Скоропадські

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
DIU.png

СКОРОПАДСЬКІ — український козацько-старшинський рід. Відомий з другої пол. 17 ст. Із роду С. походили два гетьмани України —І.Скоропадський (бл. 1646-1722) та П.Скоропадський (1873—1945). До роду С. належали Іван Михайлович С. (1727—1782) — український державний діяч. Освіту здобув у Київській академії і в навчальних закладах Німеччини. У 1762-81 обіймав посаду генерального осавула. У 1767 був депутатом від дворянства Глухівського повіту в комісії «О сочинении проекта Нового Уложения». Відстоював ідею автономії України; Іван Михайлович С. (1805-1887) — прилуцький (1844—47) і полтавський (1847—52) губернський предводитель дворянства. Володів Тростянцем (тепер Ічнянський р-н Чернігівської обл.), де збудував палац і заснував один з найбільших в Україні дендрологічних парків. Єлизавета Іванівна С. (1832—1890) — українська громадська діячка і меценатка. Тітка гетьмана П. Скоропадського. В 1856 вийшла заміж за Лева Милорадовича, сина відомого українського історика Г. Милорадовича. Брала активну участь у громадсько-культурному жипі Полтавщини. У 1860-х рр. — активний член Полтавської Громади. Підтримувала своїми щедрими пожертвами українські видання та недільні школи, а також жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти школу у с. Рибці поблизу Полтави. Після заборони видань українською мовою у Російській імперії (див. Валуєвський циркуляр 1863) пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині — зокрема, на товариство «Просвіта» та журнал «Правда». Внесла 20 тис. австрійських крон для заснування у Львові Товариства ім. Шевченка (1873, з 1893 — Наукове Товариство ім. Шевченка). З 1878 очолювала Полтавське Філантропічне Товариство. (див. також Є.Милорадович).