Українська мова. Енциклопедія
БУЗУК Петро Опанасович [2(14).VII 1891, с. Тернівка, тепер
Слободзейсысого р-ну, Молдова — 8.XII 1937] — укр. і білорус.
мовознавець, доктор філол. наук з 1924. Закін. 1916
Новорос. ун-т (Одеса),
у 1920-24 — доцент Одес.
ІНО,
з 1925 — професор Білорус, ун-ту (Мінськ),
1931-33 — директор Ін-ту мовознавства АН БРСР та зав. кафедри мовознавства
Мінського пед. ін-ту. Автор праць з історії праслов'ян. мови, діалектології,
лінгв. географії, білорус, літ. мови («Становище білоруської мови серед інших
слов'янських мов», 1927; «Спроба лінгвістичної географії Білорусі», 1928,
обидві білорус. мовою, та ін.), а також з історії й діалектології укр. мови,
її взаємозв'язків з білорус. та ін. мовами: «Мова і правопис у творах
Г. С. Сковороди»
(1923), «Коротка історія української мови» (1924), «Взаємовідносини між українською
та білоруською мовами», «Українські етимології», «Пам'яті Франка» (усі три — 1926),
«Про мову найдавнішої української євангелії», «Нарис історії української мови»
(обидві — 1927), «Діалектологічний нарис Полтавщини» (1929) та ін. Під псевд.
П. Росич публікував вірші й оповідання. Незаконно репресований 1934, реабіліт. 1956.
Літ.:
- Рамановіч Я., Юрзвіч А. П. А. Бузук. Мінск, 1969.
- Булахов М. Г. Бузук Петр Афанасьевич. В кн.:
Булахов М. Г.Восточиославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 2. Минск, 1977.
Г. П. Півторак