Українська мова. Енциклопедія
ДРАГОМАНІВКА — фонет. правопис, який виробила в
70-х pp. 19 ст. у Києві група укр. філологів та ін. культур,
діячів (до неї входив і
М. Драгоманов) під кер.
П. Житецького для
укладання словника укр. мови. За цим правописом, що
продовжував уже набуті традиції фонетизації укр.
``орфографії,`` кожен звук позначався окр. літерою, а тому
з азбуки були вилучені всі літери, які означали два звуки
(``є``, ``ї, щ, ю, я,`` а також ``й``), уведено лат.
літеру ``j`` і запропоновано передавати всі йотовані
сполученнями ``je, ji,`` ``jу``, ``ja`` (на поч.
слова і в серед, після голосних та твердих приголосних) або
``ьа, ье, ьу`` (після приголосних для позначення їх
м'якості: син``ьа``, син``ье``, син``ьу``,
пор``ьа`` док). Африкату ``щ`` послідовно передавали
через буквосполучення ``шч:`` до``шч, шч``ока;
закінчення дієслів ``-ться`` здебільшого передавалося
через ``-тцьа`` (борі``тцьа`` , сподіваjе``тцьа`` )
тощо. Оскільки на цьому правописі позначився вплив нового
фонет. правопису серб. мови, П. Житецький назвав його
«герцеговинкою». Але в умовах переслідування укр. друку рос.
урядом
(Емський акт 1876)
цей правопис в Україні не застосовувався і
навіть не був опублікований. Проте М. Драгоманов, виїхавши
після 1876 за кордон, уперше застосував «герцеговинку» в укр.
зб. «Громада», який він видав 1878 у Женеві. Відтоді цей
правопис дістав назву «драгоманівка». З Женеви Д. проникла і
в Галичину, де її підтримали політ. однодумці М. Драгоманова.
Однак консервативні сили Галичини
(«москвофіли», зокрема
староруси, та ін.) разом з австр. адміністрацією не допустили
розповсюдження Д. з політ, мотивів, через що цей правопис не
дістав визнання в укр. мові і швидко був забутий. Ним було
надр. 1880 у Женеві 1-е видання роману «Хіба ревуть воли, як
ясла повні?»
а згодом — і
листування
І. Франка
з М. Драгомановим.
Г.П.Півторак
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: ``Драгоманівка``.