← Попередня версія

Версія за 18:15, 18 січня 2011

Рядок 17:

“Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих “клясичних” метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові”<ref>Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941). Стан і статус. – Чернівці: “Рута”, 1998. – С.173.</ref>.  

“Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар’єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих “клясичних” метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові”<ref>Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941). Стан і статус. – Чернівці: “Рута”, 1998. – С.173.</ref>.  

−

Зазначена практика була впроваджена на початку 30-х років. Вся, майже без винятку, плідна праця мовознавців 20-х років була оголошена „шкідницькою й націоналістичною”, „спрямованою на відрив української мови від російської”<ref>Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті // „Більшовик України”. – 1933, № 7-8. – С.42-43.</ref>, а видання тих років, у тім числі „Український правопис” 1928 р., академічний „Російсько-український словник”, що встиг вийти до літери „П”, термінологічні словники були заборонені.

+

Зазначена практика була впроваджена на початку 30-х років. Вся, майже без винятку, плідна праця мовознавців 20-х років була оголошена „шкідницькою й націоналістичною”, „спрямованою на відрив української мови від російської”<ref>[[А. Хвиля. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті|Хвиля А. Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті]] // „Більшовик України”. – 1933, № 7-8. – С.42-43.</ref>, а видання тих років, у тім числі „Український правопис” 1928 р., академічний „Російсько-український словник”, що встиг вийти до літери „П”, термінологічні словники були заборонені.

6 квітня 1933 р. за наказом нового керівництва Наркомосу України було організовано комісію під головуванням А. Хвилі „для перевірки роботи на мовному фронті”. Завданням комісії було — “очистити теоретичний фронт від усього буржуазно-націоналістичного сміття, повести дійсно пролетарськими шляхами <b id='7'><font color="green">7</font></b> творення української наукової термінології, виправити українську фразеологію, український правопис”.   

6 квітня 1933 р. за наказом нового керівництва Наркомосу України було організовано комісію під головуванням А. Хвилі „для перевірки роботи на мовному фронті”. Завданням комісії було — “очистити теоретичний фронт від усього буржуазно-націоналістичного сміття, повести дійсно пролетарськими шляхами <b id='7'><font color="green">7</font></b> творення української наукової термінології, виправити українську фразеологію, український правопис”.   

Рядок 80:

У передмові до нього наголошувалось «всестороннее благотворное влияние великого русского языка», якого зазнала українська літературна мова протягом свого історичного розвитку і зазначалось, що «украинский народ под руководством Коммунистической партии разгромил подлые, враждебные происки буржуазных националистов, направленные на разрыв дружбы и братства народов СССР, и очистил свой язык от националистических искажений»<ref>Русско-украинский словарь. – М., 1948. – С.УІ.</ref>.

У передмові до нього наголошувалось «всестороннее благотворное влияние великого русского языка», якого зазнала українська літературна мова протягом свого історичного розвитку і зазначалось, що «украинский народ под руководством Коммунистической партии разгромил подлые, враждебные происки буржуазных националистов, направленные на разрыв дружбы и братства народов СССР, и очистил свой язык от националистических искажений»<ref>Русско-украинский словарь. – М., 1948. – С.УІ.</ref>.

−

В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924 — 1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат і безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під російські, можна буде виявити після проведення спеціального порівняльного дослідження праці лексикографів 20-х років із словником 1948 року<ref>Низку прикладів зросійщення української лексики в Російсько-українському словнику 1948 р. див. у праці: Масенко Лариса. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір. – К., Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – С.39-41.</ref>.  

+

В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924 — 1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат і безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під російські, можна буде виявити після проведення спеціального порівняльного дослідження праці лексикографів 20-х років із словником 1948 року<ref>Низку прикладів зросійщення української лексики в Російсько-українському словнику 1948 р. див. у праці: [http://varnak.psend.com/lmasenko.html Масенко Лариса. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір]. – К., Видавничий дім «КМ Академія», 2004. – С.39-41.</ref>.  

Критики зазнали й видані у 20-х роках переклади. Так, мову українських перекладів творів Леніна Наум Каганович кваліфікував як “спотворену і перекручену націоналістами”, внаслідок чого “зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений”. Такі серйозні політичні обвинувачення, а фактично вирок для перекладачів Н. Каганович висував лише на підставі перекладу російських слів ''свобода, раскол'' та деяких інших українськими відповідниками ''воля, розлом'', а не спільними з російською мовою словами ''свобода, розкол''<ref>Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна // „Мовознавство”. – 1934, № 3-4. – С.22.</ref>.  

Критики зазнали й видані у 20-х роках переклади. Так, мову українських перекладів творів Леніна Наум Каганович кваліфікував як “спотворену і перекручену націоналістами”, внаслідок чого “зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений”. Такі серйозні політичні обвинувачення, а фактично вирок для перекладачів Н. Каганович висував лише на підставі перекладу російських слів ''свобода, раскол'' та деяких інших українськими відповідниками ''воля, розлом'', а не спільними з російською мовою словами ''свобода, розкол''<ref>Каганович Н. Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна // „Мовознавство”. – 1934, № 3-4. – С.22.</ref>.  

Рядок 88:

Друге число журналу “Мовознавство” за 1934 р. у рубриці “Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933-1934” містить інформацію про низку доповідей, заслуханих протягом другої половини 1933 р. у відділі української мови з приводу “великого національного шкідництва в питаннях словотвору української мови.” Всього було розглянуто понад 15 словотвірних моделей, властивих українській мові й кодифікованих у працях мовознавців 20-х років. Тепер їх було вилучено з тавром „проявів націоналістичного шкідництва” й адміністративним шляхом замінено російськими словотвірними моделями<ref>Перелік вилучених словотвірних моделей див. у тексті «[[Хроніка НДІМ 1933-1934|Хроніки НДІМ]]», опублікованій в частині «Документи й матеріали».</ref>.  

