
ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (Володимир-Василій Всеволодович; 1053 – 1125) —
видатний державний і політичний діяч Київської Русі, великий
князь київський (1113-1125), воєначальник і письменник. Син
Всеволода Ярославича і дочки
візантійського імператора Костянтина Мономаха. В 1078 його
батько став великим князем київським, а він отримав у володіння
Чернігів. З 1093 вів боротьбу проти половців та їх союзника
Олега Святославича, якому змушений був віддати Чернігів (1094).
Князь жив у
Переяславській землі, яка зазнавала найбільш
спустошливих набігів кочівників. Виступав за припинення
князівських усобиць і згуртованих сил для відсічі половцям.
Став ініціатором
Любецького з'їзду 1097, Витечівського з'їзду 1100, Долобського з'їзду 1103.
В 1103,1107, 1111 організовував
спільні походи князів проти половців, завдав їм ряд поразок,
після яких вони надовго припинили напади на руські землі.
Запрошений на князювання у Київ під час
Київського повстання 1113. Придушивши повстання, В.М. видав ряд законів (відомі під назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), в яких скасовувалося
холопство за борги та обмежувалися проценти на позики. В.М.
зумів тимчасово об'єднати під своєю владою більшу частину
території Київської держави і припинити князівські усобиці.
Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лаврентіївському літописі
«Повчання»,
адресованого його дітям і чернігівському князю Олегу
Святославичу, в якому різко засуджував князівські усобиці і
закликав до єдності всіх князівських земель. У літописі є
легенда про те, що В.М. отримав від свого діда по матері,
візантійського імператора Костянтина Мономаха барми і корону. Похований в
Софійському соборі в Києві.
Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: .
Юридична Енциклопедія: .
Вікіпедія: .