Українська мова. Енциклопедія

ГАНЦОВ Всеволод Михайлович [25.ХІ (7 .XII) 1892,

     Чернігів — 5.Х 1979, там же] — укр. мовознавець. Закін. 1916
     Петерб. ун-т. Учень 
     ``О. О. Шахматова``. 
     У 1919-29 — наук. співробітник
     ВУАН. 
     Досліджував питання діалектології, історії
     укр. мови, укр. правопису, лексикографії. У праці
     «Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923)
     розробив наук. засади діал. членування укр. мови. Досліджував
     поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і
     шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на
     Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови
     Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927,
     рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член
     правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті
     укр. правопису (1926), редактор академ.
     «Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник
     автографів 
     Т. Шевченка. 
     Незаконно репресований за т. з.
     справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989.
   

Літ.:

     М.Г.Железняк    

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов
Вікіпедія: Всеволод Ганцов.

Додаток.

     За кн.: ``Репресоване "відродження"``. К.: В-тво
     "Україна", 1993, с. 115.

     Народився 1892 р. у м. Чернігові. Українець, мав вищу освіту.
     До арешту — 28 серпня 1929 р. — працював на посаді професора
     Київського інституту народної освіти,
     був науковим  співробітником Всеукраїнської академії наук. Мешкав у Києві.
   

     Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у
     правах строком на три роки. 15 квітня 1938 р. 
     особливою нарадою НКВС СРСР знову засуджений до восьми років. Особливою
     нарадою МДБ СРСР 19 квітня 1950 р. засланий на спецпоселення
     у Красноярський край. Відбувши майже двадцятирічне
     ув'язнення, 1956 р. звільнений. Усі його наукові праці були
     заборонені й не підлягали реабілітації. Помер в середині 80-х років.
   

     Пленум Верховного суду УРСР II вересня 1989 р. скасував вирок
     по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.