Друге число журналу “Мовознавство” за 1934 р. у рубриці “Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933-1934” містить інформацію про низку доповідей, заслуханих протягом другої половини 1933 р. у відділі української мови з приводу “великого національного шкідництва в питаннях словотвору української мови.” Всього було розглянуто понад 15 словотвірних моделей, властивих українській мові й кодифікованих у працях мовознавців 20-х років. Тепер їх було вилучено з тавром „проявів націоналістичного шкідництва” й адміністративним шляхом замінено російськими словотвірними моделями<ref>Перелік вилучених словотвірних моделей див. у тексті «[[Хроніка НДІМ 1933-1934|Хроніки НДІМ]]», опублікованій в частині «Документи й матеріали».</ref>.  

−

Не обійшли увагою погромники від науки і дослідження з синтаксису. Працю Сергія Смеречинського “Нариси з української синтакси в зв’язку з фразеологією та стилістикою” наводив серед прикладів “шкідництва на мовному фронті” Андрій Хвиля у цитованій вище публікації. Г.О. Сабалдир у першому числі журналу “Мовознавство” за 1934 р. затаврував її як “вияв класової ворожості націоналістично-буржуазного мовознавства”, “чимале кільце в цілому ланцюгу націоналістичного шкідництва”, а працю О.Б. Курило “Уваги до сучасної української літературної мови” назвав “ворожим нам” твором, “синтезом націоналістичних і фразеологічних правил”. В аналогічному контексті було згадано і Євгена Тимченка<ref>Сабалдир Г.О. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації // „Мовознавство”. – 1934, № 1. – С.53 – 67.</ref>.  

+

Не обійшли увагою погромники від науки і дослідження з синтаксису. Працю Сергія Смеречинського “Нариси з української синтакси в зв’язку з фразеологією та стилістикою” наводив серед прикладів “шкідництва на мовному фронті” Андрій Хвиля у цитованій вище публікації. Г.О. Сабалдир у першому числі журналу “Мовознавство” за 1934 р. затаврував її як “вияв класової ворожості націоналістично-буржуазного мовознавства”, “чимале кільце в цілому ланцюгу націоналістичного шкідництва”, а працю О.Б. Курило “Уваги до сучасної української літературної мови” назвав “ворожим нам” твором, “синтезом націоналістичних і фразеологічних правил”. В аналогічному контексті було згадано і Євгена Тимченка<ref>[[Г. Сабалдир. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації|Сабалдир Г.О. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації]] // „Мовознавство”. – 1934, № 1. – С.53 – 67.</ref>.  

Нищівної критики зазнала передусім орієнтація цих авторів на народну мову і мову пам’яток як головні джерела для усталення норм літературної мови. Навіть мову українських письменників ХІХ ст., що на них посилається С. Смеречинський, автор погромницької статті критикує з класових позицій: “У мові Квітки й поверховому дослідникові впадає в очі оте підроблювання під мову заможного, куркульського селянства... Мова Куліша — це мова літературна, але з виразною познакою особи автора, його класових буржуазних нормалізаторських <b id='15'><font color="green">15</font></b> смаків”<ref>Сабалдир Г.О. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації // „Мовознавство”. – 1934, № 1. – С.64.</ref>.  Вкрай агресивно викладені звинувачення, висунуті до автора “Нарисів з української синтакси”, вимоги '''знищити''' його працю, бо “важко, мабуть, найти виразніший націоналістичний твір в українському мовознавстві, ... де так чітко й войовниче сформульовані ідеї українського фашизму в мовознавстві”, спирались фактично лише на трьох суто мовних, далеких від політики рекомендаціях С. Смеречинського обмежити вживання в українській мові синтаксичних форм з орудним присудковим, конструкцій на '''-но''', '''-то''' з дієслівними формами минулого й майбутнього часу і віддієслівних іменників на '''-ння''', '''-ття'''<ref>Там само. – С.53 – 67</ref>.

Нищівної критики зазнала передусім орієнтація цих авторів на народну мову і мову пам’яток як головні джерела для усталення норм літературної мови. Навіть мову українських письменників ХІХ ст., що на них посилається С. Смеречинський, автор погромницької статті критикує з класових позицій: “У мові Квітки й поверховому дослідникові впадає в очі оте підроблювання під мову заможного, куркульського селянства... Мова Куліша — це мова літературна, але з виразною познакою особи автора, його класових буржуазних нормалізаторських <b id='15'><font color="green">15</font></b> смаків”<ref>Сабалдир Г.О. Проти буржуазного націоналізму і фальсифікації // „Мовознавство”. – 1934, № 1. – С.64.</ref>.  Вкрай агресивно викладені звинувачення, висунуті до автора “Нарисів з української синтакси”, вимоги '''знищити''' його працю, бо “важко, мабуть, найти виразніший націоналістичний твір в українському мовознавстві, ... де так чітко й войовниче сформульовані ідеї українського фашизму в мовознавстві”, спирались фактично лише на трьох суто мовних, далеких від політики рекомендаціях С. Смеречинського обмежити вживання в українській мові синтаксичних форм з орудним присудковим, конструкцій на '''-но''', '''-то''' з дієслівними формами минулого й майбутнього часу і віддієслівних іменників на '''-ння''', '''-ття'''<ref>Там само. – С.53 – 67</ref>.

Масенко Л. Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду - Історія редагувань

Victor Kubai в 18:15, 18 січня 2011