Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови - Внесок користувача [uk]

1917-1919 рр

2017-03-06T18:34:01Z

Stary pes: /* 1918 */

'''Хронологічна таблиця — 1917-1919 рр.'''
== 1917 ==
<div>
:В містах і навіть невеличких містечках України десятками постають термінологічні осередки. Виходять друком їхні матеріяли у формі словників. Див. [[Словники, укладені без участи УНТ та ІУНМ]] та [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Halja|Наконечна Г. <i>Українська науково-технічна…</i>, 15-16]] </span>
</div>

<div>
:У Вінніпегу видано <span class="book">Кишеньковий словар англійської та української мови</span> Є. Козловського.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EUM|<i>Українська мова. Енциклопедія</i>, 276]] </span>
</div>

<div class="backgr">
;27 лютого (8 березня)
:Лютнева революція. Повалено самодержавство в Росії. Влада перейшла до Тимчасового уряду, що повинен був організувати Установчі збори. Ця інституція мала розглянути питання про державний устрій країни та обрати уряд.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 300]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;7 березня
:Створення <span class="org">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Української Центральної Ради].</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 952-954]]
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 6-8]]</span>
</div>

<div>
;12 березня
:На засіданні <span class="org">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Української Центральної Ради]</span> ухвалено, що <span class="cit">мовою, якою Рада має звертатись, є мова українська.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 41]]</span>
</div>

<div>
;березнь
:У Києві засновано <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]. </span> Першим головою товариства став [[Іван Стешенко]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 9, 3221-3222]]</span>
</div>

<div>
;28 березня
:Російський [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%80%D1%8F%D0%B4_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97 Тимчасовий Уряд] ухвалив дозволити викладання української мови в школах Київської навчальної округи. У початкових школах дозволено навчання українською мовою, а російська ставала обов’язковим предметом від другого класу. В учительських семінаріях заведено курси української мови, літератури, історії й географії. У високій школі засновано катедри української мови, літератури, історії та права.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 468]]</span>
</div>

<div>
;5 -6 квітня
:[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]] організувало [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Vseukrainski_vchytelski&abcvar=3&bbcvar=21 I Всеукраїнський з’їзд учителів] і професорів. Резолюції містять вимогу українізації початкових шкіл вже від 1 вересня 1917 року та ухвалу про організацію літніх курсів, що мали підготувати вчителів до викладання українською мовою.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 468]]</span>
</div>

<div>
;30 травня
:Доповідна записка [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%80%D1%8F%D0%B4_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97 Тимчасовому урядові] та виконавчому комітетові Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів з питань автономії України містила вимогу: <span class="cit">7. Визнану Тимчасовим урядом українізацію початкової школи треба перенести і на середню та вищу школу як відносно мови, так і дісциплін навчання. 8. Відповідальні посади як гражданської, так і духовної адміністрації на Україні треба заміщати особами, що користуються довір’ям населення, говорять його мовою і знайомі з його побутом.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 98]]</span>
</div>

<div>
;літо
:[[Всеукраїнська Учительська Спілка|Всеукраїнська учительська спілка]] організувала близько ста курсів для вчителів.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 469]]</span>
</div>

<div>
:<span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]</span> видало невеличкими брошурками проєкти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії, алґебри. Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 11]]</span>
</div>

<div>
:До осені 1917 р. відкрито 53 українські середні школи, зокрема 3 українські гімназії в Києві.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 470]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;10 червня
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Перший Універсал Української Центральної Ради]</span> що стверджує право українського народу самостійно <span class="cit">порядкувати своїм життям.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 101]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;3 липня
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Другий Універсал Української Центральної Ради].</span> В ньому зазначено, що Україна визнає Установчі збори, що мають схвалити автономію України.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 164]]</span>
</div>

<div>
;9 липня
:Створено [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82 Генеральний Секретаріят].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 155]].</span>
:Секретарем освіти став голова <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариства Шкільної Освіти]]</span> [[Іван Стешенко]]. Він доручив професорові Київського університету [[Іван Огієнко|Іванові Огієнку]] скласти короткі правила українського правопису.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP|Німчук В. <i>Проблеми українського правопису… 1999 </i>, 250]]</span>
</div>

<div>
:Декларація Генерального Секретаріяту Освіти. В ній зокрема сказано: <span class="cit">В справі народної освіти Секретаріят має на меті насамперед з’єднати в своїх руках все керування шкільною освітою, а власне: догляд за переведенням на місцях українізації школи, організації видання підручників, відшукання і приготування учителів для шкіл та поміч в згуртуванні їх у професіональні товариства.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Vask|Васькович Г. <i>Емський указ і боротьба…</i>, 11]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;середина липня
:Мала рада ухвалила <span class="doc">Статут Генерального Секретаріяту.</span> Введено посаду секретаря в національних справах та <span class="cit">трьох товаришів секретаря -від Великоросів, Євреїв і Поляків.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 1, 181]]</span>
</div>

<div>
;10–12 серпня
:[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Vseukrainski_vchytelski&abcvar=3&bbcvar=21 Другий Всеукраїнський учительський з’їзд]. Підтверджено постанову 1-го з’їзду про поступову і часткову українізацію середньої та вищої школи. Визнано потребу створити в усіх селах <span class="org">[[Просвіта|Просвіти]]</span>, а в повітах — учительські спілки.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 469]]</span>
</div>

<div>
;осінь
:Генеральний Секретаріят Освіти доручає мовознавцеві [[Олена Курило|Олені Курило]], працівниці Ортографічно-термінологічної Комісії [[УНТ|Київського Наукового Товариства]], впорядкувати матеріяли до шкільної термінології.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 14]]</span>
</div>

<div>
:Створено термінологічні комісії при Міністерствах Юстиції, Судових Справ, Шляхів, Військовому, Департаменті Професійної Освіти Міністерства Народної Освіти, Головній Санітарній Управі Міністерства Справ Внутрішніх (пізніше — Міністерство Здоровля).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 14-15]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;8–15 вересня
:В Києві відбувся [[З'їзд Народів Росії|З’їзд народів Росії]] (З’їзд поневолених народів), що його скликала [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Центральна Рада]. Ухвалено низку постанов, зокрема про федеративний устрій Росії, про загальнодержавну і крайові мови.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 289]]</span>
</div>

<div>
;18 вересня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82 Генеральний Секретаріят] ухвалює постанову, де зазначено: <span class="cit">Мова українська має повне право офіціально вживатися поруч з мовою російською, при забезпеченні язикового права меншостей.</span> Четвертий пункт зазначає <span class="cit">Діловодство у Секретаріяті провадиться мовою українською.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 1, 313]]</span>
</div>

<div>
;20 вересня
:У Києві відбувся Перший з’їзд <span class="org">[[Просвіта|Просвіт]]</span>, де створено Всеукраїнську спілку Просвіт і організовано Центральне бюро з завданням координувати діяльність сільських і повітових Просвіт.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 6, 2370]]
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 625-627]]</span>
</div>

<div>
;5 жовтня
:Відкрито [[Український Народний Університет]] (від 6 жовтня 1918 р. Державний).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 39, 400]]</span>
</div>

<div>
;9 листопада
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради Третій Універсал]</span> Центральної Ради (прийнято 7 листопада), що визнавав національно-персональну автономію для інших народів та <span class="cit">право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 399]]</span>
</div>

<div>
:У Києві створено Науково-педагогічну Академію та Академію Мистецтв.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 39, 400]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;17 грудня
:Російський совнарком надіслав урядові Української республіки <span class="doc">Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Украинской раде.</span> Фактично Росія оголосила Україні війну. [http://textbooks.net.ua/content/view/995/17/ Текст маніфесту.] [http://textbooks.net.ua/content/view/996/17/ Відповідь Генерального Секретаріату на маніфест з ультимативними вимогами Раднаркому радянської Росії.]
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Nahaje|Нагаєвський В. <i>Історія української держави…</i>, 92-94]]
:*[[Джерела#Pro_mynule|<i>Про минуле – заради майбутнього</i>, 27]]</span>
</div>

== 1918 ==
<div>
:<span class="org">Термінольоґічна Комісія Природничої Секції Українського Наукового Товариства</span> видала <span class="book">Словник української физичної термінольоґії</span> — окрему відбитку з I тому <span class="book">Матеріялів до української природничої термінольоґії.</span> Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
</div>

<div class="backgr">
;9 січня
:Ухвалено <span class="doc">Закон Центральної Ради про Національно-персональну автономію.</span> У перший статті наголошено, що кожна нація на території України <span class="cit">… має право в межах Української Народньої Республіки на національно-персональну автономію, себто право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу. Це є невіднімане право націй і ні одна з них не може бути позбавленна цього права, або обмежена в ньому.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 2, 99-101]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;22 січня
:<span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/Універсали_Української_Центральної_Ради Четвертий Універсал Центральної Ради].</span> Проголошено незалежну і самостійну [http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Народна_Республіка Українську Народню Республіку].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KAU|<i>Конституційні акти України…</i>, 70-72]]
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''2''', 104]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;січень- квітень
:Перша окупація України більшовицькою Росією.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 256-260]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 479-480]]
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 306-307]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;9 лютого
:В [http://uk.wikipedia.org/wiki/Берестейський_мир Бресті підписано мир] з [http://uk.wikipedia.org/wiki/Центральні_держави Центральними державами].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Nahaje|Нагаєвський В. <i>Історія української держави…</i>, 104]]</span>
</div>

<div>
;24 березня
:Опубліковано <span class="doc">Закон Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері.</span> У п. 3 проголошено: <span class="cit">мовою в діловодстві має бути державна українська.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''2''', 229]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;20 квітня
:У Таганрогу прийнято резолюцію про створення [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У)] як самостійної партії, організаційно не пов’язанної з [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29 РКП(б)].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''3''', 1099]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;29 квітня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Центральна Рада] затвердила Конституцію УНР і обрала президентом [[Михайло Грушевський|Михайла Грушевського]]. Конституцію написано українською мовою, проте в ній нічого не сказано про права української (чи будь-якої іншої) мови.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KAU|<i>Конституційні акти України…</i>, 73-79]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 485]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;29 квітня
:Проголошення [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0 Української Держави] під проводом гетьмана [http://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло Павла Скоропадського].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 490]]
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 310-311]]</span>
</div>

<div>
;5 травня
:Міністр Освіти проф. [http://uk.wikipedia.org/wiki/Василенко_Микола Василенко] подав план роботи Міністерства, що передбачав українізацію школи, заснування [[ВУАН|Української Академії Наук]] і Національної бібліотеки.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 11-12]]</span>
</div>

<div>
;24 травня
:Міністерство освіти затвердило <span class="book">[[Найголовніші правила українського правопису]]</span>, що їх запропонував [[Іван Огієнко]] та схвалила правописна комісія. Правопис надруковано в журналі <span class="book">Вільна українська школа</span> (1919 - ч.10) та видано окремим відбитком у Києві 1919 року.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 250-251]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;5–12 липня
:У Москві відбувся I з’їзд [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]. Він проголосив, що КП(б)У є частиною РКП(б), підпорядкованою її ЦК.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 3, 1099]]</span>
</div>

<div>
;11 серпня
:Засновано Термінологічну Комісію при Природничій Секції [[УНТ|Київського Наукового Товариства]]. Першим головою Комісії став [[Павло Тутковський]], потім — [[Олександр Яната]]. Серед джерел, що їх комісія мала використовувати, фігурують, зокрема, матеріяли [[НТШ|Львівського Наукового Товариства]], галицькі шкільні підручники, праці [[Іван Верхратський|Івана Верхратського]] та інших галицьких науковців. Отже, комісію від самого початку зорієнтовано на вироблення загальноукраїнської наукової термінології.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 16]]</span>
</div>

<div>
;15 серпня
:Прийнято закон про заснування Національної бібліотеки Української Держави в Києві (1919 р. стала Бібліотекою Української Академії наук під назвою Всенародна бібліотека України, від 1934 р. — Бібліотека АН УРСР, від 1948 — Державна публічна бібліотека АН УРСР, від 1965 — Центральна наукова бібліотека АН УРСР, від 1989 — ім. Вернадського, нині [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92._%D0%86._%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE Національна бібліотека України ім. Вернадського].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU|<i>Історія Академії наук України (1918 – 1993)</i>, 275]]</span>
</div>

<div>
;21 серпня
:У Львові, за пропозицією Київської Термінологічної Комісії, створено Термінологічну Комісію при Математично-Природописно-Лікарській Секції [[НТШ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Pryr_vidd|Калинович Ф. <i>Природничий відділ ІУНМ</i>, 27]]</span>
</div>

<div>
;6 жовтня
:[[Український Народний Університет]] перейменовано на Український Державний Університет.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 967]] </div>
<div>
:У Полтаві товариство <span class="org">[[Просвіта]]</span> відкрило [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Український історико-філологічний факультет].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''6''', 2202]]</span>
</div>

<div>
;22 жовтня
:Відкрито [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Український Державний Університет в Кам’янці-Подільському]. Ректором був [[Іван Огієнко]]. За радянських часів на його основі було створено інститути: [[ІНО|народної освіти]] (потім педагогічний) та сільськогосподарський.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''3''', 930]]</span>
</div>

<div>
;27 (14) листопада
:Засновано <span class="org">[[ВУАН|Українську Академію Наук]].</span> Вона мала три відділи: історично-філологічний (перший), фізико-математичний (другий) та соціяльно-економічний (третій). Першим президентом став [http://uk.wikipedia.org/wiki/Вернадський_Володимир Володимир Вернадський], неодмінним секретарем — [[Агатангел Кримський|Агатангел Кримський]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 16]]
:*[[Джерела#IANU|<i>Історія Академії наук України (1918 – 1993)</i>, 17-20]]</span>
</div>

<div>
:Прийнято статут [[УАН]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU_D|<i> ІАН (1918 – 1923). Документи і матеріали</i>, 167-178]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;14 грудня
:Гетьман [http://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло Павло Скоропадський] зрікся влади.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#HrytsNar|Грицак Я. <i>Нарис історії України…</i>, 133-134]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 2, 514-515]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;19 грудня
:Відновлено [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9D%D0%A0 УНР], тепер під проводом [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорії].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#HrytsNar|Грицак Я. <i>Нарис історії України…</i>, 134]]</span>
</div>

==1919==
<div>
:<span class="org">Термінольоґічна Комісія Відділення Природничих Наук [УНТ|Українського Наукового Товариства]</span> видала <span class="book">Словник української ентомольоґичної номенклатури</span> — окрему відбитку з I тому <span class="book">Матеріялів до української природничої термінольоґії.</span> Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
</div>
<div>
;3 січня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорія] видала закон про державну українську мову в [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9D%D0%A0 УНР] та про обов’язкове вживання української мови у діловодстві [[УАН|Української Академії Наук]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU_D|<i> ІАН (1918 – 1923). Документи і матеріали</i>, 11]]
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 484]]</span>
</div>

<div>
;січень
:Рішенням [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорії] об’єднано [[Український Народний Університет|Український державний університет]] і університет [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 св. Володимира].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 392]]</span>
</div>

<div>
;17 січня
:Міністр освіти проф. [[Іван Огієнко|І. Огієнко]] запровадив до шкільного вжитку в усій Україні <span class="book">Головніші правила українського правопису</span>, що їх схвалила спеціяльна комісія.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 251]]</span>
</div>

<div>
;9 березня
:Тимчасовий Робітничо - Селянський Уряд України прийняв постанову „''Про обов’язкове студіювання в школах місцевої мови, а також історії та географії України''“
:<span class="ind">
:*[[Джерела#ZbRSU|<i>Збірник узаконень та розпоряджень…</i>, 1919, №23, 347-348]]</span>
</div>

<div>
;16 березня
:Організовано <span class="org">Ортографічно-Термінологічну Комісію</span> при І Відділі [[УАН|Української Академії Наук]]. Головою її став акад. [[Агатангел Кримський|А. Кримський]], керівником — [[Григорій Голоскевич|Григорій Голоскевич]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 252]]</span>
</div>

<div>
;22 травня
:Вперше в історії на храмове свято в Миколаївському (Військовому) соборі в Києві Всенічну та Літургію правлено українською мовою. Композитор [http://uk.wikipedia.org/wiki/Леонтович_Микола М. Леонтович] написав музику на літургійний текст і сам диригував хором. Цей день вважають днем народження [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%90%D0%9F%D0%A6_%281919%29 Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)]. Київський єпископ Назарій (Блінов) покарав священиків, що брали участь у цих відправах: їм заборонено правити службу Божу.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchX|Німчук В. <i>Християнство й українська мова</i></i>, 21]]</span>
</div>

<div>
;друга половина року
:Під час окупації України [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%96%D1%8F Добровольчою армією] генерал Май-Маєвскій видав наказ №22 із забороною давати українським школам будь-яку допомогу з державних і земських скарбниць. <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]</span> перебрало керівництво всім шкільництвом, оборону його перед владою і матеріяльне забезпечення (із добровільних внесків українських громад, насамперед української кооперації).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''9''', 3221-3222]]
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 491-492]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;3 грудня
:За поданням [http://uk.wikipedia.org/wiki/Ленін Леніна] прийнято резолюцію ЦК [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29 РКП(б)] і VIII конференції РКП(б) <span class="doc">Про радянську владу на Україні.</span> Основою цієї постанови були <span class="doc">Тези з українського питання</span> [http://uk.wikipedia.org/wiki/Раковський_Християн Х. Раковського], де обґрунтовано неодмінність дальшого існування [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 УСРР] як формально незалежного державного утворення, проте за умови об’єднання в одному центрі оборонного й господарчого апарату. Ленін виніс тези на розгляд від свого імені. Документ містив пункт, від якого пізніше почалася політика коренізації: <span class="cit">Члени РКП(б) на території України повинні на ділі проводити право трудящих мас учитися і розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KPRSzCK|<i>КПРС в резолюціях і рішеннях…</i>, 2, 119-122]]</span>
</div>

