XVII ст

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук

початок сторіччя

Час масового постання братств. Створено Рогатинське, Кам’янець-Подільське, Красноставське, Самбірське, Київське, Луцьке, Шаргородське, Немирівське, Вінницьке та інші братства.
Братства засновували друкарні, відкривали школи, забезпечували їх підручниками, утримували свом коштом вчителів та найбідніших учнів, надавали їм допомогу на навчання у високих школах, підтримували зв’язки з громадськими та політичними діячами, науковцями, письменниками. Наприкінці XVI та в перший половині XVII ст. існувало 30 великих братств і стільки ж братських шкіл.
Навколо архимандрита Києво-Печерського монастиря Єлісея Плетенецького, як колись в Острогу, збирається гурт інтелектуалів. Серед них Памво Беринда, Лаврентій Зизаній, Захарія Копистенський, Тарасій Земка, Кальнофойський, Касіян Сакович. Саме вони зініціювали практично одночасне заснування друкарні при монастирі й створення у Києві братства та школи при ньому.

 

Перша сторінка розмовника
Перша відома спроба показати відмінності між слов'янською й українською мовами та їхнє місце серед інших мов (Розмовник Івана Ужевича "Розмова — Бєсѣда", що зберігається у Французькій Національній бібліотеці в Парижі).
Текст оприлюднили Гельмут Кайперт та Даніель Бунчич 2005 року у Мюнхені.

1602

Відкрито січову школу при Самарському монастирі.


1604–1606

У Стрятині (Галичина) працює друкарня Федора та Гедеона Балабанів. Видано Служебник (1604), Требник (1606). 1606 року друкарню перенесено до Крилоса, де завершено друкування Євангелія Учительного. Щоб підготувати й видати ці книжки, зібрано гурт культурних діячів, серед них редактор, колишній вчитель Львівської братської школи Федір Касіянович, гравер і лексикограф Памво Беринда. У виданні Требника брав участь Федір Балабан. Про нього в передмові до книжки сказано, що він вчився в Італії, але не зрікся православної віри.


1606–1611

У Панівцях на Поділлі працює кальвіністська друкарня, що видавала антикатолицькі твори протестантів І. Зигровіуса, Я. Хоцимовського, П. Гилевського.


1608

Засновано єзуїтський колеґіум у Львові. Відкрито колеґіуми також в Ярославі (1575), Кам’янці (1611), Луцьку (1614), Перемишлі (1617), Острогу (1624), Києві (1647). Тут навчали латинської, польської, слов’янської мов, поетики, риторики, діялектики (логіки). В цих (і пізніших) колеґіумах вчилася не лише римо-католицька, а й православна молодь.


1614


1615

Відкрито єзуїтський колеґіум у с. Гуменному на Закарпатті. Навчання велося латинською мовою, тільки викладання релігії для українських учнів — русько-слов’янською. 1646 року колеґіум перенесено до Ужгорода, а 1649 року перетворено на Ужгородську гімназію.


15 жовтня
Засновано Kиївське Богоявленськe братствo та школу. Галшка (Єлизавета) Василівна Гулевичівна вписала в київські гродські книги свій фундуш (дарчу), за яким її спадкову землю на Подолі в Києві передано у власність київському братству за умови, що на цій землі буде збудовано монастир і школа дітям, як шляхетським, так і міщанським. Новий храм Богоявлення Господнього на свої кошти збудував гетьман Петро Сагайдачний. Новозаснований Богоявленський монастир став патрональним братським; при ньому створено школу на взірець львівської. Першими ректорами були Іов Борецький, Мелетій Смотрицький та Касіян Сакович. Загальний навчальний патронат здійснювали науковці Києво-Печерського кола.


1616

Архимандритом військового запорозького Трахтемирівського монастиря стає князь Єзекіл Булига-Курцевич. Людина впливова, рішуча, освічена (закінчив Падуанський університет). Завдяки йому монастир стає посередником між Січчю та Києвом. Починається залучення козаків до культурного життя України.
Єлісей Плетенецький перевозить до Києва відкуплену від львівського владики Гедеона Балабана друкарню й засновує Києво-Печерську друкарню, що аж до середини XVII ст. була найбільшою в Україні. Її першодрук — Часослов; книжку призначено й до шкільного вжитку.
Мелетій Смотрицький надрукував у м.Єв’є (Вевіс біля Вільнюса) український переклад Учительного Євангелія, що його автором вважали константинопольського патріярха Калиста. 1637 року книжку без змін перевидано в друкарні Києво-Печерської Лаври. Завдяки цьому перекладові ще на початку XVII ст. українською літературною мовою надруковано більшу частину тексту Нового Заповіту.


1619

Титульна сторінка Граматики
Друкарня Віленського братства в Єв’є (тепер — Вевіс біля Вільнюса) видала Грамматіки Славенскиѧ правилноє Сѵнтаґма Мелетія Смотрицького — перший в історії української лінгвістики повний курс слов’янської мови, що аж до першої чверти XIX ст. був провідним підручником слов’янської мови в Україні (див. Німчук). Книжка Смотрицького вплинула на граматики української, білоруської та російської мов та на розвиток граматичної думки в Сербії, Болгарії, Румунії. Факсимільне перевидання вийшло друком у Києві 1972 року (Текст).

