DIU.png

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (Володимир-Василій Всеволодович; 1053 – 1125) —

   видатний державний і політичний діяч Київської Русі, великий
   князь київський (1113-1125), воєначальник і письменник. Син 
   Всеволода Ярославича і дочки
   візантійського імператора Костянтина Мономаха. В 1078 його
   батько став великим князем київським, а він отримав у володіння
   Чернігів. З 1093 вів боротьбу проти половців та їх союзника
   Олега Святославича, якому змушений був віддати Чернігів (1094).
   Князь жив у 

Переяславській землі, яка зазнавала найбільш

   спустошливих набігів кочівників. Виступав за припинення
   князівських усобиць і згуртованих сил для відсічі половцям.
   Став ініціатором 

Любецького з'їзду 1097, Витечівського з'їзду 1100, Долобського з'їзду 1103.

   В 1103,1107, 1111 організовував
   спільні походи князів проти половців, завдав їм ряд поразок,
   після яких вони надовго припинили напади на руські землі.
   Запрошений на князювання у Київ під час 

Київського повстання 1113. Придушивши повстання, В.М. видав ряд законів (відомі під назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), в яких скасовувалося

   холопство за борги та обмежувалися проценти на позики. В.М.
   зумів тимчасово об'єднати під своєю владою більшу частину
   території Київської держави і припинити князівські усобиці.
   Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лаврентіївському літописі 
   «Повчання»,
   адресованого його дітям і чернігівському князю Олегу
   Святославичу, в якому різко засуджував князівські усобиці і
   закликав до єдності всіх князівських земель. У літописі є
   легенда про те, що В.М. отримав від свого діда по матері,
   візантійського імператора Костянтина Мономаха барми і корону. Похований в 
   Софійському соборі в Києві.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: .
Юридична Енциклопедія: .
Вікіпедія: .