[[Категорія: Хронологічні таблиці]]

1917-1919 рр

2017-03-06T15:53:02Z

Stary pes: /* 1917 */

'''Хронологічна таблиця — 1917-1919 рр.'''
== 1917 ==
<div>
:В містах і навіть невеличких містечках України десятками постають термінологічні осередки. Виходять друком їхні матеріяли у формі словників. Див. [[Словники, укладені без участи УНТ та ІУНМ]] та [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Halja|Наконечна Г. <i>Українська науково-технічна…</i>, 15-16]] </span>
</div>

<div>
:У Вінніпегу видано <span class="book">Кишеньковий словар англійської та української мови</span> Є. Козловського.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EUM|<i>Українська мова. Енциклопедія</i>, 276]] </span>
</div>

<div class="backgr">
;27 лютого (8 березня)
:Лютнева революція. Повалено самодержавство в Росії. Влада перейшла до Тимчасового уряду, що повинен був організувати Установчі збори. Ця інституція мала розглянути питання про державний устрій країни та обрати уряд.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 300]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;7 березня
:Створення <span class="org">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Української Центральної Ради].</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 952-954]]
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 6-8]]</span>
</div>

<div>
;12 березня
:На засіданні <span class="org">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Української Центральної Ради]</span> ухвалено, що <span class="cit">мовою, якою Рада має звертатись, є мова українська.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 41]]</span>
</div>

<div>
;березнь
:У Києві засновано <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]. </span> Першим головою товариства став [[Іван Стешенко]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 9, 3221-3222]]</span>
</div>

<div>
;28 березня
:Російський [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%80%D1%8F%D0%B4_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97 Тимчасовий Уряд] ухвалив дозволити викладання української мови в школах Київської навчальної округи. У початкових школах дозволено навчання українською мовою, а російська ставала обов’язковим предметом від другого класу. В учительських семінаріях заведено курси української мови, літератури, історії й географії. У високій школі засновано катедри української мови, літератури, історії та права.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 468]]</span>
</div>

<div>
;5 -6 квітня
:[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]] організувало [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Vseukrainski_vchytelski&abcvar=3&bbcvar=21 I Всеукраїнський з’їзд учителів] і професорів. Резолюції містять вимогу українізації початкових шкіл вже від 1 вересня 1917 року та ухвалу про організацію літніх курсів, що мали підготувати вчителів до викладання українською мовою.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 468]]</span>
</div>

<div>
;30 травня
:Доповідна записка [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D1%80%D1%8F%D0%B4_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97 Тимчасовому урядові] та виконавчому комітетові Петроградської ради робітничих та солдатських депутатів з питань автономії України містила вимогу: <span class="cit">7. Визнану Тимчасовим урядом українізацію початкової школи треба перенести і на середню та вищу школу як відносно мови, так і дісциплін навчання. 8. Відповідальні посади як гражданської, так і духовної адміністрації на Україні треба заміщати особами, що користуються довір’ям населення, говорять його мовою і знайомі з його побутом.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 98]]</span>
</div>

<div>
;літо
:[[Всеукраїнська Учительська Спілка|Всеукраїнська учительська спілка]] організувала близько ста курсів для вчителів.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 469]]</span>
</div>

<div>
:<span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]</span> видало невеличкими брошурками проєкти термінології з географії, граматики, аритметики, геометрії, алґебри. Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 11]]</span>
</div>

<div>
:До осені 1917 р. відкрито 53 українські середні школи, зокрема 3 українські гімназії в Києві.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 470]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;10 червня
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Перший Універсал Української Центральної Ради]</span> що стверджує право українського народу самостійно <span class="cit">порядкувати своїм життям.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 101]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;3 липня
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B8%D0%B9_%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Другий Універсал Української Центральної Ради].</span> В ньому зазначено, що Україна визнає Установчі збори, що мають схвалити автономію України.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 164]]</span>
</div>

<div>
;9 липня
:Створено [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82 Генеральний Секретаріят].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 155]].</span>
:Секретарем освіти став голова <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариства Шкільної Освіти]]</span> [[Іван Стешенко]]. Він доручив професорові Київського університету [[Іван Огієнко|Іванові Огієнку]] скласти короткі правила українського правопису.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP|Німчук В. <i>Проблеми українського правопису… 1999 </i>, 250]]</span>
</div>

<div>
:Декларація Генерального Секретаріяту Освіти. В ній зокрема сказано: <span class="cit">В справі народної освіти Секретаріят має на меті насамперед з’єднати в своїх руках все керування шкільною освітою, а власне: догляд за переведенням на місцях українізації школи, організації видання підручників, відшукання і приготування учителів для шкіл та поміч в згуртуванні їх у професіональні товариства.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Vask|Васькович Г. <i>Емський указ і боротьба…</i>, 11]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;середина липня
:Мала рада ухвалила <span class="doc">Статут Генерального Секретаріяту.</span> Введено посаду секретаря в національних справах та <span class="cit">трьох товаришів секретаря -від Великоросів, Євреїв і Поляків.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 1, 181]]</span>
</div>

<div>
;10–12 серпня
:[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Vseukrainski_vchytelski&abcvar=3&bbcvar=21 Другий Всеукраїнський учительський з’їзд]. Підтверджено постанову 1-го з’їзду про поступову і часткову українізацію середньої та вищої школи. Визнано потребу створити в усіх селах <span class="org">[[Просвіта|Просвіти]]</span>, а в повітах — учительські спілки.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 469]]</span>
</div>

<div>
;осінь
:Генеральний Секретаріят Освіти доручає мовознавцеві [[Олена Курило|Олені Курило]], працівниці Ортографічно-термінологічної Комісії [[УНТ|Київського Наукового Товариства]], впорядкувати матеріяли до шкільної термінології.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 14]]</span>
</div>

<div>
:Створено термінологічні комісії при Міністерствах Юстиції, Судових Справ, Шляхів, Військовому, Департаменті Професійної Освіти Міністерства Народної Освіти, Головній Санітарній Управі Міністерства Справ Внутрішніх (пізніше — Міністерство Здоровля).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 14-15]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;8–15 вересня
:В Києві відбувся [[З'їзд Народів Росії|З’їзд народів Росії]] (З’їзд поневолених народів), що його скликала [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Центральна Рада]. Ухвалено низку постанов, зокрема про федеративний устрій Росії, про загальнодержавну і крайові мови.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 289]]</span>
</div>

<div>
;18 вересня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82 Генеральний Секретаріят] ухвалює постанову, де зазначено: <span class="cit">Мова українська має повне право офіціально вживатися поруч з мовою російською, при забезпеченні язикового права меншостей.</span> Четвертий пункт зазначає <span class="cit">Діловодство у Секретаріяті провадиться мовою українською.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 1, 313]]</span>
</div>

<div>
;20 вересня
:У Києві відбувся Перший з’їзд <span class="org">[[Просвіта|Просвіт]]</span>, де створено Всеукраїнську спілку Просвіт і організовано Центральне бюро з завданням координувати діяльність сільських і повітових Просвіт.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 6, 2370]]
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 625-627]]</span>
</div>

<div>
;5 жовтня
:Відкрито [[Український Народний Університет]] (від 6 жовтня 1918 р. Державний).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 39, 400]]</span>
</div>

<div>
;9 листопада
:Проголошено <span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/Третій_Універсал_Української_Центральної_Ради Третій Універсал]</span> Центральної Ради (прийнято 7 листопада), що визнавав національно-персональну автономію для інших народів та <span class="cit">право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''1''', 399]]</span>
</div>

<div>
:У Києві створено Науково-педагогічну Академію та Академію Мистецтв.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 39, 400]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;17 грудня
:Російський совнарком надіслав урядові Української республіки <span class="doc">Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Украинской раде.</span> Фактично Росія оголосила Україні війну. [http://textbooks.net.ua/content/view/995/17/ Текст маніфесту.] [http://textbooks.net.ua/content/view/996/17/ Відповідь Генерального Секретаріату на маніфест з ультимативними вимогами Раднаркому радянської Росії.]
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Nahaje|Нагаєвський В. <i>Історія української держави…</i>, 92-94]]
:*[[Джерела#Pro_mynule|<i>Про минуле – заради майбутнього</i>, 27]]</span>
</div>

== 1918 ==
<div>
:<span class="org">Термінольоґічна Комісія Природничої Секції Українського Наукового Товариства</span> видала <span class="book">Словник української физичної термінольоґії</span> — окрему відбитку з I тому <span class="book">Матеріялів до української природничої термінольоґії.</span> Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
</div>

<div class="backgr">
;9 січня
:Ухвалено <span class="doc">Закон Центральної Ради про Національно-персональну автономію.</span> У перший статті наголошено, що кожна нація на території України <span class="cit">… має право в межах Української Народньої Республіки на національно-персональну автономію, себто право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу. Це є невіднімане право націй і ні одна з них не може бути позбавленна цього права, або обмежена в ньому.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, 2, 99-101]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;22 січня
:<span class="doc">[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Четвертий Універсал Центральної Ради].</span> Проголошено незалежну і самостійну [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Українську Народню Республіку].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KAU|<i>Конституційні акти України…</i>, 70-72]]
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''2''', 104]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;січень- квітень
:Перша окупація України більшовицькою Росією.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DorIU|Дорошенко Д. <i>Історія України…</i>, 256-260]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 479-480]]
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 306-307]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;9 лютого
:В [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%80 Бресті підписано мир] з [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8 Центральними державами].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Nahaje|Нагаєвський В. <i>Історія української держави…</i>, 104]]</span>
</div>

<div>
;24 березня
:Опубліковано <span class="doc">Закон Центральної Ради про запровадження української мови у банківській і торговій сфері.</span> У п. 3 проголошено: <span class="cit">мовою в діловодстві має бути державна українська.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#UCR_Dok|<i>Українська Центральна рада…</i>, '''2''', 229]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;20 квітня
:У Таганрогу прийнято резолюцію про створення [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У)] як самостійної партії, організаційно не пов’язанної з [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29 РКП(б)].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''3''', 1099]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;29 квітня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Центральна Рада] затвердила Конституцію УНР і обрала президентом [[Михайло Грушевський|Михайла Грушевського]]. Конституцію написано українською мовою, проте в ній нічого не сказано про права української (чи будь-якої іншої) мови.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KAU|<i>Конституційні акти України…</i>, 73-79]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 485]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;29 квітня
:Проголошення [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0 Української Держави] під проводом гетьмана [http://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло Павла Скоропадського].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 490]]
:*[[Джерела#SubUI|Субтельний О. <i>Україна: історія</i>, 310-311]]</span>
</div>

<div>
;5 травня
:Міністр Освіти проф. [http://uk.wikipedia.org/wiki/Василенко_Микола Василенко] подав план роботи Міністерства, що передбачав українізацію школи, заснування [[ВУАН|Української Академії Наук]] і Національної бібліотеки.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 11-12]]</span>
</div>

<div>
;24 травня
:Міністерство освіти затвердило <span class="book">[[Найголовніші правила українського правопису]]</span>, що їх запропонував [[Іван Огієнко]] та схвалила правописна комісія. Правопис надруковано в журналі <span class="book">Вільна українська школа</span> (1919 - ч.10) та видано окремим відбитком у Києві 1919 року.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 250-251]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;5–12 липня
:У Москві відбувся I з’їзд [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]. Він проголосив, що КП(б)У є частиною РКП(б), підпорядкованою її ЦК.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, 3, 1099]]</span>
</div>

<div>
;11 серпня
:Засновано Термінологічну Комісію при Природничій Секції [[УНТ|Київського Наукового Товариства]]. Першим головою Комісії став [[Павло Тутковський]], потім — [[Олександр Яната]]. Серед джерел, що їх комісія мала використовувати, фігурують, зокрема, матеріяли [[НТШ|Львівського Наукового Товариства]], галицькі шкільні підручники, праці [[Іван Верхратський|Івана Верхратського]] та інших галицьких науковців. Отже, комісію від самого початку зорієнтовано на вироблення загальноукраїнської наукової термінології.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KholITSU|Холодний Г. <i>До історії організації…</i>, 16]]</span>
</div>

<div>
;15 серпня
:Прийнято закон про заснування Національної бібліотеки Української Держави в Києві (1919 р. стала Бібліотекою Української Академії наук під назвою Всенародна бібліотека України, від 1934 р. — Бібліотека АН УРСР, від 1948 — Державна публічна бібліотека АН УРСР, від 1965 — Центральна наукова бібліотека АН УРСР, від 1989 — ім. Вернадського, нині [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92._%D0%86._%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE Національна бібліотека України ім. Вернадського].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU|<i>Історія Академії наук України (1918 – 1993)</i>, 275]]</span>
</div>

<div>
;21 серпня
:У Львові, за пропозицією Київської Термінологічної Комісії, створено Термінологічну Комісію при Математично-Природописно-Лікарській Секції [[НТШ]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#Pryr_vidd|Калинович Ф. <i>Природничий відділ ІУНМ</i>, 27]]</span>
</div>

<div>
;6 жовтня
:[[Український Народний Університет]] перейменовано на Український Державний Університет.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#DIU|<i>Довідник з історії України…</i>, 967]] </div>
<div>
:У Полтаві товариство <span class="org">[[Просвіта]]</span> відкрило [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Український історико-філологічний факультет].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''6''', 2202]]</span>
</div>

<div>
;22 жовтня
:Відкрито [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%B0 Український Державний Університет в Кам’янці-Подільському]. Ректором був [[Іван Огієнко]]. За радянських часів на його основі було створено інститути: [[ІНО|народної освіти]] (потім педагогічний) та сільськогосподарський.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''3''', 930]]</span>
</div>

<div>
;27 (14) листопада
:Засновано <span class="org">[[ВУАН|Українську Академію Наук]].</span> Вона мала три відділи: історично-філологічний (перший), фізико-математичний (другий) та соціяльно-економічний (третій). Першим президентом став [http://uk.wikipedia.org/wiki/Вернадський_Володимир Володимир Вернадський], неодмінним секретарем — [[Агатангел Кримський|Агатангел Кримський]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 16]]
:*[[Джерела#IANU|<i>Історія Академії наук України (1918 – 1993)</i>, 17-20]]</span>
</div>

<div>
:Прийнято статут [[УАН]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU_D|<i> ІАН (1918 – 1923). Документи і матеріали</i>, 167-178]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;14 грудня
:Гетьман [http://uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло Павло Скоропадський] зрікся влади.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#HrytsNar|Грицак Я. <i>Нарис історії України…</i>, 133-134]]
:*[[Джерела#P-VIU|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Історія України</i>, 2, 514-515]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;19 грудня
:Відновлено [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9D%D0%A0 УНР], тепер під проводом [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорії].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#HrytsNar|Грицак Я. <i>Нарис історії України…</i>, 134]]</span>
</div>

==1919==
<div>
:<span class="org">Термінольоґічна Комісія Відділення Природничих Наук [УНТ|Українського Наукового Товариства]</span> видала <span class="book">Словник української ентомольоґичної номенклатури</span> — окрему відбитку з I тому <span class="book">Матеріялів до української природничої термінольоґії.</span> Див. [[Словники термінологічних комісій — попередників ІУНМ]].
</div>
<div>
;3 січня
:[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорія] видала закон про державну українську мову в [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9D%D0%A0 УНР] та про обов’язкове вживання української мови у діловодстві [[УАН|Української Академії Наук]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#IANU_D|<i> ІАН (1918 – 1923). Документи і матеріали</i>, 11]]
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 484]]</span>
</div>

<div>
;січень
:Рішенням [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A3%D0%9D%D0%A0 Директорії] об’єднано [[Український Народний Університет|Український державний університет]] і університет [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 св. Володимира].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#P-VUAN|Полонська-Василенко Н.Д. <i>Українська академія наук…</i>, 392]]</span>
</div>

<div>
;17 січня
:Міністр освіти проф. [[Іван Огієнко|І. Огієнко]] запровадив до шкільного вжитку в усій Україні <span class="book">Головніші правила українського правопису</span>, що їх схвалила спеціяльна комісія.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 251]]</span>
</div>

<div>
;9 березня
:Тимчасовий Робітничо - Селянський Уряд України прийняв постанову „''Про обов’язкове студіювання в школах місцевої мови, а також історії та географії України''“
:<span class="ind">
:*[[Джерела#ZbRSU|<i>Збірник узаконень та розпоряджень…</i>, 1919, №23, 347-348]]</span>
</div>

<div>
;16 березня
:Організовано <span class="org">Ортографічно-Термінологічну Комісію</span> при І Відділі [[УАН|Української Академії Наук]]. Головою її став акад. [[Агатангел Кримський|А. Кримський]], керівником — [[Григорій Голоскевич|Григорій Голоскевич]].
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchP| Німчук В. <i>Проблеми українського правопису …</i>, 252]]</span>
</div>

<div>
;22 травня
:Вперше в історії на храмове свято в Миколаївському (Військовому) соборі в Києві Всенічну та Літургію правлено українською мовою. Композитор [http://uk.wikipedia.org/wiki/Леонтович_Микола М. Леонтович] написав музику на літургійний текст і сам диригував хором. Цей день вважають днем народження [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%90%D0%9F%D0%A6_%281919%29 Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)]. Київський єпископ Назарій (Блінов) покарав священиків, що брали участь у цих відправах: їм заборонено правити службу Божу.
:<span class="ind">
:*[[Джерела#NimchX|Німчук В. <i>Християнство й українська мова</i></i>, 21]]</span>
</div>

<div>
;друга половина року
:Під час окупації України [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%96%D1%8F Добровольчою армією] генерал Май-Маєвскій видав наказ №22 із забороною давати українським школам будь-яку допомогу з державних і земських скарбниць. <span class="org">[[Товариство Шкільної Освіти|Товариство Шкільної Освіти]]</span> перебрало керівництво всім шкільництвом, оборону його перед владою і матеріяльне забезпечення (із добровільних внесків українських громад, насамперед української кооперації).
:<span class="ind">
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''9''', 3221-3222]]
:*[[Джерела#Siropol|Сірополко С. <i>Історія освіти в Україні</i>, 491-492]]</span>
</div>

