Українська мова. Енциклопедія

БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович [16(27).VIII 1774,

     м. Прилуки, тепер Черніг. обл. — 11(23).VI 1856, с. Лапинці,
     тепер у складі Прилук] — укр. письменник, перекладач,
     мовознавець, етнограф. Закін. 1793 Шляхет. сухопутний кадет,
     корпус у Петербурзі. Перебував на військ, службі. З 1798 в
     чині капітана вийшов у відставку і мешкав переважно у своєму
     маєтку в с. Лапиниях. У 1801 обраний 
     підсудком Прилуц. по-іі
     іт. земського суду. Протягом 1807-09 — помічник попечителя
     Прилуц. лікарні, з 1810 — наглядач (з 1812 — почесний
     наглядач). Був членом
     Т-ва наук при Харків. ун-ті (з 1817),
     Вільного екон. т-ва у Петербурзі (з 1824), 
     Т-ва любителів  рос. словесності при Моск. ун-ті. 
     Писав укр. і рос. мовами.
     Серед худож. спадщини Б.-Н. — байки, казки, балади, поеми і
     романи, переклади з нім. та франц. мов. З мовозн. праць за
     життя автора надр. «Про мову малоруську» (1838), «Про перші
     гражданські літери в Росії» (обидві рос. мовою) та ін. Б.-Н.
     належить кілька етимол. розвідок, а також дослідження
     «Лінгвістичні пам'ятки повір'їв у малоросіян...», «Граматика
     південно-руської мови» (1843, рос. мовою; не опубл., доля
     рукопису невідома). Укладав «Словарь герменевтический,
     лингвистико-исторический, географический, с изъяснением
     истинного смысла устарелых, вышедших из употребления
     находящихся в летописях российских, старых законах и проч.»
     (незакін.). До нашого часу дійшли тільки автограф і одна
     копія «Словаря малороссийского или юго-восточнорусского
     языка..., составленного по произношению, каким говорят в
     Малой и Южной России...», над яким автор працював протягом
     1838-43 (опубл. 1966 у серії ``«Пам'ятки української
     мови»``
}. Це диференційний укр.-рос. словник, у реєстрі
     якого подано тільки ті елементи, що лексично, фонетично,
     дериваційно й семантичне відмінні в обох мовах: напр.:
     ``Бабак`` (байбак) Сурок; ``Багато`` Много; ``Де``
     Где; ``Ирдити`` Рдеть, краснеть. У його словникових
     статтях широко наводяться фразеологізми, приказки, прислів'я,
     фрази з живого мовлення тощо, іноді подаються етимол.
     відомості, зіставлення з ін. мовами (напр.: ``Байда``
     Пустословие, ``Байда`` Праздношатающийся. «Байды бити».
     Ничего не делать...). Словник складено на основі власних
     записів автора укр. говірок, насамперед, Лівобережжя,
     історичної Полтавщини, творів тогочас. письменників. Тут є
     також слова з давніх пам'яток. До реєстру введено флексії,
     суфікси (при яких часто даються парадигми змінних слів),
     префікси. Перед текстом словника вміщено розвідку «О языке
     малороссийском», що є однією з перших спроб висвітлення
     історії укр. літ. мови. У кінці книжки додано розвідку «О
     придаточных окончательных корнях слов и слитных предлогах как
     новых источниках изображения идей» — чи не першу з
     дериватологічних праць в укр. мовознавстві. Праця Б.-H.,
     реєстр якої налічує 20 000 вокабул, — перший великий словник
     новоукр. мови.
   

     В. В Німчук