Л. постійно зазнавала репресій з боку органів
   влади. У 1921-22 більшість коштовностей та мистецьких цінностей лаври
   було конфісковано.
    

   На території лаври за її багатовікову історію
   створився цілісний архітектурний ансамбль. Найдавнішими пам'ятками були
   Успенський собор (1073-78, зруйнований радянськими підпільниками
   3.11.1941) та Троїцька надбрамна церква (1108). Ряд церков було
   споруджено у 16-18 ст. на кошти українських гетьманів та представників
   козацької старшини. Велика лаврська дзвіниця (висота 96,5 м) зведена у
   1731-45 архітектором Г. Шеделем, ряд споруд побудовані за проектами
   лаврського архітектора С. Ковніра. 26.9.1936 територію К.–П.Л. було
   оголошено державним історико-культурним заповідником, всі її цінності
   націоналізовано. На його території (всього 22 га) знаходиться понад 30
   пам'яток архітектури, функціонують ряд відомих музеїв, у т.ч. Музей
   історичних коштовностей України та ін. У повоєнні роки знищені війною
   лаврські споруди були відбудовані і реставровані. Відновлено діяльність
   чоловічого монастиря Руської Православної Церкви. У другій пол. 1980-х
   рр. частина території та будівель К.–П.Л. була передана церкві. Тепер
   на території К.–П.Л. знаходиться резиденція глави Української
   Православної Церкви (у канонічній єдності з Московським Патріархатом).