<div class="backgr">
;3 грудня
:За поданням [http://uk.wikipedia.org/wiki/Ленін Леніна] прийнято резолюцію ЦК [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29 РКП(б)] і VIII конференції РКП(б) <span class="doc">Про радянську владу на Україні.</span> Основою цієї постанови були <span class="doc">Тези з українського питання</span> [http://uk.wikipedia.org/wiki/Раковський_Християн Х. Раковського], де обґрунтовано неодмінність дальшого існування [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 УСРР] як формально незалежного державного утворення, проте за умови об’єднання в одному центрі оборонного й господарчого апарату. Ленін виніс тези на розгляд від свого імені. Документ містив пункт, від якого пізніше почалася політика коренізації: <span class="cit">Члени РКП(б) на території України повинні на ділі проводити право трудящих мас учитися і розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою.</span>
:<span class="ind">
:*[[Джерела#KPRSzCK|<i>КПРС в резолюціях і рішеннях…</i>, 2, 119-122]]</span>
</div>

[[Категорія: Хронологічні таблиці]]

Вісник Інституту Української Наукової Мови

2009-11-15T01:05:03Z

Stary pes:

<p><b>«Вісник Інституту Української Наукової Мови»</b> («Вісник ІУНМ») — неперіодичне видання, засновано у Києві 1927 року. Вийшло два випуски: перший 1928 і другий — 1930 року.</p>
<p>Завдання і програму «Вісника» викладено у першому випуску (с. 105):</p>
<p><b>Завдання «Вісника»</b> — всебічно сприяти розвиткові наукової та взагалі культурної української мови.</p>
<p><b>Програма «Вісника»</b>:</p>
<p>
<ol><li><b><i>Статті</i></b> на лінгвістичні теми з царини фонетики, ортографії, словотворення, морфології, синтакси, стилістики, семасіології, лексикології та фразеології української мови, переважно з погляду унормування, практичних потреб українізації та мовного поступу взагалі.</li>
<li><b><i>Varia</i></b>. Дрібніші замітки й розвідки з обсягу тих самих питань.</li>
<li><b><i>Програми й інструкції</i></b> до збирання мовного матеріялу.</li>
<li><b><i>З народніх уст</i></b>. Збірки матеріялів народньої термінології й номенклатури з окремих галузей сільського господарства; промисловости, доморобства то-що.</li>
<li><b><i>Бібліографічні замітки й рецензії</i></b>.</li>
<li><b><i>Хроніка мовного життя</i></b>. Інформація про розроблення наукової мови в межах нашого Союзу та в инших народів світу. Інформація про життя й працю [[Інститут Української Наукової Мови|ІУНМ]].</li>
<li><b><i>Поради й відповіді в мовних справах</i></b>. Редакція «Вісника» вважає, що наукова мова може нормально розвиватися тільки в оточенні вільної від жаргону культурної мови, тим-то вона й запроваджує в «Віснику» цей розділ, маючи надію, що культурні робітники, а найперше вчителі й робітники друковного слова, надто нашої преси, допоможуть виявити на сторінках «Вісника» всі недуги, що на них слабує сучасна культурна мова і тим стануть до помочи в процесі унормування нашого мовного поступу.</li>
<li><b><i>Книжки на рецензію</i></b>.</li>
<li><b><i>Оповіщення</i></b>.</li>
</ol> </p>

==I Випуск (1928 р.)==

<p>'''Редакційна Колегія:'''
[[Микола Гладкий|Микола Гладкий]], [[Сергій Паночіні|Сергій Паночіні]], [[Кость Туркало|Кость Туркало]], [[Григорій Холодний|Григор Холодний]], [[Вадим Шарко|Вадим Шарко]].<br>
'''Відповідальний редактор''', Керівник ІУНМ
Григор Холодний. '''Секретар''' С. Паночіні.</p>

<p>У передмові викладено основні завдання видання і висловлено надію, що «Вісник ІУНМ» стане «підручною книжкою нашого культробітника, хай його авторитетне слово допомагає тим, хто вертається в лоно своєї української національноцти, і тим хто українізується з щирим бажанням служити інтересам ... українського народу».</p>

<p>Розділ <b><i>Статті</i></b> відкриває розвідка Г. Холодного «<i>До історії організації термінологічної справи на Україні</i>», де викладено історію розвитку української наукової термінології від 60-их років XIX ст. до створення ІУНМ. Дві короткі статті [[Олександр Яната|О. Янати]] та [[Яків Лепченко|Я. Лепченка]] розглядють принципи укладання української природничої номенклатури. Остання стаття розділу є викладом доповіді
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 М. Любинського]
про проект граматичної термінології для впорядкування українського правопису на загальних зборах соціально-економічного відділу ІУНМ та на Термінологічній секції пленуму Державної правописної наради.</p>
<p>Розділ <b><i>Varia</i></b> містить 5 коротких заміток, зокрема історичну розвідку Я. Лепченка «<i>До початків національної наукової мови</i>», присвячену пам’яті [[Михайло Максимович|М. Максимовича]].</p>
<p>Розділ <b><i>Програми й інструкції</i></b> відкриває звернення до українського громадянства з закликом збирати народний термінологічний матеріял та докладна інструкція як це робити — «<i>До збирання мовного матеріалу в галузі природничої термінології та номенклатури</i>». Інструкція «<i>Для укладання словників ІУНМ</i>» формалізує основні вимоги до словників.</p>
<p>У рубриці <b><i>З народніх уст</i></b> подано 2 розвідки з української діалектної термінології.</p>
<p>Розділ <b><i>Бібліографічні замітки й рецензії</i></b> містить 7 заміток, серед яких рецензія
[[Володимир Вовчанецький|В. Вовчанецького]] на кн. [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцького]
на дуже популярну у той час тему — «<i>Евгеніка, або наука про поліпшення майбутніх поколінь</i>» (Х., 1924).</p>
<p>Завершує «Вісник» <b><i>Хроніка</i></b>, що інформує про зв’язки ІУНМ з науковими установами в Україні та за кордоном, передруковує повідомлення про діяльність Інституту, вміщені у пресі.</p>
<p>У першому випуску участь брали:
В. Вовчанецький, М. Гладкий,
[[Григорій Іваниця|Г. Іваниця]], [[Федір Калинович|Ф. Калинович]],
[[Григорій Коваленко-Коломацький|Г. Коваленко-Коломацький]] (УЛЕ),
[[Михайло Кривинюк|М. Кривинюк]], [[Олена Курило|О. Курило]], Я. Лепченко, О. Лисенко, М. Любинський,
Я. Миколаєнко, С. Паночіні, Проф. [[Євген Тимченко|Є. Тимченко]], К. Туркало, Гр. Холодний,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 Проф. О. Черняхівський],
В. Шарко, Б. Юрківський (Одеса).
Проф. О. Яната (Харків),
[[Володимир Ярошенко|В. Ярошенко]] та П. Дейнека.</p>

На час між

У створенні 1-го випуску брали участь понад 20 науковців — мовознавців, ботаніків, медиків, серед яких були і визнані вчені, і початківці, однак у переважної більшості доля склалася однаково: репресії, загибель і довгі роки заборони їхніх праць. Серед учасників видання 2-го вип. «Вісника» відсутні прізвища кількох науковців — творців 1-го, це зокрема

* Г. Іваниця,
* О. Курило,
* Я. Лепченко,
* Є. Тимченко,
* К. Туркало,
* Г. Холодний,
* О. Черняхівський,
* В. Шарко,
* О. Яната

котрі на той час або були вже репресовані, або зазнали гонінь.

==II Випуск (1930)==

<p><b>Редакційна Колегія:</b>
Микола Гладкий, [[Петро Горецький|Петро Горецький]], Микола Любинський, Сергій Паночіні.<br>
<b>Відповідальний редактор</b>, Т.В.О. Керівника ІУНМ
Микола Гладкий. <b>Секретар</b> Сергій Паночіні.</p>

<b><i>Статті</i></b>У цьому випуску вміщено статтю М. Гладкого «Інститут української наукової мови ВУАН», яка, як зазначалося, була органічним продовженням статті Г. Холодного (1-й випуск), подано розвідку
[[Тадей Секунда|Т. Секунди]] «Принципи складання української технічної термінології», доповідь П. Горецького «Чужомовні наростки в запозичених прикметниках в українській мові», яка була виголошена на засіданні Філологічної колегії ІУНМ 1929, та дискусійну статтю
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD С. Рудницького]
«Декілька слів у справі географічної топономастики і транскрипції чужомовних географічних назов на українських мапах».
У розділі <b><i>Varia</i></b> — розвідка Ф. Калиновича з приводу укладання білоруської математичної термінології «Двома шляхами».
Рубрика <b><i>З народніх уст</i></b> містить 2 дослідження та матеріали Бюро народної термінології ІУНМ, Арбітраж. комісії, що працює при Редактораті ІУНМ і стежить за уникненням розбіжностей і неузгодженості у вживанні термінів у словниках; відповіді Консультац. бюро ІУНМ на запитання читачів, перелік тем доповідей, що надавала Філологічна колегія ІУНМ для різних комісій і секцій Інституту.
У розділі <b><i>Бібліографічні замітки й рецензії</i></b> вміщено 4 замітки, серед яких рецензія П. Горецького на кн. [[Олександр Фінкель|О. Фінкеля]] «Теорія й практика перекладу» (Х., 1929).
Розділ <b><i>Хроніка</i></b> подає новини ІУНМ та список словників, що їх упорядкував ІУНМ.
До 2-го випуску долучено додаток — ювілейну брошуру «Природничий Відділ ІУНМ» (підписана: Подав Ф. Калинович ), де подано короткий огляд роботи за 10 років його існування (1918—1928).

Вісник Інституту Української Наукової Мови

2009-11-14T14:05:32Z

Stary pes: Створена сторінка: <p>Неперіодичне Видання «Вісник Інституту Української Наукової Мови» засновано у Києві 19…

<p>Неперіодичне Видання «Вісник Інституту Української Наукової Мови» засновано у Києві 1927 року.
Завдання і програму «Вісника» викладено у першому випуску (с. 105):</p>
<p><b>Завдання «Вісника»</b> — всебічно сприяти розвиткові наукової та взагалі культурної української мови.</p>
<p><b>Програма «Вісника»</b>:</p>
<p>
<ol><li><i>Статті</i> на лінгвістичні теми з царини фонетики, ортографії, словотворення, морфології, синтакси, стилістики, семасіології, лексикології та фразеології української мови, переважно з погляду унормування, практичних потреб українізації та мовного поступу взагалі.</li>
<li><i>Varia</i>. Дрібніші замітки й розвідки з обсягу тих самих питань.</li>
<li><i>Програми й інструкції</i> до збирання мовного матеріялу.</li>
<li><i>З народніх уст</i>. Збірки матеріялів народньої термінології й номенклатури з окремих галузей сільського господарства; промисловости, доморобства то-що.</li>
<li><i>Бібліографічні замітки й рецензії</i>.</li>
<li><i>Хроніка мовного життя</i>. Інформація про розроблення наукової мови в межах нашого Союзу та в инших народів світу. Інформація про життя й працю ІУНМ.</li>
<li><i>Поради й відповіді в мовних справах</i>. Редакція «Вісника» вважає, що наукова мова може нормально розвиватися тільки в оточенні вільної від жаргону культурної мови, тим-то вона й запроваджує в «Віснику» цей розділ, маючи надію, що культурні робітники, а найперше вчителі й робітники друковного слова, надто нашої преси, допоможуть виявити на сторінках «Вісника» всі недуги, що на них слабує сучасна культурна мова і тим стануть до помочи в процесі унормування нашого мовного поступу.</li>
<li><i>Книжки на рецензію</i>.</li>
<li><i>Оповіщення</i>.</li>
</ol> </p>

I Випуск (1928 р.)

У першому випуску участь брали:
В. Вовчанецький, М. Гладкий, Г. Іваниця, Ф. Калинович, Г. Коваленко-Коломацький, М. Кривинюк, О. Курило, Я. Лепченко, О. Лисенко, М. Любинський, Я. Миколаєнко, С. Паночіні, Проф. Е. Тимченко, К. Туркало, Гр. Холодний, Проф. О. Черняхівський, В. Шарко, Б. Юрківський (Одеса). Проф. О. Яната (Харків), В. Ярошенко та П. Дейнека.
Редакція „Вісника" міститься в приміщенні Інституту Української Наукової Мови. Київ. Бульвар Шевченка, 14.

Редакційна Колегія:
Микола Гладкий, Сергій Паночіні, Кость Туркало, Григор Холодний, Вадим Шарко.
Відповідальний редактор, Керівник ІУНМ
Григор Холодний. Секретар С. Паночіні.

У передмові коротко викладено основні завдання, що ставилися перед виданням: допомогти широким верствам населення України, як тим, які повертаються до своєї національності, так і тим, хто українізується, у мовних питаннях. Оскільки українська мова ставала державною і сфера її функціонування розширювалася, то вона була потрібна «для цілого многогранного державного життя, для науки, преси, установ, для політичних організацій, для шкільної освіти, для військової справи, для промисловости і торгівлі», тому поставала необхідність «організації української культурної мови». Відкриває «Вісник» стаття його відповідального редактора, керівника Інституту української наукової мови (ІУНМ)Г. Холодного «До історії організації термінологічної справи на Україні», і це не випадково, адже питання вироблення української термінології у передмові визначалося як одне з основних. У розділі «Статті», окрім довідки Г. Холодного, подано ще короткі статті О. Янати та Я. Лепченка з майже однаковою назвою, у яких розглядалися принципи укладання української природничої номенклатури. У цьому ж розділі вміщено виступ на загальних зборах соціально-економічного відділу ІУНМ та на Термінологічній секції пленуму Державної правописної наради М. Любинського про проект граматичної термінології для впорядкування українського правопису. У розділі «Varia» подано короткі замітки, зокрема історична розвідка Я. Лепченка «До початків національної наукової мови», присвячена пам’яті М. Максимовича; міркування Г. Іваниці «Метода чи метод». Містить «Вісник» звернення до українського громадянства та 2 докладні інструкції — «До збирання мовного матеріалу в галузі природничої термінології та номенклатури» та «Для укладання словників ІУНМ». У рубриці «З народніх уст» подано 2 розвідки з української діалектної термінології: «Про терміни» Я. Миколаєнка та «З рибальської термінології с. Дуфінки на Одещині» Б. Юрківського. Розділ «Бібліографія та рецензії» містить 7 заміток, серед яких рецензія В. Вовчанецького на кн. В. Підгаєцького «Евгеніка, або наука про поліпшення майбутніх поколінь» (Х., 1924). Завершує «Вісник» хроніка, що інформує про зв’язки ІУНМ з науковими установами в Україні та за кордоном, передруковує повідомлення про діяльність Інституту, вміщені у пресі. У створенні 1-го випуску брали участь понад 20 науковців — мовознавців, ботаніків, медиків, серед яких були і визнані вчені, і початківці, однак у переважної більшості доля склалася однаково: репресії, загибель і довгі роки заборони їхніх праць. Серед учасників видання 2-го вип. «Вісника» відсутні прізвища кількох науковців — творців 1-го, це зокрема

* Г. Іваниця,
* О. Курило,
* Я. Лепченко,
* Є. Тимченко,
* К. Туркало,
* Г. Холодний,
* О. Черняхівський,
* В. Шарко,
* О. Яната

котрі на той час або були вже репресовані, або зазнали гонінь.
[ред.] II Випуск

У цьому випуску вміщено статтю М. Гладкого «Інститут української наукової мови ВУАН», яка, як зазначалося, була органічним продовженням статті Г. Холодного (1-й випуск), подано розвідку Т. Секунди «Принципи складання української технічної термінології», доповідь П. Горецького «Чужомовні наростки в запозичених прикметниках в українській мові», яка була виголошена на засіданні Філологічної колегії ІУНМ 1929, та дискусійну статтю С. Рудницького «Декілька слів у справі географічної топономастики і транскрипції чужомовних географічних назов на українських мапах». У розділі «Varia» — розвідка Ф. Калиновича з приводу укладання білоруської математичної термінології «Двома шляхами». Рубрика «З народніх уст» містить 2 дослідження: «Плитницька термінологія с. Сваром’я на Київському Поліссі» Я. Миколаєнка й «Ложкарство, або ложечництво» Г. Коваленка-Коломацького та матеріали Бюро народної термінології ІУНМ, Арбітраж. комісії, що працює при Редактораті ІУНМ і стежить за уникненням розбіжностей і неузгодженості у вживанні термінів у словниках; відповіді Консультац. бюро ІУНМ на запитання читачів, перелік тем доповідей, що надавала Філологічна колегія ІУНМ для різних комісій і секцій Інституту. У розділі «Бібліографія та рецензії» вміщено 4 замітки, серед яких рецензія П.Горецького на кн.О.Фінкеля «Теорія й практика перекладу» (Х., 1929). Розділ «Хроніка» подає список словників, упорядков. ІУНМ. Завершується 2-й випуск «Додатками»,у яких міститься короткий огляд роботи Природничого відділу ІУНМ за час його існування 1918—1929.
[ред.] Література

С. І. Очеретянко, М. Г. Железняк Енциклопедія сучасної України. — Т. 4. — Київ, 2005., стор. 601

Холодний Григор

2009-11-14T13:34:03Z

Stary pes:

=Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.=
<div style="background-color:#87CEFF">
<p><b>ХОЛОДНИЙ</b> Григорій Григорович (3.ІІІ 1886, м. Тамбов, тепер Російська Федерація — 14.II 1938). Закінчив фізико-математичний факультет Петроградського університету. У 1912—1917 pp. учителював у Москві, був секретарем заснованого
[[Михайло Грушевський|М. С. Грушевським]]
Українського видавничого товариства.
Згодом переїхав до Києва, читав лекції з математики, фізики та космографії у старших класах
Другої української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства.
У 1920—1924 pp. працював у освітянських органах Чернігівщини, обраний головою місцевої «[[Просвіта|Просвіти]]», організував
Чернігівське наукове товариство.
За пропозицією [[Олена Курило|О. Б. Курило]], долучається до термінологічної роботи в
[[Інститут Української Наукової Мови|Інституті української наукової мови]] ВУАН.
З 1924 р. — штатний співробітник його природничого відділу, з березня 1925 р. — науковий секретар, а з жовтня 1926 р. — керівник Інституту. Відповідальний редактор
«[[Вісник Інституту Української Наукової Мови|Вісника Інституту української наукової мови]]».
1929 р. заарештований за сфабрикованою [[Справа СВУ|справою «СВУ»]]. Засуджений до 8 років позбавлення волі та наступною втратою прав на 3 роки. 1938 р. засуджений до страти. Реабілітований 1989 р.</p>
<p>
'''''Праці:'''''
<ul><li>«''Словник української фізичної термінології''». — К., 1918</li>
<li>«''До історії організації термінологічної справи на Україні''» // Вісник Інституту української наукової мови. — Вип. 1. — 1928. — С. 9—20</li>
<li>«<i>Стан та перспективи наукової роботи Інституту української наукової мови. (Доповідь Раді Академії 5-го листопада 1928 р.)</i>». — К., 1928</li>
<li>«''Словник математичної термінології''». — Т. 3. <i>Астрономічна термінологія й номенклатура». (Проект)</i>. — X., 1931. — 117 с (співавтор Ф. П. Калинович)</li>
<li>«''Словник фізичної термінології''» (не надрукований)</li>
</ul> </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9 Вікіпедія: '''Холодний Григорій'''.]
</p>
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Термінологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]
[[Категорія:Освітяни]]

Вісник Інституту української наукової мови

2009-11-14T02:57:25Z

Stary pes: Створена сторінка: Неперіодичне Видання «Вісник Інституту Української Наукової Мови» засновано у Києві 1927 …

Неперіодичне Видання «Вісник Інституту Української Наукової Мови» засновано у Києві 1927 року. Завдання і програма «Вісника» викладено у першому випуску:

Завдання «Вісника» — всебічно сприяти розвиткові наукової та взагалі культурної української мови.
I Випуск (1928 р.)

