Українська мова. Енциклопедія

ВАГИЛЕВИЧ Іван Миколайович (псевд. — Вагилевич Далибор,

     Волк Заклика; 2.IX 1811, с. Ясень, тепер Рожнятівського р-ну
     Івано-Франк, обл.  —  10.V 1866, Львів)  —  укр. поет, філолог,
     фольклорист, етнограф і громад. діяч. Один із зачинателів
     нової укр. л-ри в Галичині. Закін. 
     Львів. духовну семінарію.
     1833 разом з 
     М. Шашкевичем і 
     Я. Головацьким 
     організував
     «Руську трійцю». 
     Був священиком, 1848 редагував газ. 
     «``Дневник руський``», 
     з 1851  —  архівіст бібліотеки у Львові. Писав укр. і
     польс. мовами. Осн. мовозн. праця «Граматика малоруської мови
     в Галичині» (1844, опубл. 1845, польс. мовою) відіграла
     помітну роль у лінгво-дидактиці краю; ін. праця  —  «Розправа
     про південно-руську мову» (1843, польс. мовою) залишилася у
     рукопису. Підготував опис дако-романської мови з додатком
     дакійсько-польс. словника «Наука про дакійсько-романську
     мову» (не опубл., польс. мовою). Збирав і опрацьовував лекс.
     матеріали для словників, зокрема укр.-нім.-латинського.
     Етногр. праці В. «Гуцули, мешканці Східного Прикарпаття»
     (1837), «Бойки, русько-слов'янський люд у Галичині» (1839),
     «Лемки, мешканці Західного Прикарпаття» (1841) містять цінний
     діал. матеріал. З етногр. працями В. пов'язується початок
     наук. вивчення мови і культури Гуцульщини. Автор романт.
     балад, поезій у прозі, серії статей про укр. л-ру. Перекладав
     «Слово о полку Ігоревім» укр. і польс. мовами (опубл. у ЗНТШ,
     т. 234. Праці філол. секції. Л., 1997). Перекладав також з
     чес. мови.
   

Літ.:

П. Ю. Гриценко.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: ВАГИЛЕВИЧ Іван Миколайович .
Вікіпедія: Вагилевич Іван Миколайович.