Українська мова. Енциклопедія
ГАНЦОВ Всеволод Михайлович [25.ХІ (7 .XII) 1892,
Чернігів — 5.Х 1979, там же] — укр. мовознавець. Закін. 1916
Петерб. ун-т. Учень
``О. О. Шахматова``.
У 1919-29 — наук. співробітник
ВУАН.
Досліджував питання діалектології, історії
укр. мови, укр. правопису, лексикографії. У праці
«Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923)
розробив наук. засади діал. членування укр. мови. Досліджував
поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і
шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на
Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови
Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927,
рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член
правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті
укр. правопису (1926), редактор академ.
«Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник
автографів
Т. Шевченка.
Незаконно репресований за т. з.
справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989.
Літ.:
- Життєпис В. М. Ганцова. ЗІФВ ВУАН, 1920-23, кн. 2-3
- Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. Вінніпег, 1954. {Книжку перевидано в: Юрій Шевельов Портрети українських мовознавців. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2002. — ВК }
- Железняк М. Мовозн. спадщина Всеволода Михайловича Ганцова.
«Мовознавство», 1990, №3
М.Г.Железняк
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов
Вікіпедія: Всеволод Ганцов.
Додаток.
За кн.: ``Репресоване "відродження"``. К.: В-тво
"Україна", 1993, с. 115.
Народився 1892 р. у м. Чернігові. Українець, мав вищу освіту.
До арешту — 28 серпня 1929 р. — працював на посаді професора
Київського інституту народної освіти,
був науковим співробітником Всеукраїнської академії наук. Мешкав у Києві.
Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у
правах строком на три роки. 15 квітня 1938 р.
особливою нарадою НКВС СРСР знову засуджений до восьми років. Особливою
нарадою МДБ СРСР 19 квітня 1950 р. засланий на спецпоселення
у Красноярський край. Відбувши майже двадцятирічне
ув'язнення, 1956 р. звільнений. Усі його наукові праці були
заборонені й не підлягали реабілітації. Помер в середині 80-х років.
Пленум Верховного суду УРСР II вересня 1989 р. скасував вирок
по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.