У передмові коротко викладено основні завдання, що ставилися перед виданням: допомогти широким верствам населення України, як тим, які повертаються до своєї національності, так і тим, хто українізується, у мовних питаннях. Оскільки українська мова ставала державною і сфера її функціонування розширювалася, то вона була потрібна «для цілого многогранного державного життя, для науки, преси, установ, для політичних організацій, для шкільної освіти, для військової справи, для промисловости і торгівлі», тому поставала необхідність «організації української культурної мови». Відкриває «Вісник» стаття його відповідального редактора, керівника Інституту української наукової мови (ІУНМ)Г. Холодного «До історії організації термінологічної справи на Україні», і це не випадково, адже питання вироблення української термінології у передмові визначалося як одне з основних. У розділі «Статті», окрім довідки Г. Холодного, подано ще короткі статті О. Янати та Я. Лепченка з майже однаковою назвою, у яких розглядалися принципи укладання української природничої номенклатури. У цьому ж розділі вміщено виступ на загальних зборах соціально-економічного відділу ІУНМ та на Термінологічній секції пленуму Державної правописної наради М. Любинського про проект граматичної термінології для впорядкування українського правопису. У розділі «Varia» подано короткі замітки, зокрема історична розвідка Я. Лепченка «До початків національної наукової мови», присвячена пам’яті М. Максимовича; міркування Г. Іваниці «Метода чи метод». Містить «Вісник» звернення до українського громадянства та 2 докладні інструкції — «До збирання мовного матеріалу в галузі природничої термінології та номенклатури» та «Для укладання словників ІУНМ». У рубриці «З народніх уст» подано 2 розвідки з української діалектної термінології: «Про терміни» Я. Миколаєнка та «З рибальської термінології с. Дуфінки на Одещині» Б. Юрківського. Розділ «Бібліографія та рецензії» містить 7 заміток, серед яких рецензія В. Вовчанецького на кн. В. Підгаєцького «Евгеніка, або наука про поліпшення майбутніх поколінь» (Х., 1924). Завершує «Вісник» хроніка, що інформує про зв’язки ІУНМ з науковими установами в Україні та за кордоном, передруковує повідомлення про діяльність Інституту, вміщені у пресі. У створенні 1-го випуску брали участь понад 20 науковців — мовознавців, ботаніків, медиків, серед яких були і визнані вчені, і початківці, однак у переважної більшості доля склалася однаково: репресії, загибель і довгі роки заборони їхніх праць. Серед учасників видання 2-го вип. «Вісника» відсутні прізвища кількох науковців — творців 1-го, це зокрема

* Г. Іваниця,
* О. Курило,
* Я. Лепченко,
* Є. Тимченко,
* К. Туркало,
* Г. Холодний,
* О. Черняхівський,
* В. Шарко,
* О. Яната

котрі на той час або були вже репресовані, або зазнали гонінь.
[ред.] II Випуск

У цьому випуску вміщено статтю М. Гладкого «Інститут української наукової мови ВУАН», яка, як зазначалося, була органічним продовженням статті Г. Холодного (1-й випуск), подано розвідку Т. Секунди «Принципи складання української технічної термінології», доповідь П. Горецького «Чужомовні наростки в запозичених прикметниках в українській мові», яка була виголошена на засіданні Філологічної колегії ІУНМ 1929, та дискусійну статтю С. Рудницького «Декілька слів у справі географічної топономастики і транскрипції чужомовних географічних назов на українських мапах». У розділі «Varia» — розвідка Ф. Калиновича з приводу укладання білоруської математичної термінології «Двома шляхами». Рубрика «З народніх уст» містить 2 дослідження: «Плитницька термінологія с. Сваром’я на Київському Поліссі» Я. Миколаєнка й «Ложкарство, або ложечництво» Г. Коваленка-Коломацького та матеріали Бюро народної термінології ІУНМ, Арбітраж. комісії, що працює при Редактораті ІУНМ і стежить за уникненням розбіжностей і неузгодженості у вживанні термінів у словниках; відповіді Консультац. бюро ІУНМ на запитання читачів, перелік тем доповідей, що надавала Філологічна колегія ІУНМ для різних комісій і секцій Інституту. У розділі «Бібліографія та рецензії» вміщено 4 замітки, серед яких рецензія П.Горецького на кн.О.Фінкеля «Теорія й практика перекладу» (Х., 1929). Розділ «Хроніка» подає список словників, упорядков. ІУНМ. Завершується 2-й випуск «Додатками»,у яких міститься короткий огляд роботи Природничого відділу ІУНМ за час його існування 1918—1929.
[ред.] Література

С. І. Очеретянко, М. Г. Железняк Енциклопедія сучасної України. — Т. 4. — Київ, 2005., стор. 601

Ганцов Всеволод ЮШ

2009-11-14T01:38:30Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Ганцов Всеволод</b> (*1880), визначний мовознавець, проф., наук. співр. ВУАН у Києві, співред. акад. словника укр. мови 1924–32 р., учасник Спілки Визволення України, на процесі СВУ 1930 р. засудженний на 8 рр. ув'язнення, після чого відомостей про Г. немає. Г. працював над проблемами нормалізації укр. літ. мови, історією білор. мови (опис Радзівілівського літопису), але особливе значення мають його праці з укр. діялектології. Виходячи з опису півн.-укр. говірок Чернігівщини, Г. прийшов до тези про те, що укр. мова зформувалася із злиття двох первісно відмінних говіркових груп — півд. і півн., продовженням яких є сучасні півд.-зах. і півн. укр. діялекти. Це дало йому змогу переглянути клясифікацію укр. говірок і схему іст. укр. мови. Запропонована Г. трипартиція укр. говірок (говірки півн., півн.-зах. і новіші, зформовані з синтези двох попередніх півд.-сх.) лягла в основу дальшого розвитку укр. діялектології. Список праць Г. в кн. Ю. Щереха «Всеволод Ганцов — Олена Курило». Вінніпеґ 1954. {''Книжку перевидано в: Юрій Шевельов '''Портрети українських мовознавців'''. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2002. — ВК'' }</p>
<p>Ю. Ш.

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Діялектологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]

Ганцов Всеволод

2009-11-14T01:35:11Z

Stary pes:

=Українська мова. Енциклопедія=
<div style="background-color:#EEE5DE">
<p><b>ГАНЦОВ Всеволод Михайлович</b> [25.ХІ (7 .XII) 1892,
Чернігів — 5.Х 1979, там же] — укр. мовознавець. Закін. 1916
Петерб. ун-т. Учень
[[Алєксєй Алєксандровіч Шахматов|О. О. Шахматова]].
У 1919-29 — наук. співробітник
[[Українська Академія Наук|ВУАН]].
Досліджував питання діалектології, історії
укр. мови, укр. правопису, лексикографії. У праці
«Діалектологічна класифікація українських говорів» (1923)
розробив наук. засади діал. членування укр. мови. Досліджував
поліські дифтонги («Характеристика поліських дифтонгів і
шляхи їх фонетичного розвитку»,1923; «Діалектологічні межі на
Чернігівщині», 1925). Праця «Особливості мови
Радзивилівського (Кенігсберзького) списку літопису» (1927,
рос. мовою) — зразок аналізу мови писем, пам'яток. Член
правописної комісії та автор розділу «Фонетика» у проекті
укр. правопису (1926), редактор академ.
«Російсько-українського словника» (1925-29). Дослідник
автографів
[[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]].
Незаконно репресований за т. з.
справою СВУ 1929-46, 1949-56. Реабілітований 1989.
</p>

<p> '''Літ.''':
<ul><li>Життєпис В. М. Ганцова. ЗІФВ ВУАН, 1920-23, кн. 2-3</li>
<li>Шерех Ю. Всеволод Ганцов. Олена Курило. Вінніпег, 1954. {''Книжку перевидано в: Юрій Шевельов '''Портрети українських мовознавців'''. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2002. — ВК'' }</li>
<li>Железняк М. Мовозн. Спадщина Всеволода Михайловича Ганцова.
«Мовознавство», 1990, №3
</li></ul></p>
<p>
М.Г.Железняк </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[[Всеволод Ганцов ЮШ|Стаття Ю. Шевельова з ЕУ: Всеволод Ганцов]]<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4 Вікіпедія: '''Всеволод Ганцов'''.]
</p>

===Додаток.===

<p>
За кн.: <i>Репресоване "відродження"</i>. К.: В-тво
"Україна", 1993, с. 115.</p>
<p>
Народився 1892 р. у м. Чернігові. Українець, мав вищу освіту.
До арешту — 28 серпня 1929 р. — працював на посаді професора
Київського інституту народної освіти,
був науковим співробітником Всеукраїнської академії наук. Мешкав у Києві.
</p>
<p>
Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у
правах строком на три роки. 15 квітня 1938 р.
особливою нарадою НКВС СРСР знову засуджений до восьми років. Особливою
нарадою МДБ СРСР 19 квітня 1950 р. засланий на спецпоселення
у Красноярський край. Відбувши майже двадцятирічне
ув'язнення, 1956 р. звільнений. Усі його наукові праці були
заборонені й не підлягали реабілітації. Помер в середині 80-х років.
</p>
<p>
Пленум Верховного суду УРСР II вересня 1989 р. скасував вирок
по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.</p>

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Діялектологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]

Курило Олена

2009-11-14T01:34:08Z

Stary pes:

=Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.=
<div style="background-color:#87CEFF">
<p><b>КУРИЛО </b>(КУРИЛОВА) Олена Борисівна (6. X 1890, м. Слонім, тепер Гродненська обл., Республіка Білорусь — після жовтня 1946). Навчалась у
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Львівському університеті].
Закінчила жіночі курси при
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Варшавському університеті] (1913 р.).
Учениця [[Євген Тимченко|Є. К. Тимченка]]. З 1921 р. викладала в
Київському ІНО.
Працювала старшим науковим співробітником з окремих наукових доручень при Першому відділі ВУАН. З 1921 р. — в
[[Інститут Української Наукової Мови|Інституті української наукової мови]] ВУАН:
член президії — філолог Інституту, член-співробітник хімічної секції природничого відділу та філологічної секції соціально-економічного відділу. Була також дійсним членом
Діалектологічної комісії ВУАН та
Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України.
Авторка багатьох праць із фонології, граматики, культури та діалектології української мови, укладачка термінологічних словників. З 1930 р. — в
[[Інститут мовознавства|Інституті мовознавства]] {<i>Науково-дослідчому Інституті Мовознавства — ВК</i>}ВУАН:
заступник директора й голова відділу сучасної (живої) української мови. Розробляла теми: «З методології лінгвістичних дослідів», «Оцінка поширеної літератури з граматики у світлі досягнень матеріалістичної лінгвістики», «Українська літературна мова пожовтневої доби». 1933 р. безпідставно заарештована, але за півтора місяця звільнена. Після цього виїхала до Росії, викладала в Московському обласному педінституті. 1938 р. заарештована вдруге, засуджена на 8 років концтаборів. Ув'язнення відбувала в Карагандинському таборі (Казахстан). Звільнена 1946 р., дальша її доля невідома. Реабілітована 1989 р.
</p>
<p>
'''''Праці:'''''
<ul><li>«<i>Російсько-український словничок медичної термінології</i>». – К., 1918. – 31 с.</li>
<li>«<i>Словник української фізичної термінології</i>». (Проект). Т. 1. – Вип. 1. – К., 1918. – 133 с. </li>
<li> «<i>Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю</i>». – К., 1923. – 23 с.</li>
<li>«<i>Словник хімічної термінології</i>» (Проект). – К., 1923. – 142 с.</li>
<li>«<i>Уваги до сучасної української літературної мови</i>». – 2-е вид. – К., 1923. – 120 с. (3-е вид. – 1925 – 250 с.; 4-е вид. – 2004 – 303 с.)</li>
<li>«<i>Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села Хоробричів давніше Городнянського повіту, тепер Сновської округи на Чернігівщині</i>». – К., 1924. – 111 с.</li>
<li>«<i>До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків</i>» // Україна. – 1925. – Кн. 5. – С. 14—37</li>
<li>«<i>До питання про українські форми з ненаголошеним <b>а</b> на місці етимологічного <b>о</b> (багатий, гарячий та ін.)</i>» // Збірник Історично-філологічного відділу ВУАН. – №76. – Ч. 2. – 1928. – С. 139—149</li>
<li>«<i>До питання про умови розвитку дисимілятивного акання</i>» // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – Кн. 16. – 1928. С. 48—72/li>
<li>«<i>Матеріали до української діалектології та фольклористики</i>». – К., 1928. – 135 с./li>
<li>«<i>Спроба пояснити процес зміни <b>о</b>, <b>е</b> в нових закритих складах у південній групі українських діалектів</i>». – К., 1928. 88 с.</li>
<li>«<i>Про незалежну від наголосу зміну <b>а</b> по м'яких консонантах та по <b>і</b> в українських діалектах</i>» // Український діалектологічний збірник. Кн. 2. – 1929. – С. 75—107</li>
<li>«<i>Рецензія [на працю: Дурново H. «Введение в историю русского языка». – 4.1. – Brno, 1927</i>] // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – Кн. 21—22. – 1929. – С. 375—405</li>
<li>«<i>До поняття „фонема"</i>» // Збірник секції граматики української мови. – Кн. 1. – 1930. – С. 217—234</li>
<li> «<i>Про українські безпідметові конструкції з присудковими дієприслівниками на <b>-но</b>, <b>-то</b></i>» // Там само. –С. 1—39;</li>
<li>«<i>Словник термінології неорганічної хімії</i>» (1930; не видано)</li>
<li>«<i>Діалектологічна комісія ВУАН. Анкети №№ 1—10</i>» // На мовознавчому фронті. – Кн. 1. – 1931. – С. 149—158</li>
<li>«<i>Про російсько-український словник ВУАН</i>» [Рецензія на «Російсько-український словник»: У 4-х тт. – Т. 2. – Вип. 1. – К., 1929. – 392 с.] // Там само. – С. 10—29/li>
<li>«<i>До питання про походження північноукраїнських рефлексів <b>о – ие, we, wy, e</b></i>» // Збірник Комісії для дослідження історії української мови ВУАН. – Т. 1. – 1931. – С. 79—85</li>
</ul> </p>
<p>
'''''Література:'''''
<ul><li>Шерех Ю. «<i>Всеволод Ганцов, Олена Курило</i>». – Вінніпег, 1954. – 76 с.</li>
<li></li>
<li>«<i>Курило Елена Борисовна</i>» // Булахов M. Г. <i>Восточнославянские языковеды: Биобиблиографический словарь</i>. – Т. 2. – Минск, 1977. – С. 334—335</li>
<li>Вілецька H. M. «<i>Про мовознавчі погляди О. Б. Курило</i>» // Культура слова. – Вип. 44. – 1993. – С. 35—38</li>
<li>Аншин Ф. Д., Алпатов В. М. «<i>Дело славистов</i>»: 30-е годы. – М., 1994. – С. 140—148</li>
<li>Глібчук H. M. «<i>Мовознавчі погляди Олени Курило</i>» : Автореф. дис. канд. філол. наук. – Львів, 1994. – 23 с.</li>
<li>Вона ж. «<i>Проблеми мовної норми в науковому доробку Олени Курило</i>» // Вісник Львівського університету. Сер. «Філологічна». – 2000. – Вип. 29. – С. 41—45</li>
<li>Даниленко А. «<i>Спроба пояснити процес зміни <b>о</b>, <b>е</b> в нових закритих складах у південній групі українських діалектів: До спадковості ідей в українському мовознавстві</i>» // Збірник Харківського історично-філологічного товариства: Нова серія. – 1995. – Т. 5. – С. 135—154</li>
<li>Матіяш Д. «<i>Внесок Олени Курило в розвиток сучасної української літературної мови</i>» // Молода нація – Вип. 10. – 1999. С 195—215</li>
<li>Шевельов Ю. В. «<i>Портрети українських мовознавців</i>». – К., 2002. – С 58—92.</li>
</ul>

