Українська мова. Енциклопедія

ГОРБАЧ Олекса [5.11 1918, с. Романів, тепер Перемишлянського р-ну

   Львів, обл. — 23.V 1997, м. Берфурт (Райхельсгайм), Німеччина] —

   укр. і нім. філолог, доктор філол. наук з 1951, професор з 1963, д. чл.
   Європейського відділу 
   НТШ
   з 1962.
   Закін. 1940 

Львів. ун-т,

   у 1947-48 продовжив навчання в 
   Укр. вільному ун-ті (Мюнхен). 
   У 1948 захистив докторську дисертацію
   «Наголос Зизанієвого „Лексису" з 1596 р.», 1951 — габілітаційну дисертацію 
   «Арго на Україні». Доцент 
   Укр. вільного ун-ту в Мюнхені
   (1951), викладач укр. та польс. мов у Геттінген. (1952-59), Марбур.
   (1956-58) і Франкфурт. (з 1958) ун-тів. З 1963 — надзв. професор слов'ян, філології 
   Укр. ун-ту в Римі. 
   В 1965-79 — професор, зав. кафедри славістики ун-ту Франкфурта-на-Майні, 
   1972-74 — декан відділення сх. і позаєвроп. мов і культур. Автор праць 
   з укр. арго: «Арго українських вояків» (1963), «Арго українських школярів і
   студентів» (1966), «Арго слобожанських сліпців („невлів")» (1971); з
   історії укр. лексикографії та лексикології: «Памво Беринда як етимолог»
   (1956), «З історії української церковно-музичної термінології»,
   «Найдавніший друкований чесько-український глосар з 1587 року» 
   (обидві — 1965), «Перший рукописний українсько-латинський словник Арсенія
   Корецького-Сатановського та Єпіфанія Славинецького» (1968),
   «„Dictionarum latino-slavonum" 1718-1724 Івана Максимовича» (1991) та
   ін.; з укр. діалектології: «Північно-наддністрянська говірка й
   діалектний словник села Романів Львівської області» (1965), «Діалектний
   словник північно-добруджанської говірки села Муругиль над Дунаєм»
   (1969), «Північно-волинська говірка й діалектний словник села Ступно,
   колишнього повіту Здовбунів» (1973), «Південно-лемківська говірка й
   діалектний словник села Красний Брід близько Меджилаборець
   (Пряшівщина)» (1973), «Говірка Комарна й Комарнянщини» (1987) тощо.
   Працював також у галузях сучас. укр. мови, ономастики, міжмовних
   контактів, церковно-слов'ян. мови, полоністики та ін. 
      

Фотомех. способом

   Г. перевидав значну кількість раритетів мовозн. україністики, зокрема:
   у 1974 — «Грамматіки славенскиѧ правилноє Сѵнтаґма» 
   Мелетія Смотрицького 1619; 
   у 1977 — «Грамматіки или писменница языка Словенъского» 1638; 
   у 1978 — «Грамматика малороссійскаго нарѣчія» 1818 і
   «Прибавленіе къ Грамматикѣ малороссійскаго нарѣчія» 1822 
   О. Павловського; 
   в 1979 — «Grammatica Slavo-Ruthena» 
   M. Лучкая 1830; 
   y 1980 — «Грамматіка словенска» 
   Лаврентія Зизанія 1596; 
   у 1986 — «Граматика української мови» 
   В. Сімовича 1921; 
   у 1988 — «Адельфотес. Граматіка доброглаголиваго еллинословенскаго языка. Совершаннаго
   искуства осми частей слова» 1591; 
   у 1982 — «Малоруско-німецкий словар» 
   Є. Желехівського та 
   С. Недільського 1882-86;
   у 1985 — «Історичний словник українського языка» 
   Є. Тимченка 
   (в. 1-2, 1930-32; А-Ж); ін. праці: 
   у 1965 — «Нарис історії української мови» 
   П. Бузука
   1927, у 1985 — «Покажчик з української мови. Матеріали по 1929 рік»
   Л. Червінської та А. Дикого 1929-30, 
   у 1988 — «Нариси з історії української мови. Хрестоматія з пам'ятників 
   староукраїнщини XI-XVI1I вв.» 1924, 
   у 1986 — «Українська фраза» 
   М. Сулими 1928, 
   у 1990 — «Нариси з української синтакси у зв'язку з фразеологією та стилістикою»
   С. Смеречинського 1932 і 
   «Граматика Лаврентія Зизанія 1596 p.» 
   M. Возняка 1911 тощо. 
   У такий же спосіб перевидав значну кількість
   давніх праць з славістики. 
   

Тв.:

Літ.:

   Й. О. Дзендзелівськии. 

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: ГОРБАЧ Олексій Теодорович.
Вікіпедія: Горбач Олекса Теодорович.