Українська мова. Енциклопедія

ГРУНСЬКИЙ Микола Кузьмич [28.IХ(10.Х) 1872, Суми — 13.VIII

     1951, Київ] — укр. мовознавець, доктор філол. наук з 1912, з.
     д. н. УРСР з 1941. Закін. 1896 істор.-філол. ф-т 

Харків. ун-ту.

     Працював 1903 доцентом, а з 1907 — професором Юр'євського (тепер 
     Тартуський) ун-ту; з 1915 і до кінця життя — професор 

Київ. ун-ту

     (в 1919-20 був його ректором). У 40-х pp. одночасно працював ст. наук. 
     співробітником 
     Ін-ту мовознавства АН УРСР. 
     Досліджував проблеми походження старослов'ян. письма, полігр. особливості 
     й мову найдавніших пам'яток старослов'ян. писемності 
     (Київ. глаголичних листків,
     Зографського та Охридського євангелій тощо), граматику й
     історію слов'ян, мов та ін. Осн. праці: 
     «Пам'ятки й питання давньослов'янської писемності» 
     (т. 1-2, 1904-06, рос. мовою),
     «Нариси з історії розробки синтаксису слов'янських мов» 
     (т. 1-2, 1910-11, рос. мовою), 
     «Білоруська мова в її минулому та сучасному вивченні» (1930) та ін. 
     Г. займався також питаннями  педагогіки й методики викладання мови, автор підручників
     «Граматика давньоцерковнослов'янської мови», 
     «Лекції з церковнослов'янської мови» (обидва — 1906, рос. мовою),
     «Російська мова» (1913, рос. мовою), 
     «Українська граматика» (1918), 
     «Історія форм української мови» (1931), 
     «Українська мова» (1933, болг. мовою; у співавт.), 
     «Вступ до слов'янського мовознавства» (1941) та ін. 
     Брав активну участь у підготовці сучас. укр. правопису.
   

Літ.:

М. А. Жовтобрюх

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: ГРУНСЬКИЙ Микола Кузьмич.
Вікіпедія: Грунський Микола Кузьмич.