</p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 Вікіпедія: <b>Курило Олена Борисівна</b>.]
</p>

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Науково-дослідчий Інститут Мовознавства]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Діялектологи]]
[[Категорія:Термінологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]

Курило Олена

2009-11-14T01:28:22Z

Stary pes: Захист на Олена Курило встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

Курило Олена

2009-11-14T01:28:03Z

Stary pes:

Курило Олена

2009-11-14T01:10:26Z

Stary pes: Створена сторінка: =Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.= <div style="background-color:#87CEFF"> <p><b>КУ…

=Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.=
<div style="background-color:#87CEFF">
<p><b>КУРИЛО </b>(КУРИЛОВА) Олена Борисівна (6. X 1890, м. Слонім, тепер Гродненська обл., Республіка Білорусь — після жовтня 1946). Навчалась у
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Львівському університеті].
Закінчила жіночі курси при
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Варшавському університеті] (1913 р.).
Учениця [[Євген Тимченко|Є. К. Тимченка]]. З 1921 р. викладала в
Київському ІНО.
Працювала старшим науковим співробітником з окремих наукових доручень при Першому відділі ВУАН. З 1921 р. — в
[[Інститут Української Наукової Мови|Інституті української наукової мови]] ВУАН:
член президії — філолог Інституту, член-співробітник хімічної секції природничого відділу та філологічної секції соціально-економічного відділу. Була також дійсним членом
Діалектологічної комісії ВУАН та
Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України.
Авторка багатьох праць із фонології, граматики, культури та діалектології української мови, укладачка термінологічних словників. З 1930 р. — в
[[Інститут мовознавства|Інституті мовознавства]] {<i>Науково-дослідчому Інституті Мовознавства — ВК</i>}ВУАН:
заступник директора й голова відділу сучасної (живої) української мови. Розробляла теми: «З методології лінгвістичних дослідів», «Оцінка поширеної літератури з граматики у світлі досягнень матеріалістичної лінгвістики», «Українська літературна мова пожовтневої доби». 1933 р. безпідставно заарештована, але за півтора місяця звільнена. Після цього виїхала до Росії, викладала в Московському обласному педінституті. 1938 р. заарештована вдруге, засуджена на 8 років концтаборів. Ув'язнення відбувала в Карагандинському таборі (Казахстан). Звільнена 1946 р., дальша її доля невідома. Реабілітована 1989 р.
</p>
<p>
'''''Праці:'''''
<ul><li>«<i>Російсько-український словничок медичної термінології</i>». – К., 1918. – 31 с.</li>
<li>«<i>Словник української фізичної термінології</i>». (Проект). Т. 1. – Вип. 1. – К., 1918. – 133 с. </li>
<li> «<i>Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю</i>». – К., 1923. – 23 с.</li>
<li>«<i>Словник хімічної термінології</i>» (Проект). – К., 1923. – 142 с.</li>
<li>«<i>Уваги до сучасної української літературної мови</i>». – 2-е вид. – К., 1923. – 120 с. (3-е вид. – 1925 – 250 с.; 4-е вид. – 2004 – 303 с.)</li>
<li>«<i>Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села Хоробричів давніше Городнянського повіту, тепер Сновської округи на Чернігівщині</i>». – К., 1924. – 111 с.</li>
<li>«<i>До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків</i>» // Україна. – 1925. – Кн. 5. – С. 14—37</li>
<li>«<i>До питання про українські форми з ненаголошеним <b>а</b> на місці етимологічного <b>о</b> (багатий, гарячий та ін.)</i>» // Збірник Історично-філологічного відділу ВУАН. – №76. – Ч. 2. – 1928. – С. 139—149</li>
<li>«<i>До питання про умови розвитку дисимілятивного акання</i>» // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – Кн. 16. – 1928. С. 48—72/li>
<li>«<i>Матеріали до української діалектології та фольклористики</i>». – К., 1928. – 135 с./li>
<li>«<i>Спроба пояснити процес зміни <b>о</b>, <b>е</b> в нових закритих складах у південній групі українських діалектів</i>». – К., 1928. 88 с.</li>
<li>«<i>Про незалежну від наголосу зміну <b>а</b> по м'яких консонантах та по <b>і</b> в українських діалектах</i>» // Український діалектологічний збірник. Кн. 2. – 1929. – С 75—107</li>
<li>«<i>Рецензія [на працю: Дурново H. «Введение в историю русского языка». – 4.1. – Brno, 1927</i>] // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. – Кн. 21—22. – 1929. – С. 375—405</li>
<li>«<i>До поняття „фонема"</i>» // Збірник секції граматики української мови. – Кн. 1. – 1930. – С. 217—234</li>
<li> «<i>Про українські безпідметові конструкції з присудковими дієприслівниками на <b>-но</b>, <b>-то</b></i>» // Там само. –С. 1—39;</li>
<li>«<i>Словник термінології неорганічної хімії</i>» (1930; не видано)</li>
<li>«<i>Діалектологічна комісія ВУАН. Анкети №№ 1—10</i>» // На мовознавчому фронті. – Кн. 1. – 1931. – С. 149—158</li>
<li>«<i>Про російсько-український словник ВУАН</i>» [Рецензія на «Російсько-український словник»: У 4-х тт. – Т. 2. – Вип. 1. – К., 1929. – 392 с.] // Там само. – С. 10—29/li>
<li>«<i>До питання про походження північноукраїнських рефлексів <b>о – ие, we, wy, e</b></i>» // Збірник Комісії для дослідження історії української мови ВУАН. – Т. 1. – 1931. – С. 79—85</li>
</ul> </p>
<p>
'''''Література:'''''
<ul><li>Шерех Ю. «<i>Всеволод Ганцов, Олена Курило</i>». – Вінніпег, 1954. – 76 с.</li>
<li></li>
<li>«<i>Курило Елена Борисовна</i>» // Булахов M. Г. <i>Восточнославянские языковеды: Биобиблиографический словарь</i>. – Т. 2. – Минск, 1977. – С. 334—335</li>
<li>Вілецька H. M. «<i>Про мовознавчі погляди О. Б. Курило</i>» // Культура слова. – Вип. 44. – 1993. – С. 35—38</li>
<li>Аншин Ф. Д., Алпатов В. М. «<i>Дело славистов</i>»: 30-е годы. – М., 1994. – С. 140—148</li>
<li>Глібчук H. M. «<i>Мовознавчі погляди Олени Курило</i>» : Автореф. дис. канд. філол. наук. – Львів, 1994. – 23 с.</li>
<li>Вона ж. «<i>Проблеми мовної норми в науковому доробку Олени Курило</i>» // Вісник Львівського університету. Сер. «Філологічна». – 2000. – Вип. 29. – С. 41—45</li>
<li>Даниленко А. «<i>Спроба пояснити процес зміни <b>о</b>, <b>е</b> в нових закритих складах у південній групі українських діалектів: До спадковості ідей в українському мовознавстві</i>» // Збірник Харківського історично-філологічного товариства: Нова серія. – 1995. – Т. 5. – С. 135—154</li>
<li>Матіяш Д. «<i>Внесок Олени Курило в розвиток сучасної української літературної мови</i>» // Молода нація – Вип. 10. – 1999. С 195—215</li>
<li>Шевельов Ю. В. «<i>Портрети українських мовознавців</i>». – К., 2002. – С 58—92.</li>
</ul>

</p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 Вікіпедія: <b>Курило Олена Борисівна</b>.]
</p>

Холодний Григор

2009-11-13T22:51:00Z

Stary pes: Захист на Григорій Холодний встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.=
<div style="background-color:#87CEFF">
<p><b>ХОЛОДНИЙ</b> Григорій Григорович (3.ІІІ 1886, м. Тамбов, тепер Російська Федерація — 14.II 1938). Закінчив фізико-математичний факультет Петроградського університету. У 1912—1917 pp. учителював у Москві, був секретарем заснованого
[[Михайло Грушевський|М. С. Грушевським]]
Українського видавничого товариства.
Згодом переїхав до Києва, читав лекції з математики, фізики та космографії у старших класах
Другої української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства.
У 1920—1924 pp. працював у освітянських органах Чернігівщини, обраний головою місцевої «[[Просвіта|Просвіти]]», організував
Чернігівське наукове товариство.
За пропозицією [[Олена Курило|О. Б. Курило]], долучається до термінологічної роботи в
[[Інститут Української Наукової Мови|Інституті української наукової мови]] ВУАН.
З 1924 р. — штатний співробітник його природничого відділу, з березня 1925 р. — науковий секретар, а з жовтня 1926 р. — керівник Інституту. Відповідальний редактор
«[[Вісник Інституту української наукової мови|Вісника Інституту української наукової мови]]».
1929 р. заарештований за сфабрикованою [[Справа СВУ|справою «СВУ»]]. Засуджений до 8 років позбавлення волі та наступною втратою прав на 3 роки. 1938 р. засуджений до страти. Реабілітований 1989 р.</p>
<p>
'''''Праці:'''''
<ul><li>«''Словник української фізичної термінології''». — К., 1918</li>
<li>«''До історії організації термінологічної справи на Україні''» // Вісник Інституту української наукової мови. — Вип. 1. — 1928. — С. 9—20</li>
<li>«<i>Стан та перспективи наукової роботи Інституту української наукової мови. (Доповідь Раді Академії 5-го листопада 1928 р.)</i>». — К., 1928</li>
<li>«''Словник математичної термінології''». — Т. 3. <i>Астрономічна термінологія й номенклатура». (Проект)</i>. — X., 1931. — 117 с (співавтор Ф. П. Калинович)</li>
<li>«''Словник фізичної термінології''» (не надрукований)</li>
</ul> </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9 Вікіпедія: '''Холодний Григорій'''.]
</p>
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Термінологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]
[[Категорія:Освітяни]]

Холодний Григор

2009-11-13T22:50:52Z

Stary pes: Створена сторінка: =Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.= <div style="background-color:#87CEFF"> <p><b>ХО…

=Інститут Мовознавства ім. О.О. Потебні. Матеріали до історіі.=
<div style="background-color:#87CEFF">
<p><b>ХОЛОДНИЙ</b> Григорій Григорович (3.ІІІ 1886, м. Тамбов, тепер Російська Федерація — 14.II 1938). Закінчив фізико-математичний факультет Петроградського університету. У 1912—1917 pp. учителював у Москві, був секретарем заснованого
[[Михайло Грушевський|М. С. Грушевським]]
Українського видавничого товариства.
Згодом переїхав до Києва, читав лекції з математики, фізики та космографії у старших класах
Другої української гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства.
У 1920—1924 pp. працював у освітянських органах Чернігівщини, обраний головою місцевої «[[Просвіта|Просвіти]]», організував
Чернігівське наукове товариство.
За пропозицією [[Олена Курило|О. Б. Курило]], долучається до термінологічної роботи в
[[Інститут Української Наукової Мови|Інституті української наукової мови]] ВУАН.
З 1924 р. — штатний співробітник його природничого відділу, з березня 1925 р. — науковий секретар, а з жовтня 1926 р. — керівник Інституту. Відповідальний редактор
«[[Вісник Інституту української наукової мови|Вісника Інституту української наукової мови]]».
1929 р. заарештований за сфабрикованою [[Справа СВУ|справою «СВУ»]]. Засуджений до 8 років позбавлення волі та наступною втратою прав на 3 роки. 1938 р. засуджений до страти. Реабілітований 1989 р.</p>
<p>
'''''Праці:'''''
<ul><li>«''Словник української фізичної термінології''». — К., 1918</li>
<li>«''До історії організації термінологічної справи на Україні''» // Вісник Інституту української наукової мови. — Вип. 1. — 1928. — С. 9—20</li>
<li>«<i>Стан та перспективи наукової роботи Інституту української наукової мови. (Доповідь Раді Академії 5-го листопада 1928 р.)</i>». — К., 1928</li>
<li>«''Словник математичної термінології''». — Т. 3. <i>Астрономічна термінологія й номенклатура». (Проект)</i>. — X., 1931. — 117 с (співавтор Ф. П. Калинович)</li>
<li>«''Словник фізичної термінології''» (не надрукований)</li>
</ul> </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9 Вікіпедія: '''Холодний Григорій'''.]
</p>
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Інститут Української Наукової Мови]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Термінологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]
[[Категорія:Освітяни]]

Ніковський Андрій

2009-11-13T20:42:05Z

Stary pes: Захист на Андрій Ніковський встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Українська мова. Енциклопедія=
<div style="background-color:#EEE5DE">
<p><b>НІКОВСЬКИЙ Андрій Васильович</b> (псевд.  — А. Василько,
Приходько, Стефанович Йосип, Танаскович, Яринович А. та ін.;
крипт. — А., А. В., А. Н., В., В. А. тощо; 3.Х 1885, с. Малий
Буялик, тепер с. Свердлове Комінтернівського р-ну Одес. обл.
 — 1942)  — укр. мовознавець, літературознавець, журналіст,
перекладач, громад. діяч. Закін. 1912
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Новорос. ун-т] (Одеса).
Редагував у Києві газ.
«[[Рада]]» (1913-14), журн.
«[[Літературно-Науковий Вісник|Літературно-науковий вістник]]» (1914), газ.
«[[Нова Рада]]»
(1917-19). З 1920 — в еміграції в Чехословаччині, був міністром
закорд.справ в уряді
[[Українська Народна Республіка|УНР]].
З 1924, після повернення з еміграції,  — співробітник
Словникової комісії
[[Українська Академія Наук|ВУАН]].
Мовозн. праці Н.: «Граматика Івана Нечуя-Левицького» (1916),
«Укріинський правопис. Частина 1. Словничок» (1918), «Словник
українсько-російський» (1927). Автор журн. і газ. статей на
літературозн., мовозн. та ін. теми. Був співредактором
перевидання «Словаря української мови» за ред.
[[Борис Грінченко|Б. Грінченка]]
в 1927-28. Заарештований 23 липня 1929 у зв'язку з
[[Справа СВУ|процесом над СВУ]]
і засуджений на 10 років з позбавленням прав на 5 років.
Після звільнення у квітні 1940 переїхав до Ленінграда, де
помер під час блокади у роки війни. Реабілітований посмертно.
</p>
<p>'''Літ.''':
<ul><li>''Життєпис А. В. Ніковського. Реєстр праць А. В. Ніковського''. «Зап. істор.-філол. відділу ВУАН», 1923, кн. 2-3
</li></ul></p>
<p>
Й. О. Дзендзелівський.
</p></div>
<p>
Доданок.
</p>
<p>
За кн.: <i>Репресоване "відродження"</i>. К.: В-тво
"Україна", 1993, с. 133.
</p>
<p>
Народився 1885 р. у с. Малий Буялин на Херсонщині.
Українець, мав вищу освіту. До арешту  — 23 липня 1929 р. —
працював науковим співробітником Всеукраїнської академії
наук. Мешкав у Києві.
</p>
<p>Засуджений до десяти років позбавлення волі з пораженням у правах строком на п'ять років. Покарання відбував у соловецькій в'язниці. Звільнений 21 квітня 1940 року.
Подальша доля невідома.
Пленум Верховного суду УРСР 11 вересня 1989 р. скасував вирок по справі, припинивши її за відсутністю складу злочину.
</p>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Вікіпедія: <b>Ніковський Андрій</b>.]
</p>

Ніковський Андрій

2009-11-13T20:41:37Z

Stary pes: Створена сторінка: =Українська мова. Енциклопедія= <div style="background-color:#EEE5DE"> <p><b>НІКОВСЬКИЙ Андрій Васильович</b> …

Справа СВУ

2009-11-13T20:18:02Z

Stary pes:

