Українська мова. Енциклопедія

БУЗУК Петро Опанасович [2(14).VII 1891, с. Тернівка, тепер

   Слободзейсысого р-ну, Молдова — 8.XII 1937] — укр. і білорус.
   мовознавець, доктор філол. наук з 1924. Закін. 1916 

Новорос. ун-т (Одеса),

   у 1920-24 — доцент Одес. 
   ІНО, 
   з 1925 — професор Білорус, ун-ту (Мінськ),
   1931-33 — директор Ін-ту мовознавства АН БРСР та зав. кафедри мовознавства
   Мінського пед. ін-ту. Автор праць з історії праслов'ян. мови, діалектології,
   лінгв. географії, білорус, літ. мови («Становище білоруської мови серед інших
   слов'янських мов», 1927; «Спроба лінгвістичної географії Білорусі», 1928,
   обидві білорус. мовою, та ін.), а також з історії й діалектології укр. мови,
   її взаємозв'язків з білорус. та ін. мовами: «Мова і правопис у творах 
   Г. С. Сковороди»
   (1923), «Коротка історія української мови» (1924), «Взаємовідносини між українською
   та білоруською мовами», «Українські етимології», «Пам'яті Франка» (усі три — 1926),
   «Про мову найдавнішої української євангелії», «Нарис історії української мови»
   (обидві — 1927), «Діалектологічний нарис Полтавщини» (1929) та ін. Під псевд.
   П. Росич публікував вірші й оповідання. Незаконно репресований 1934, реабіліт. 1956.
   

Літ.:

       Г. П. Півторак