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b> — судовий процес в Україні над
українськими інтелектуалами, звинуваченими у приналежноті до
опозиційної радянському режиму організації — Спілки визволення України
(СВУ). Тривав з 9.3. до 19.4.1930 у Харкові. У кін. 1920 років в
Україні московським керівництвом було розпочато широкомасштабну
кампанію дискредитації, цькування, а згодом і фізичного винищення
національної еліти — діячів української науки та культури, духовенства
[[Українська Автокефальна Православна Церква|УАПЦ]],
керівників промисловості, яка завершилася низкою сфабрикованих
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Derzhavne_polit_upranya_USRR&abcvar=5&bbcvar=6 ДПУ]
судових процесів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 «Шахтинська справа»],
процес Промпартії,
процес Народної революційної соціалістичної партії,
Українського національного центру та ін.). Першою жертвою політичного
терору стало дореволюційне покоління української інтелігенції, у
середовищі якої з травня 1929 до січня 1930 органими ДПУ
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 УСРР]
було проведено масові арешти. Серед 45 заарештованих було 2 академіки
([[Сергій Єфремов|С. Єфремов]] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Слабченко]),
письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і
шкіл, студенти. ДПУ пред'явило заарештованим обвинувачення у
приналежності до контрреволюційної організації — Спілки визволення
України, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом
збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури. З
метою формування у громадськості неприязні та ворожого ставлення до
заарештованих ще задовго до початку судового розгляду справи у пресі
було розгорнуто кампанію їх очорнювання та навішування ярликів. З
«викривальними» заявами виступили начальник ДПУ УСРР
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Балицький], голова
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 РНК УСРР]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%80 В. Чубар] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81 П. Любченко].
Справу СВУ розглядав Особливий склад Найвищого суду УСРР (голова
А. Приходько), затверджений спеціальною постановою
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%92%D0%9A_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 ЦВК]. Державними
обвинувачувачами були заст. наркома юстиції М. Михайлик, прокурори
Ахматов, Якимишин, Бистрюков. Захищали підсудних 14 адвокатів. Щоденні
звіти про хід процесу подавала газета «Комуніст» (орган ЦК КП (б)У),
матеріали справи друкувалися також у газеті «Вісті», їх обговорення
організовувалося у трудових колективах. На час передачі в суд справа
нараховувала 237 томів слідчих матеріалів. Більшість зізнань про
існування та діяльність СВУ слідчі ДПУ отримали шляхом фізичного і
психологічного тиску на заарештованих. Як випливало з
обвинувачувального висновку в справі СВУ, підсудні (С. Єфремов,
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B5 Й. Гермайзе],
[[Андрій Ніковський|А. Ніковський]],
[[Григорій Голоскевич|Г. Голоскевич]],
К. Товкач)
ще в 1920-24 належали до підпільної організації Братерство
української державності, яка з метою повалення радянської влади
організувала мережу бойових осередків і проводила масовий та
індивідуальний терор проти робітників та селян. Керівник організації
С. Єфремов підтримував зв'язки з повстанськими отаманами —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Ангелом],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Зеленим],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE Шляховим],
Майовим,
Мордалевичем
та ін. Обвинувачувальний
висновок стверджував, що після самоліквідації БУД у липні 1926 було
засновано СВУ. Керівники новоствореної контрреволюційної організації
готували з допомогою іноземних держав (Польщі) та в порозумінні з
одноіменною емігрантською організацією і петлюрівським закордонним
урядом повалення радянської влади шляхом збройного повстання й
реставрацію капіталістичного ладу. У документах обвинувачення
вказувалося на існування в структурі СВУ низки секцій — академічної,
шкільної, педагогічної, медичної, видавничої, автокефальної та Спілки
української молоді. На чолі секцій стояла Президія СВУ — С. Єфремов
(голова),
[[Володимир Чехівській|В. Чехівський]]
(заст. голови), В. Дурдуківський (скарбник), Й. Гермайзе,
А. Ніковський,
[[Людмила Старицька-Черняхівська|Л. Старицька-Черняхівська]], О. Гребенецький. Відзначалося,
що викрито осередки організації у
Полтаві, Чернігові, Вінниці, Дніпропетровську, Одесі та Миколаєві.
Матеріали слідства стверджували, що внаслідок збройного повстання у
1930-31 мала бути створена незалежна Українська республіка на чолі з
президентом. Внаслідок фальсифікації документів та нечуваного в
юридичній практиці насильства над заарештованими до різних термінів
ув'язнення було засуджено 45 відомих діячів української науки і
культури. Четверо (С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Павлушков])
засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, шестеро (В.Дурдуківський,
[[Всеволод Ганцов|В. Ганцов]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Удовенко],
[[Григорій Холодний|Г. Холодний]],
А. Барбар,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцький]) — до 8 років позбавлення волі.
Більшості підсудним було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені
з-під варти. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39
багатьох ув'язнених (13 осіб із 45) за рішенням різноманітних
«[[Особые совещания|трійок]]»
було розстріляно. Серед істориків немає одностайної думки щодо
фактичного існування СВУ. Більшість вважає, що справа була сфабрикована
органами ДПУ і згодом широко використовувалася радянським режимом для
винищення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу.
Ще під час процесу став відомим вислів — «музика ДПУ, опера СВУ», що
засвідчив ставлення населення України до цього судилища. 11.8.1989
Пленум Верховного суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі СВУ
за відсутністю складу злочину.
</p>
<p> О. Мазур (Львів). </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B8_%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81 Вікіпедія: <b>Процес Спілки визволення України</b>.]
</p>

НКВД

2009-11-13T20:15:30Z

Stary pes: Захист на НКВД встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ</b> (НКВС; рос. назва — Народный
Секретариат Внугренних Дел, НКВД) — одне з виконавчо-адміністративних
відомств уряду СРСР, що діяло з листопада 1917 до березня 1946.
Створений 7.11.1917. З 1919 існував в УСРР (у першому більшовицькому
уряді в Україні був Народний Секретаріат внутрішніх справ, очолювала
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%88_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 Є. Бош]) як
республіканський орган, хоч фактично підпорядковувався НКВС РСФРР
(згодом — СРСР). НКВС відав справами внутрішньої і місцевої
адміністрації, охороною громадського порядку, реєстрацією актів
громадського стану, таборами примусової праці, в'язницями тощо.
Справами державної безпеки та репресіями проти противників
більшовицького режиму займалась ВЧК (створена в грудні 1917), в
1922-24 —
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Derzhavne_polit_upranya_USRR&abcvar=5&bbcvar=6 Державне політичне управління] (ДПУ, рос. назва — Государственное
политическое управление, ГПУ), а в 1924-34 — ОДПУ (Об'єднане державне
політичне управління, рос. назва — Объедененное государственно —
политическое управление, ОГПУ). Після утворення СРСР НКВС УСРР з 1924
діяв як республіканський орган, здійснюючи суто адміністративні
функції. Республіканські комісаріати були ліквідовані в 1930 з
передачею їхніх завдань ін. комісаріатам. У 1934 було утворено
союзно-республіканський НКВС (що означало, що НКВС УСРР був уже
підпорядкований безпосередньо Москві) з включенням до нього ОДПУ. З
цього часу НКВС СРСР став головним органом масового політичного терору.
В липні 1934 були сформовані основні адміністративні підрозділи НКВС —
державної безпеки (рос. — ГУГБ), виправних трудових таборів (рос.
ГУЛАГ), прикордонних і внутрішніх військ (ГУПВО), робітничо-селянської
міліції та пожежної служби (ГУПО). При ньому було створено
«[[Особые совещания|особое совещание]]» у складі наркома (спочатку
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%D1%96%D1%85 Ягода] —
липень 1934 — вересень 1936;
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B6%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Єжов] — до
грудня 1938; з грудня 1938 —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9 Л. Берія]), його заступників та прокурора
СРСР, яке мало право застосовувати в адміністративному порядку висилку,
заслання, ув'язнення в концтаборах і т.д. Навесні 1941 з НКВС виділено
органи державної безпеки (політична поліція) в окремий (теж
союзно-республіканський) Народний комісаріат державної безпеки (НКДБ),
восени того ж року їх об'єднали, а в 1943 знову поділили як окремі
наркомати. 19.3.1946 НКВС перейменовано на Міністерство внутрішніх
справ (МВС). НКВС за час свого існування став символом політичного
терору й винищення серед усіх шарів населення, особливо діячів
літератури, мистецтва, науки, зокрема на Україні, де злочинний
сталінський терор досяг апогею, в результаті якого була майже повністю
знищена інтелігенція українського народу.
</p>
<p> Т. Марискевич (Львів). </p>

НКВД

2009-11-13T20:14:55Z

Stary pes: Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>НАРОДНИЙ КОМІСАРІАТ ВНУТРІШНІХ СПР…

Особые совещания

2009-11-13T20:02:55Z

Stary pes: Захист на Особые совещания встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Особливі наради</b> (рос. — особые совещания, ОСО), внутр.
поліційні суди в СССР у системі
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Derzhavne_polit_upranya_USRR&abcvar=5&bbcvar=6 ДПУ]-[[НКВД|НКВС-МВС]]; існували впродовж
1928-1953 рp. та були гол. органами масового терору. Складалися
з чл. таємної поліції (енкаведистів). Слідчі органи подавали
матеріял на заарештовання до О.н., а ці останні виносили
вироки у відсутності підсудних. Підсудні часто не знали тексту
обвинувачення аж до часу виконання вироку. До 1936 О.н. мали
право засуджувати не більше як на 5 pp. концтабору, якщо йшлося
про політ, в'язнів (т. зв. «контрреволюціонерів»), або на
заслання, якщо йшлося про т. зв. «соц. небезпечний елемент»
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C куркулів],
свящ., кримінальних злочинців). Після 1936, а
особливо впродовж 1937-38 та 1947-48 pp. 0.н. масово
засуджували до 10, 15 і 25 pp. концтабору, а також до
розстрілу. За
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B6%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Єжова]
О.н. діяли через т. зв. «трійки»,
зформовані на районовому і обл. рівні з трьох осіб: начальника
місц. НКВС, секретаря партійного комітету та начальника місц.
міліції. Трійки складали списки людей, що підлягали арештові на
підставі підозри чи доносів, і передавали їх на затвердження до
О.н. Іноді трійки діяли і безпосередньо від імени О.н.
</p>
<p>В. Г</p>.

Особые совещания

2009-11-13T20:02:34Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> <p><b>Особливі наради</b> (рос. — о…

Справа СВУ

2009-11-13T19:22:22Z

Stary pes:

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b> — судовий процес в Україні над
українськими інтелектуалами, звинуваченими у приналежноті до
опозиційної радянському режиму організації — Спілки визволення України
(СВУ). Тривав з 9.3. до 19.4.1930 у Харкові. У кін. 1920 років в
Україні московським керівництвом було розпочато широкомасштабну
кампанію дискредитації, цькування, а згодом і фізичного винищення
національної еліти — діячів української науки та культури, духовенства
[[Українська Автокефальна Православна Церква|УАПЦ]],
керівників промисловості, яка завершилася низкою сфабрикованих
[[ГПУ|ДПУ]]
судових процесів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 «Шахтинська справа»],
процес Промпартії,
процес Народної революційної соціалістичної партії,
Українського національного центру та ін.). Першою жертвою політичного
терору стало дореволюційне покоління української інтелігенції, у
середовищі якої з травня 1929 до січня 1930 органими ДПУ
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 УСРР]
було проведено масові арешти. Серед 45 заарештованих було 2 академіки
([[Сергій Єфремов|С. Єфремов]] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Слабченко]),
письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і
шкіл, студенти. ДПУ пред'явило заарештованим обвинувачення у
приналежності до контрреволюційної організації — Спілки визволення
України, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом
збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури. З
метою формування у громадськості неприязні та ворожого ставлення до
заарештованих ще задовго до початку судового розгляду справи у пресі
було розгорнуто кампанію їх очорнювання та навішування ярликів. З
«викривальними» заявами виступили начальник ДПУ УСРР
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Балицький], голова
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 РНК УСРР]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%80 В. Чубар] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81 П. Любченко].
Справу СВУ розглядав Особливий склад Найвищого суду УСРР (голова
А. Приходько), затверджений спеціальною постановою
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%92%D0%9A_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 ЦВК]. Державними
обвинувачувачами були заст. наркома юстиції М. Михайлик, прокурори
Ахматов, Якимишин, Бистрюков. Захищали підсудних 14 адвокатів. Щоденні
звіти про хід процесу подавала газета «Комуніст» (орган ЦК КП (б)У),
матеріали справи друкувалися також у газеті «Вісті», їх обговорення
організовувалося у трудових колективах. На час передачі в суд справа
нараховувала 237 томів слідчих матеріалів. Більшість зізнань про
існування та діяльність СВУ слідчі ДПУ отримали шляхом фізичного і
психологічного тиску на заарештованих. Як випливало з
обвинувачувального висновку в справі СВУ, підсудні (С. Єфремов,
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B5 Й. Гермайзе],
[[Андрій Ніковський|А. Ніковський]],
[[Григорій Голоскевич|Г. Голоскевич]],
К. Товкач)
ще в 1920-24 належали до підпільної організації Братерство
української державності, яка з метою повалення радянської влади
організувала мережу бойових осередків і проводила масовий та
індивідуальний терор проти робітників та селян. Керівник організації
С. Єфремов підтримував зв'язки з повстанськими отаманами —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Ангелом],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Зеленим],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE Шляховим],
Майовим,
Мордалевичем
та ін. Обвинувачувальний
висновок стверджував, що після самоліквідації БУД у липні 1926 було
засновано СВУ. Керівники новоствореної контрреволюційної організації
готували з допомогою іноземних держав (Польщі) та в порозумінні з
одноіменною емігрантською організацією і петлюрівським закордонним
урядом повалення радянської влади шляхом збройного повстання й
реставрацію капіталістичного ладу. У документах обвинувачення
вказувалося на існування в структурі СВУ низки секцій — академічної,
шкільної, педагогічної, медичної, видавничої, автокефальної та Спілки
української молоді. На чолі секцій стояла Президія СВУ — С. Єфремов
(голова),
[[Володимир Чехівській|В. Чехівський]]
(заст. голови), В. Дурдуківський (скарбник), Й. Гермайзе,
А. Ніковський,
[[Людмила Старицька-Черняхівська|Л. Старицька-Черняхівська]], О. Гребенецький. Відзначалося,
що викрито осередки організації у
Полтаві, Чернігові, Вінниці, Дніпропетровську, Одесі та Миколаєві.
Матеріали слідства стверджували, що внаслідок збройного повстання у
1930-31 мала бути створена незалежна Українська республіка на чолі з
президентом. Внаслідок фальсифікації документів та нечуваного в
юридичній практиці насильства над заарештованими до різних термінів
ув'язнення було засуджено 45 відомих діячів української науки і
культури. Четверо (С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Павлушков])
засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, шестеро (В.Дурдуківський,
[[Всеволод Ганцов|В. Ганцов]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Удовенко],
[[Григорій Холодний|Г. Холодний]],
А. Барбар,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцький]) — до 8 років позбавлення волі.
Більшості підсудним було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені
з-під варти. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39
багатьох ув'язнених (13 осіб із 45) за рішенням різноманітних
«[[Особые совещания|трійок]]»
було розстріляно. Серед істориків немає одностайної думки щодо
фактичного існування СВУ. Більшість вважає, що справа була сфабрикована
органами ДПУ і згодом широко використовувалася радянським режимом для
винищення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу.
Ще під час процесу став відомим вислів — «музика ДПУ, опера СВУ», що
засвідчив ставлення населення України до цього судилища. 11.8.1989
Пленум Верховного суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі СВУ
за відсутністю складу злочину.
</p>
<p> О. Мазур (Львів). </p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B8_%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81 Вікіпедія: <b>Процес Спілки визволення України</b>.]
</p>

Справа СВУ

2009-11-13T19:19:35Z

Stary pes:

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b> — судовий процес в Україні над
українськими інтелектуалами, звинуваченими у приналежноті до
опозиційної радянському режиму організації — Спілки визволення України
(СВУ). Тривав з 9.3. до 19.4.1930 у Харкові. У кін. 1920 років в
Україні московським керівництвом було розпочато широкомасштабну
кампанію дискредитації, цькування, а згодом і фізичного винищення
національної еліти — діячів української науки та культури, духовенства
[[Українська Автокефальна Православна Церква|УАПЦ]],
керівників промисловості, яка завершилася низкою сфабрикованих
[[ГПУ|ДПУ]]
судових процесів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 «Шахтинська справа»],
процес Промпартії,
процес Народної революційної соціалістичної партії,
Українського національного центру та ін.). Першою жертвою політичного
терору стало дореволюційне покоління української інтелігенції, у
середовищі якої з травня 1929 до січня 1930 органими ДПУ
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 УСРР]
було проведено масові арешти. Серед 45 заарештованих було 2 академіки
([[Сергій Єфремов|С. Єфремов]] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Слабченко]),
письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і
шкіл, студенти. ДПУ пред'явило заарештованим обвинувачення у
приналежності до контрреволюційної організації — Спілки визволення
України, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом
збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури. З
метою формування у громадськості неприязні та ворожого ставлення до
заарештованих ще задовго до початку судового розгляду справи у пресі
було розгорнуто кампанію їх очорнювання та навішування ярликів. З
«викривальними» заявами виступили начальник ДПУ УСРР
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Балицький], голова
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 РНК УСРР]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%80 В. Чубар] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81 П. Любченко].
Справу СВУ розглядав Особливий склад Найвищого суду УСРР (голова
А. Приходько), затверджений спеціальною постановою
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%92%D0%9A_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 ЦВК]. Державними
обвинувачувачами були заст. наркома юстиції М. Михайлик, прокурори
Ахматов, Якимишин, Бистрюков. Захищали підсудних 14 адвокатів. Щоденні
звіти про хід процесу подавала газета «Комуніст» (орган ЦК КП (б)У),
матеріали справи друкувалися також у газеті «Вісті», їх обговорення
організовувалося у трудових колективах. На час передачі в суд справа
нараховувала 237 томів слідчих матеріалів. Більшість зізнань про
існування та діяльність СВУ слідчі ДПУ отримали шляхом фізичного і
психологічного тиску на заарештованих. Як випливало з
обвинувачувального висновку в справі СВУ, підсудні (С. Єфремов,
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B5 Й. Гермайзе],
[[Андрій Ніковський|А. Ніковський]],
[[Григорій Голоскевич|Г. Голоскевич]],
К. Товкач)
ще в 1920-24 належали до підпільної організації Братерство
української державності, яка з метою повалення радянської влади
організувала мережу бойових осередків і проводила масовий та
індивідуальний терор проти робітників та селян. Керівник організації
С. Єфремов підтримував зв'язки з повстанськими отаманами —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Ангелом],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Зеленим],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE Шляховим],
Майовим,
Мордалевичем
та ін. Обвинувачувальний
висновок стверджував, що після самоліквідації БУД у липні 1926 було
засновано СВУ. Керівники новоствореної контрреволюційної організації
готували з допомогою іноземних держав (Польщі) та в порозумінні з
одноіменною емігрантською організацією і петлюрівським закордонним
урядом повалення радянської влади шляхом збройного повстання й
реставрацію капіталістичного ладу. У документах обвинувачення
вказувалося на існування в структурі СВУ низки секцій — академічної,
шкільної, педагогічної, медичної, видавничої, автокефальної та Спілки
української молоді. На чолі секцій стояла Президія СВУ — С. Єфремов
(голова),
[[Володимир Чехівській|В. Чехівський]]
(заст. голови), В. Дурдуківський (скарбник), Й. Гермайзе,
А. Ніковський,
[[Людмила Старицька-Черняхівська|Л. Старицька-Черняхівська]], О. Гребенецький. Відзначалося,
що викрито осередки організації у
Полтаві, Чернігові, Вінниці, Дніпропетровську, Одесі та Миколаєві.
Матеріали слідства стверджували, що внаслідок збройного повстання у
1930-31 мала бути створена незалежна Українська республіка на чолі з
президентом. Внаслідок фальсифікації документів та нечуваного в
юридичній практиці насильства над заарештованими до різних термінів
ув'язнення було засуджено 45 відомих діячів української науки і
культури. Четверо (С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Павлушков])
засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, шестеро (В.Дурдуківський,
[[Всеволод Ганцов|В. Ганцов]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Удовенко],
[[Григорій Холодний|Г. Холодний]],
А. Барбар,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцький]) — до 8 років позбавлення волі.
Більшості підсудним було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені
з-під варти. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39
багатьох ув'язнених (13 осіб із 45) за рішенням різноманітних
«[[Особые совещания|трійок]]»
було розстріляно. Серед істориків немає одностайної думки щодо
фактичного існування СВУ. Більшість вважає, що справа була сфабрикована
органами ДПУ і згодом широко використовувалася радянським режимом для
винищення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу.
Ще під час процесу став відомим вислів — «музика ДПУ, опера СВУ», що
засвідчив ставлення населення України до цього судилища. 11.8.1989
Пленум Верховного суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі СВУ
за відсутністю складу злочину.
</p>
<p> О. Мазур (Львів). </p></p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[ Вікіпедія: <b>Процес Спілки визволення України</b>.]
</p>

Справа СВУ

2009-11-13T19:10:52Z

Stary pes: Захист на Справа СВУ встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b> — судовий процес в Україні над
українськими інтелектуалами, звинуваченими у приналежноті до
опозиційної радянському режиму організації — Спілки визволення України
(СВУ). Тривав з 9.3. до 19.4.1930 у Харкові. У кін. 1920 років в
Україні московським керівництвом було розпочато широкомасштабну
кампанію дискредитації, цькування, а згодом і фізичного винищення
національної еліти — діячів української науки та культури, духовенства
[[Українська Автокефальна Православна Церква|УАПЦ]],
керівників промисловості, яка завершилася низкою сфабрикованих
<a href="NKVD.htm">ДПУ</a>
судових процесів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 «Шахтинська справа»],
процес Промпартії,
процес Народної революційної соціалістичної партії,
Українського національного центру та ін.). Першою жертвою політичного
терору стало дореволюційне покоління української інтелігенції, у
середовищі якої з травня 1929 до січня 1930 органими ДПУ
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 УСРР]
було проведено масові арешти. Серед 45 заарештованих було 2 академіки
([[Сергій Єфремов|С. Єфремов]] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Слабченко]),
письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і
шкіл, студенти. ДПУ пред'явило заарештованим обвинувачення у
приналежності до контрреволюційної організації — Спілки визволення
України, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом
збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури. З
метою формування у громадськості неприязні та ворожого ставлення до
заарештованих ще задовго до початку судового розгляду справи у пресі
було розгорнуто кампанію їх очорнювання та навішування ярликів. З
«викривальними» заявами виступили начальник ДПУ УСРР
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Балицький], голова
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 РНК УСРР]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%80 В. Чубар] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81 П. Любченко].
Справу СВУ розглядав Особливий склад Найвищого суду УСРР (голова
А. Приходько), затверджений спеціальною постановою
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%92%D0%9A_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 ЦВК]. Державними
обвинувачувачами були заст. наркома юстиції М. Михайлик, прокурори
Ахматов, Якимишин, Бистрюков. Захищали підсудних 14 адвокатів. Щоденні
звіти про хід процесу подавала газета «Комуніст» (орган ЦК КП (б)У),
матеріали справи друкувалися також у газеті «Вісті», їх обговорення
організовувалося у трудових колективах. На час передачі в суд справа
нараховувала 237 томів слідчих матеріалів. Більшість зізнань про
існування та діяльність СВУ слідчі ДПУ отримали шляхом фізичного і
психологічного тиску на заарештованих. Як випливало з
обвинувачувального висновку в справі СВУ, підсудні (С. Єфремов,
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B5 Й. Гермайзе],
[[Андрій Ніковський|А. Ніковський]],
[[Григорій Голоскевич|Г. Голоскевич]],
К. Товкач)
ще в 1920-24 належали до підпільної організації Братерство
української державності, яка з метою повалення радянської влади
організувала мережу бойових осередків і проводила масовий та
індивідуальний терор проти робітників та селян. Керівник організації
С. Єфремов підтримував зв'язки з повстанськими отаманами —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Ангелом],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Зеленим],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE Шляховим],
Майовим,
Мордалевичем
та ін. Обвинувачувальний
висновок стверджував, що після самоліквідації БУД у липні 1926 було
засновано СВУ. Керівники новоствореної контрреволюційної організації
готували з допомогою іноземних держав (Польщі) та в порозумінні з
одноіменною емігрантською організацією і петлюрівським закордонним
урядом повалення радянської влади шляхом збройного повстання й
реставрацію капіталістичного ладу. У документах обвинувачення
вказувалося на існування в структурі СВУ низки секцій — академічної,
шкільної, педагогічної, медичної, видавничої, автокефальної та Спілки
української молоді. На чолі секцій стояла Президія СВУ — С. Єфремов
(голова),
[[Володимир Чехівській|В. Чехівський]]
(заст. голови), В. Дурдуківський (скарбник), Й. Гермайзе,
А. Ніковський,
[[Людмила Старицька-Черняхівська|Л. Старицька-Черняхівська]], О. Гребенецький. Відзначалося,
що викрито осередки організації у
Полтаві, Чернігові, Вінниці, Дніпропетровську, Одесі та Миколаєві.
Матеріали слідства стверджували, що внаслідок збройного повстання у
1930-31 мала бути створена незалежна Українська республіка на чолі з
президентом. Внаслідок фальсифікації документів та нечуваного в
юридичній практиці насильства над заарештованими до різних термінів
ув'язнення було засуджено 45 відомих діячів української науки і
культури. Четверо (С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Павлушков])
засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, шестеро (В.Дурдуківський,
[[Всеволод Ганцов|В. Ганцов]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Удовенко],
[[Григорій Холодний|Г. Холодний]],
А. Барбар,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцький]) — до 8 років позбавлення волі.
Більшості підсудним було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені
з-під варти. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39
багатьох ув'язнених (13 осіб із 45) за рішенням різноманітних
«[[Особые совещания|трійок]]»
було розстріляно. Серед істориків немає одностайної думки щодо
фактичного існування СВУ. Більшість вважає, що справа була сфабрикована
органами ДПУ і згодом широко використовувалася радянським режимом для
винищення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу.
Ще під час процесу став відомим вислів — «музика ДПУ, опера СВУ», що
засвідчив ставлення населення України до цього судилища. 11.8.1989
Пленум Верховного суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі СВУ
за відсутністю складу злочину.
</p>
<p> О. Мазур (Львів). </p>

Справа СВУ

2009-11-13T19:10:38Z

Stary pes: Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b>…

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>СПІЛКИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ПРОЦЕС</b> — судовий процес в Україні над
українськими інтелектуалами, звинуваченими у приналежноті до
опозиційної радянському режиму організації — Спілки визволення України
(СВУ). Тривав з 9.3. до 19.4.1930 у Харкові. У кін. 1920 років в
Україні московським керівництвом було розпочато широкомасштабну
кампанію дискредитації, цькування, а згодом і фізичного винищення
національної еліти — діячів української науки та культури, духовенства
[[Українська Автокефальна Православна Церква|УАПЦ]],
керівників промисловості, яка завершилася низкою сфабрикованих
<a href="NKVD.htm">ДПУ</a>
судових процесів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%85%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 «Шахтинська справа»],
процес Промпартії,
процес Народної революційної соціалістичної партії,
Українського національного центру та ін.). Першою жертвою політичного
терору стало дореволюційне покоління української інтелігенції, у
середовищі якої з травня 1929 до січня 1930 органими ДПУ
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 УСРР]
було проведено масові арешти. Серед 45 заарештованих було 2 академіки
([[Сергій Єфремов|С. Єфремов]] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Слабченко]),
письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і
шкіл, студенти. ДПУ пред'явило заарештованим обвинувачення у
приналежності до контрреволюційної організації — Спілки визволення
України, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом
збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури. З
метою формування у громадськості неприязні та ворожого ставлення до
заарештованих ще задовго до початку судового розгляду справи у пресі
було розгорнуто кампанію їх очорнювання та навішування ярликів. З
«викривальними» заявами виступили начальник ДПУ УСРР
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D1%81%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Балицький], голова
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%A0%D0%A1%D0%A0 РНК УСРР]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%80 В. Чубар] і
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B1%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81 П. Любченко].
Справу СВУ розглядав Особливий склад Найвищого суду УСРР (голова
А. Приходько), затверджений спеціальною постановою
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%92%D0%9A_%D0%A3%D0%A1%D0%A0%D0%A0 ЦВК]. Державними
обвинувачувачами були заст. наркома юстиції М. Михайлик, прокурори
Ахматов, Якимишин, Бистрюков. Захищали підсудних 14 адвокатів. Щоденні
звіти про хід процесу подавала газета «Комуніст» (орган ЦК КП (б)У),
матеріали справи друкувалися також у газеті «Вісті», їх обговорення
організовувалося у трудових колективах. На час передачі в суд справа
нараховувала 237 томів слідчих матеріалів. Більшість зізнань про
існування та діяльність СВУ слідчі ДПУ отримали шляхом фізичного і
психологічного тиску на заарештованих. Як випливало з
обвинувачувального висновку в справі СВУ, підсудні (С. Єфремов,
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B5 Й. Гермайзе],
[[Андрій Ніковський|А. Ніковський]],
[[Григорій Голоскевич|Г. Голоскевич]],
К. Товкач)
ще в 1920-24 належали до підпільної організації Братерство
української державності, яка з метою повалення радянської влади
організувала мережу бойових осередків і проводила масовий та
індивідуальний терор проти робітників та селян. Керівник організації
С. Єфремов підтримував зв'язки з повстанськими отаманами —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Ангелом],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%28%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD%29 Зеленим],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BA_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE Шляховим],
Майовим,
Мордалевичем
та ін. Обвинувачувальний
висновок стверджував, що після самоліквідації БУД у липні 1926 було
засновано СВУ. Керівники новоствореної контрреволюційної організації
готували з допомогою іноземних держав (Польщі) та в порозумінні з
одноіменною емігрантською організацією і петлюрівським закордонним
урядом повалення радянської влади шляхом збройного повстання й
реставрацію капіталістичного ладу. У документах обвинувачення
вказувалося на існування в структурі СВУ низки секцій — академічної,
шкільної, педагогічної, медичної, видавничої, автокефальної та Спілки
української молоді. На чолі секцій стояла Президія СВУ — С. Єфремов
(голова),
[[Володимир Чехівській|В. Чехівський]]
(заст. голови), В. Дурдуківський (скарбник), Й. Гермайзе,
А. Ніковський,
[[Людмила Старицька-Черняхівська|Л. Старицька-Черняхівська]], О. Гребенецький. Відзначалося,
що викрито осередки організації у
Полтаві, Чернігові, Вінниці, Дніпропетровську, Одесі та Миколаєві.
Матеріали слідства стверджували, що внаслідок збройного повстання у
1930-31 мала бути створена незалежна Українська республіка на чолі з
президентом. Внаслідок фальсифікації документів та нечуваного в
юридичній практиці насильства над заарештованими до різних термінів
ув'язнення було засуджено 45 відомих діячів української науки і
культури. Четверо (С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 М. Павлушков])
засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, шестеро (В.Дурдуківський,
[[Всеволод Ганцов|В. Ганцов]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Удовенко],
[[Григорій Холодний|Г. Холодний]],
А. Барбар,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Підгаєцький]) — до 8 років позбавлення волі.
Більшості підсудним було призначено покарання у межах від 3 до 6 років.
Кілька підсудних отримали умовні терміни покарання і були звільнені
з-під варти. Вирок був остаточним і оскарженню не підлягав. У 1937-39
багатьох ув'язнених (13 осіб із 45) за рішенням різноманітних
«[[Особые совещания|трійок]]»
було розстріляно. Серед істориків немає одностайної думки щодо
фактичного існування СВУ. Більшість вважає, що справа була сфабрикована
органами ДПУ і згодом широко використовувалася радянським режимом для
винищення інтелектуального і духовного потенціалу українського народу.
Ще під час процесу став відомим вислів — «музика ДПУ, опера СВУ», що
засвідчив ставлення населення України до цього судилища. 11.8.1989
Пленум Верховного суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі СВУ
за відсутністю складу злочину.
</p>
<p> О. Мазур (Львів). </p>

Дубровський Віктор Григорович

2009-11-13T17:47:03Z

Stary pes: Захист на Віктор Дубровський встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Українська мова. Енциклопедія=
<div style="background-color:#EEE5DE">
<p><b>ДУБРОВСЬКИЙ</b> Віктор Г. (1876 — після 1936) — укр. лексикограф.
У 20-х pp. працював в
[[Інститут Української Наукової Мови|Ін-ті укр. наук. мови]] ВУАН.
Упорядкував
«Українсько-російський словник» (1909, перевид. — 1914, 1917, 1918
під назвою «Словник українсько-московський», «Словник московсько-український»),
«Російсько-український технічний словник. З додатком сільськогосподарських термінів»
(1925, доп. вид. 1926), «Словник термінів з обсягу культури та технології
цукрових буряків» (1920). Автор праці «Московсько-українська фразеологія.
(Практичний підручник до вивчення української мови)» (1917). У 1930 репресований
(за сфабрикованою
«[[Справа СВУ|справою СВУ]]»)
і висланий в Алмати (1932-36), де вдруге був
заарештований і висланий у пн. райони СРСР.
</p>
<p>
Й. О. Дзендзелівський
</p>

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Термінологи]]
[[Категорія:Лексикографи]]

Дубровський Віктор Григорович

2009-11-13T17:46:42Z

Stary pes: Створена сторінка: =Українська мова. Енциклопедія= <div style="background-color:#EEE5DE"> <p><b>ДУБРОВСЬКИЙ</b> Віктор Г. (1876 &mda…

Аркас Микола

2009-11-13T17:38:44Z

Stary pes: Захист на Микола Аркас встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ</b> (26.12.1852)7.1.1853
 — 13(16).3.1909) — український культурно-освітній
діяч, композитор і письменник. Н. в
м. Миколаєві. Навчався в Одеській гімназії. В
1875 закінчив
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Новоросійський] (тепер Одеський)
ун-т. В 1875-98 служив у морському відомстві в
Миколаєві. Був знайомий з
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 П. Ніщинським],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 М. Кропивницьким],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0 М. Лисенком].
Відкрив на власні кошти
[[Народні школи|народну школу]]
з українською мовою викладання (виразу
заборонена владою). Один з засновників і голова
«[[Просвіта|Просвіти]]»
в Миколаєві. Серед музичних творів А. — записи та обробки
народних пісень, романси та дуети. Головний
музичний твір А. — опера «Катерина» на сюжет однойменної поеми
[[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]],
вперше поставлена М. Кропивницьким у Москві. Автор
популярної книги «Історія України-Руси» (1908).
</p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Arkas_M&abcvar=1&bbcvar=20 e-Енциклопедія історії України: '''Аркас'''.]<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%29 Вікіпедія: '''Аркас'''.]
</p>

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Музиканти]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Культурно-освітні діячі]]
[[Категорія:Меценати]]

Аркас Микола

2009-11-13T17:38:18Z

Stary pes: Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>АРКАС МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ</b> (26.12.1852)7.…

Доманицький Василь

2009-11-13T17:19:50Z

Stary pes: Захист на Василь Доманицький встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Українська мова. Енциклопедія=
<div style="background-color:#EEE5DE">
<p><b>ДОМАНИЦЬКИЙ</b> Василь Миколайович [псевд. — Вітер, Василь Потребітель,
Звенигородець, Колодянин та ін.; 7(19).III 1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського
р-ну Черкас, обл. — 28.VIII (10.ІХ) 1910, м. Аркашон, деп. Жиронда,
Франція; похов. у Колодистому] — укр. філолог, фольклорист, етнограф,
історик, бібліограф. Закін. 1900
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Київ. ун-т].
Деякий час учителював.
Автор першого укр. словника іншомов. слів «Словарик. Пояснення чужих
та не дуже зрозумілих слів» (1906). Д. належать наук. праці «Козаччина на
переломі XVI і XVII в., 1591-1603» (1904), «Авторство Марка Вовчка» (1908)
тощо. Написав рецензії на словники
[[Борис Грінченко|Б. Грінченка]] та
[[Віктор Дубровський|В. Дубровського]] (1909).
В етногр. працях Д. («Про Буковину та життя буковинських українців», 1910;
«Народний календар у Ровенськім повіті. Волинської губернії», 1912, та ін.)
міститься багато лекс. діалектного матеріалу. За ред. Д. вийшло перше наук.
видання «Кобзаря»
[[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]] (1907).
Фактичний редактор органу укр.
фракції у 2-й Держ. Думі Росії
«Рідна справа — Думські вісті», редактор
«Історії України»
[[Микола Аркас|М. Аркаса]].
</p>
<p> '''Літ.''':
<ul><li>Павловський М. ''Хто такий був Василь Доманицький''. К., 1920</li>
<li>Лобач-Жученко Б. Б. ''З нових мат-лів про Василя Доманицького''. «Рад. літературознавство», 1970, № 8
</li></ul></p>
<p>
Й. О. Дзендзелівський
</p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Domanycky_V&abcvar=5&bbcvar=18 e-Енциклопедія історії України: <b>ДОМАНИЦЬКИЙ Василь</b>.]<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C Вікіпедія: '''ДОМАНИЦЬКИЙ Василь'''.]
</p>

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Історики]]
[[Категорія:Мовознавці]]
[[Категорія:Лексикографи]]

Доманицький Василь

2009-11-13T17:18:57Z

Stary pes: Створена сторінка: =Українська мова. Енциклопедія= <div style="background-color:#EEE5DE"> <p><b>ДОМАНИЦЬКИЙ</b> Василь Миколайов…

Всеукраїнська Учительська Спілка

2009-11-13T16:59:22Z

Stary pes: Захист на Всеукраїнська Учительська Спілка встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Всеукраїнська Учительська Спілка</b> (ВУС), проф. орг-ція учителів і діячів нар. освіти на Україні, постала в травні 1906 в Києві, напередодні з'їзду Всерос. Учительського Союзу у Фінляндії, в якому брала участь. Засновниками її були
[[Борис Грінченко|Б. Грінченко]],
[[Василь Доманицький|В. Доманицький]],
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[[Сергій Єфремов|С. Єфремов]],
М. Крупський,
[[Володимир Страшкевич|В. Страшкевич]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80 В. Чехівський],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE С. Черкасенко] й ін.
Вона мала завданням, змагатися за укр. школу й нар. освіту. З посиленням реакції діяла деякий час нелегально, а згодом припинила роботу.
З поч. революції, в квітні 1917 р., в Києві була заснована ВУС як проф. орг-ція учителів нар. і сер. шкіл; об'єднувала губ., пов. й районові учительські спілки (в кін. 1918 в 10 губерніях — 78 спілок з бл. 20 000 членів). На
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Vseukrainski_vchytelski&abcvar=3&bbcvar=21 всеукр. учительських з'їздах]
(в серпні 1917 й січні 1919) були опрацьовані засади орг-ції шкільної й позашкільної освіти. При Центр. Бюрі ВУС існували: ред. комітет, що видавав орган ВУС —
«[[Вільна Укрaїнська Школа|Вільна Українська Школа]]»,
бюро праці, культ.-осв., фінансово-екон., правнича й мед. комісії. Видатні діячі-засновники ВУС:
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С.  Русова] (гол.),
А. Бакалінський,
О. Омшанський,
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Biletskyj_L&abcvar=2&bbcvar=11 Л. Білецький],
А. Болозович,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 О. Дорошкевич],
С. Романюк,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%88%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 Т. Сушицький],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%29 П. Холодний],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE С. Черкасенко]
й ін. ВУС відіграла визначну ролю в боротьбі за укр. державу, за укр. школу та культуру.</p>
<p> П. П.

Всеукраїнська Учительська Спілка

2009-11-13T16:59:09Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> <p><b>Всеукраїнська Учительська Спіл…

Вільна Укрaїнська Школа

2009-11-13T12:12:11Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Вільна Українська Школа»</b>, ж.
[[Всеукраїнська Учительська Спілка|Всеукр. Учительської Спілки]],
присвячений заг. пед. питанням і орг. шкільництва; виходив у
Києві 1917-19 за ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE С. Черкасенка],
з 2 ч. —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 О. Дорошкевича],
співробітники:
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[[Олександр Музиченко|О. Музиченко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%29 П. Холодний],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%89%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD І. Ющишин] і ін.; продовжував
традиції довоєнного ж. «[[Світло]]».

[[Категорія:Видання]]
[[Категорія:Освіта]]
[[Категорія:Журнали]]

Світло

2009-11-13T12:11:09Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Світло»</b>, єдиний до 1917 пед.-осв. місячник на Центр. і Сх. Землях, виходив у Києві 1910—14 у в-ві «Укр. Учитель» (всіх 36 чч.); ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Г. Шерстюк], з 1911 —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2 В. Прокопович].
Ж. «С.» містив пед.-методичні ст., порушував справи дошкільного виховання, шкільної і позашкільної освіти, боронив права укр. школи, мови та культури, гуртував учителів і діячів культури та підготував низку діячів нар. освіти. Співр. «С.» були майже всі укр. педагоги і низка культ, діячів
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 X. Алчевська],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9 Є. Вировий],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%84%D0%BE%D1%80_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Н. Григоріїв],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 В. Дорошенко],
[[Сергій Єфремов|С. Єфремов]],
[[Федір Матушевський|Ф. Матушевський]],
В. Прокопович,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
Ю. Сірий,
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D1%83%D1%85%D0%B8%D0%BD С. Шелухин],
Г. Шерстюк]
й ін.) та низка письм., пов'язаних зі
школою
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD С. Васильченко],
[[Леонид Пахаревський|Л. Пахаревський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 П. Тичина],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BF А. Тесленко] й ін.).
«С.» весь час зазнавало утисків рос.
влади. Традиції «С.» продовжувала
«[[Вільна Укрaїнська Школа|Вільна Укр. Школа]]» (1917-19).

[[Категорія:Видання]]
[[Категорія:Місячник]]
[[Категорія:Освіта]]

Пахаревський Леонид

2009-11-13T12:04:24Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Пахаревський</b> Леонид (літ. псевд. Г. Одинець, Л. Чулий; 1883, Щербашинці, Канівський пов., Київщина — 1938), письм. й актор, автор зб. оп. «Буденні оповідання» (1910), зб. віршів «Пожовкле листя» (1911), п'єс «Нехай живе життя» (1908), «Тоді, як липи цвіли»; перекладач творів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BC%D1%81%D1%83%D0%BD К. Гамсуна],
Г. Гавптмана,
А. Шніцлера,
Є. Чирикова
й ін. Брав участь у альманахах «Розвага» (1908), «Терновий Вінок» (1908); газ. «Рідний Край» (1905-14), «[[Світло]]» (1910-14) та ін. З кінця 1920-их рр.жив у Москві.

[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Перекладачі]]

Пахаревський Леонид

2009-11-13T12:02:58Z

Stary pes:

Пахаревський Леонид

2009-11-13T12:01:15Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Пахаревський</b> Леонид (літ. псевд. Г. Одинець, Л. Чулий; 1883, Щербашинці, Канівський пов., Київщина-1938), письм. й актор, автор зб. оп. «Буденні оповідання» (1910), зб. віршів «Пожовкле листя» (1911), п'єс «Нехай живе життя» (1908), «Тоді, як липи цвіли»; перекладач творів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BC%D1%81%D1%83%D0%BD К. Гамсуна],
Г. Гавптмана,
А. Шніцлера,
Є. Чирикова
й ін. Брав участь у альманахах «Розвага» (1908), «Терновий Вінок» (1908); газ. «Рідний Край» (1905-14), «[[Світло]]» (1910-14) та ін. З кінця 1920-их рр.жив у Москві.

Пахаревський Леонид

2009-11-13T12:00:51Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> —«залізно» <p><b>Пахаревський</b>…

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF"> —«залізно»
<p><b>Пахаревський</b> Леонид (літ. псевд. Г. Одинець, Л. Чулий; 1883, Щербашинці, Канівський пов., Київщина-1938), письм. й актор, автор зб. оп. «Буденні оповідання» (1910), зб. віршів «Пожовкле листя» (1911), п'єс «Нехай живе життя» (1908), «Тоді, як липи цвіли»; перекладач творів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BC%D1%81%D1%83%D0%BD К. Гамсуна],
Г. Гавптмана,
А. Шніцлера,
Є. Чирикова
й ін. Брав участь у альманахах «Розвага» (1908), «Терновий Вінок» (1908); газ. «Рідний Край» (1905-14), «[[Світло]]» (1910-14) та ін. З кінця 1920-их рр.жив у Москві.

Світло

2009-11-13T11:41:30Z

Stary pes:

Світло

2009-11-13T11:40:42Z

Stary pes: Захист на Світло встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Світло»</b>, єдиний до 1917 пед.-осв. місячник на Центр. і Сх. Землях, виходив у Києві 1910—14 у в-ві «Укр. Учитель» (всіх 36 чч.); ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Г. Шерстюк], з 1911 —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2 В. Прокопович].
Ж. «С.» містив пед.-методичні ст., порушував справи дошкільного виховання, шкільної і позашкільної освіти, боронив права укр. школи, мови та культури, гуртував учителів і діячів культури та підготував низку діячів нар. освіти. Співр. «С.» були майже всі укр. педагоги і низка культ, діячів
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 X. Алчевська],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9 Є. Вировий],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%84%D0%BE%D1%80_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Н. Григоріїв],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 В. Дорошенко],
[[Сергій Єфремов|С. Єфремов]],
[[Федір Матушевський|Ф. Матушевський]],
В. Прокопович,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
Ю. Сірий,
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D1%83%D1%85%D0%B8%D0%BD С. Шелухин],
Г. Шерстюк]
й ін.) та низка письм., пов'язаних зі
школою
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BDС. Васильченко],
[[Леонид Пахаревський|Л. Пахаревський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 П. Тичина],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BF А. Тесленко] й ін.).
«С.» весь час зазнавало утисків рос.
влади. Традиції «С.» продовжувала
«[[Вільна Укрaїнська Школа|Вільна Укр. Школа]]» (1917-19).

Світло

2009-11-13T11:40:26Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> <p><b>«Світло»</b>, єдиний до 1917 пед.-осв…

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Світло»</b>, єдиний до 1917 пед.-осв. місячник на Центр. і Сх. Землях, виходив у Києві 1910—14 у в-ві «Укр. Учитель» (всіх 36 чч.); ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Г. Шерстюк], з 1911 —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2 В. Прокопович].
Ж. «С.» містив пед.-методичні ст., порушував справи дошкільного виховання, шкільної і позашкільної освіти, боронив права укр. школи, мови та культури, гуртував учителів і діячів культури та підготував низку діячів нар. освіти. Співр. «С.» були майже всі укр. педагоги і низка культ, діячів
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0 X. Алчевська],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9 Є. Вировий],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%D0%B2_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%84%D0%BE%D1%80_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Н. Григоріїв],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 В. Дорошенко],
[[Сергій Єфремов|С. Єфремов]],
[[Федір Матушевський|Ф. Матушевський]],
В. Прокопович,
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
Ю. Сірий,
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D1%83%D1%85%D0%B8%D0%BD С. Шелухин],
Г. Шерстюк]
й ін.) та низка письм., пов'язаних зі
школою
([http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BDС. Васильченко],
[[Леонид Пахаревський|Л. Пахаревський]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 П. Тичина],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BF А. Тесленко] й ін.).
«С.» весь час зазнавало утисків рос.
влади. Традиції «С.» продовжувала
«[[Вільна Укрaїнська Школа|Вільна Укр. Школа]]» (1917-19).

Вільна Укрaїнська Школа

2009-11-12T22:56:39Z

Stary pes: Захист на Вільна Укрaїнська Школа встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Вільна Українська Школа»</b>, ж.
[[Всеукраїнська Учительська Спілка|Всеукр. Учительської Спілки]],
присвячений заг. пед. питанням і орг. шкільництва; виходив у
Києві 1917-19 за ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE С. Черкасенка],
з 2 ч. —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 О. Дорошкевича],
співробітники:
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[[Олександр Музиченко|О. Музиченко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%29 П. Холодний],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%89%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD І. Ющишин] і ін.; продовжував
традиції довоєнного ж. «[[Світло]]».

[[Категорія:Освіта]]
[[Категорія:Журнали]]

Вільна Укрaїнська Школа

2009-11-12T22:55:59Z

Stary pes:

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>«Вільна Українська Школа»</b>, ж.
[[Всеукраїнська Учительська Спілка|Всеукр. Учительської Спілки]],
присвячений заг. пед. питанням і орг. шкільництва; виходив у
Києві 1917-19 за ред.
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE С. Черкасенка],
з 2 ч. —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80 О. Дорошкевича],
співробітники:
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківський]],
[[Олександр Музиченко|О. Музиченко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0 С. Русова],
[[Степан Сірополко|С. Сірополко]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%29 П. Холодний],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BF%D1%96%D0%B3%D0%B0-%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%AF%D0%BA%D1%96%D0%B2 Я. Чепіга],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%89%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%BD І. Ющишин] і ін.; продовжував
традиції довоєнного ж. «[[Світло]]».

[[Категорія:Освіта]]
[[Категорія:Журнали]]

Вільна Укрaїнська Школа

2009-11-12T22:53:08Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> <p><b>«Вільна Українська Школа»</b>, ж. …

Дурдуківський Володимир

2009-11-12T22:30:30Z

Stary pes: Захист на Володимир Дурдуківський встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Енциклопедія Українознавства=
<div style="background-color:#C6E2FF">
<p><b>Дурдуківський Володимир</b> (* 1874), педагог, за
[[Українська Народна Республіка|УНР]] дир.
1 укр. гімназії їм. Шевченка в Києві
(за сов. часу — 1 трудової школи), керівник
Науково-педагогічної Комісії
[[Українська Академія Наук|ВУАН]]
(ліквідована 1930); один з засновників в-ва
«[[Вік]]»;
писав на педагогічні теми в київ. журн.
«[[Світло]]» (1910-14),
«[[Вільна Укрaїнська Школа|Вільна Укр. Школа]]» (1917-20) та в
«Працях Наук.-пед. Комісії при ВУАН»;
ред. збірника «З практики трудової школи». 1930
засуджений в
[[Процес СВУ|процесі СВУ]]
на 8 р. ув'язнення, незабаром
звільнений, але за «єжовщини» заарештований знову. З того
часу доля невідома.
</p></div>
<p>
Доданок.
</p>
<p>
За кн.: <i>Репресоване "відродження"</i>. К.: В-тво
"Україна", 1993, с. 121.
</p>
<p>
Народився 1874 р. у с. Пединівка Звенигородського повіту
Київської губернії. Українець, мав вищу освіту. До арешту
3 липня 1929 р. працював завідуючим Першою Київською
трудовою школою. Мешкав у Києві.
</p>
<p>
Засуджений до восьми років позбавлення волі з пораженням у
правах строком на три роки. 31 грудня 1937 р. особливою
нарадою УНКВС Київської області засуджений до розстрілу.
Вирок виконано.
</p>
<p>
Постановою Верховного суду УРСР 25 січня 1967 р. вирок
скасовано і справу припинено за відсутністю складу злочину.
</p>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Durdukivsky_V&abcvar=5&bbcvar=23 e-Енциклопедія історії України: <b>ДУРДУКІВСЬКИЙ Володимир Федорович</b>.]
</p>
[[Категорія:Персоналії]]
[[Категорія:Освітяни]]

Дурдуківський Володимир

2009-11-12T22:28:33Z

Stary pes: Створена сторінка: =Енциклопедія Українознавства= <div style="background-color:#C6E2FF"> <p><b>Дурдуківський Володимир</b> (* 1874),…

Матушевський Федір

2009-11-12T22:14:10Z

Stary pes: Захист на Федір Матушевський встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>МАТУШЕВСЬКИЙ ФЕДІР</b> (21.6.1869 — 21.10.1919) — відомий український
громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист. Н. у м. Сміла Черкаського
повіту Київської губ. Закінчив духовну семінарію. Навчаючись на юридичному ф-ті
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82 Дерптського (Тартуського) ун-ту],
організував українську студентську[[ Громади|громаду]].
Незабаром був обраний головою українського клубу «Родина». Підтримував тісні стосунки з
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0 М. Лисенком],
[[Іван Франко|І. Франком]],
[[Михайло Грушевський|М. Грушевським]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%86%D1%8E%D0%B1%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE М. Коцюбинським],
[[Леся Українка|Лесею Українкою]]. Після
закінчення (1904) у-ту повернувся в Київ, займався літературною і видавничою
діяльністю. В 1906 М. був редактором першої української щоденної газети «[[Громадська Думка]]»
у Наддніпрянській Україні, згодом — «[[Рада|Ради]]». За свою діяльність заарештований
і деякий час ув'язнений у Лук'янівській тюрмі. М. був одним з активних членів
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2 Товариства Українських Поступовців],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A0%D0%94%D0%9F Української Радикально-Демократичної Партії],
а з 1917 —
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%9F%D0%A1%D0%A4 Української Партії Соціалістів-Федералістів].
У 1917 став членом
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%A6%D0%A0 Української Центральної Ради]
від УРДП.
З листопада 1917 входив до скаладу Крайового
комітету для охорони революції в Україні. В січні 1919 призначений послом України
в Греції. Помер у жовтні 1919 в Афінах. Автор ряду літературознавчих праць:
«Жертвы переходной эпохи» (про
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C А. Свидницького]), «В. Антонович у світлі
автобіографії та даних історичних нарисів», про [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]], спогадів «З щоденника українського посла».
</p>

Матушевський Федір

2009-11-12T22:13:51Z

Stary pes: Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>МАТУШЕВСЬКИЙ ФЕДІР</b> (21.6.1869 — 2…

Вік

2009-11-12T20:58:45Z

Stary pes: Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>«ВІК»</b> — українське видавниц…

=Довідник з історії України=
<div style="background-color:#BBFFFF">
<p><b>«ВІК»</b> — українське видавництво. Засноване в 1895
[[Олександр Лотоцький|О. Лотоцьким]],
[[Сергій Єфремов|С. Єфремовим]],
[[Федір Матушевський|Ф. Матушевським]],
[[Володимир Дурдуківський|В. Дурдуківським]],
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2 В. Прокоповичем]
у Києві. Існувало до 1918.
Видало близько 140 назв художньої, навчальної і науково-популярної літератури
загальним тиражем 560 тис. примірників. У видавництві було підготовлено до
друку і випущено трьохтомну «Антологію української літератури».
</p></div>
<p>
'''''Посилання на інші джерела на ту саму тему:'''''<br>
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%29 Вікіпедія: '''Вік (видавництво)'''.]
</p>

[[Категорія:Видавництва]]