1620

До складу Київського братства записався гетьман запорозьких козаків Петро Конашевич-Сагайдачний з усім військом. Записавшися до братства, Військо Запорозьке отримувало формальне право на опіку над ним. Сам гетьман став ктитором Києво-Братського училищного монастиря і постійно дбав про його школу. Коли помирав від ран, отриманих у Хотинській битві, то майже всі свої кошти заповів Київській, Львівській та Луцькій школам. Його поховано 10 квітня 1622 р. на території Братського монастиря. Над його могилою 20 вихованців братської школи виголосили Вірші на жалісний погреб славного рицаря Петра Конашевича Сагайдачного (Текст), що написав Касіян Сакович. Могилу зруйновано у 30-х роках XX ст., разом з усім цвинтарем. На місці цвинтаря створено плац військово-морського училища.
Видано Номоканон (гр. законоправило) — переклад візантійської збірки церковних і державних законів із індексом заборонених книжок (наступні видання 1624, 1629).


жовтень
У Братський церкві Єрусалимський патріярх Теофан, що повертався з московської подорожі, висвятив Іова Борецького на митрополита, Мелетія Смотрицького — на архиєпископа Полоцького, Ісайю Копистенського — на владику Перемишльського. Через кілька днів у Трахтемирові він висвятив решту владик. Православний єпископат було цілком відновлено. Королівського затвердження довелося чекати двадцять років, до смерти короля Жигмонта (Сигізмунда) III.


16 грудня
Собор Російської православної церкви на чолі з патріярхом Філаретом постановив перехрещувати вихідців з Литви та Польщі.

1621

28 квітня
Польською мовою написанo Протестацію (Protestacija). Твір має форму послання новопоставленних ієрархів до короля з обґрунтуванням правочинности їхніх дій та законности права руського народу на православ’я.


1624

В Острогу онука князя К. Острозького Анна Алоїза Хоткевичева заснувала єзуїтський колеґіум.


1624–1627

Укладено Густинський літопис — перший узагальнювальний твір з історії України-Руси XVII ст. (автор, гіпотетично, Захарія Копистeнський). Літопис поєднує світську та агіографічну історію Руси. (Текст літопису).


1625–1630


1626

Кирило Транквіліон Ставровецький привіз до Чернігова свою мандрівну друкарню, що вже видала низку книжок (серед них Учительноє Євангеліє 1619 року). Працювала до 1646 р. (Огієнко).
Лаврентій Зизаній-Тустановський виявив бажання надрукувати у Москві свій Катехизисъ. У диспуті з московськими справщиками він мусив пожертвувати своїми думками та мовою, аби його працю було видано.

1627

Lexikon Berynda tytul.jpg
У Києві видано Лексиконъ славенорωсскій и имeнъ тлъкованіє Памви Беринди (перевидано 1653 р. у друкарні Кутеїнського монастиря (Білорусь) з новою передмовою), що послідовно виокремлює слов’янську і тодішню українську народну розмовну мову. Факсимільне перевидання першодруку 1627 р. вийшло в Києві 1961 р. (Текст).Це перший справжній словник книжної української мови.

У Києві у типографії Тимофія Вербицького видано Буквар (див. Буквар…). Факсимільне перевидання першодруку 1627 р. вийшло в Києві 1995 р. (текст).


Sobr gos gramot III 77 298.jpg
1 грудня
Учительноє Євангеліє Кирила Транквіліона Ставровецького засуджено в Москві (і за зміст, і за слог его еретический). Цар Михайло Федорович та патріярх Філарет наказали всі його твори собрати и на пожарех сжечь… Далі наказано: чтобы впредь никто никаких книг литовския печати и письменных литовских не покупали.
Текст Окружной грамоты царя Михаила Федоровича от 1 декабря 1627 г.

1631

осінь
Архимандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила заснував Лаврську школу. Він запросив досвідчених викладачів — у школі працювали професори, що закінчили латинські академії у Польщі, Литві, Відні. Лаврську школу створено за взірцем польських високих шкіл — колеґій. Складалася вона з підготовчих класів, де вивчали мови (слов’янську, латинську, грецьку й польську), середніх класів піїтики й риторики, та вищих класів, філософського й теологічного.


1632

Петро Могила об’єднує Братську та Лаврську школи. Об’єднана школа працювала на території Братського монастиря. Вона отримала назву Колеґії, або Києво-Братської колеґії. П. Могила за згодою братства став старшим братом і опікуном (довічним охоронцем і наставником) Колеґії й Братського училищного монастиря.
Помираючи, П. Могила заповів Колеґії все своє майно. По смерти Петра Могили Колеґію стали називати Києво-Могилянською (пізніше, від 1704 до 1709 р. — Могилянсько-Мазепинською, ще згодом, від 6 січня 1735 р. — Могилянсько-Заборовською).
вересень
На елекційному сеймі під тиском православних делегатів підготовано Пункти про заспокоєння руського народу грецької релігії. За ними православна церква в Україні офіційно діставала право на ієрархію на чолі з митрополитом і чотирма єпископами (львівським, луцьким, перемишльським, мстиславським), вільно відправляти богослужіння, мати церкви, монастирі, друкарні, школи, братства. Православним повернуто частину монастирів та маєтностей, проголошено право добровільного вибору православної чи уніятської церкви.
листопад
Першим провідником офіційно відновленої Руської православної церкви став Петро Могила.

1633

14 березня
Король Владислав IV Ваза затверджує прийняті на елекційному сеймі Пункти про заспокоєння руського народу грецької релігії, і, отже, визнає акт відновлення православної єрархії.


1635

18 березня
Король Владислав IV Ваза відповів відмовою на клопотання Петра Могили про перетворення Києвської колеґії на Академію і дав привілей, що дозволяв викладати в ній науки не далі діялектики й логіки, тобто курсу філософії.

1636

Петро Могила, митрополит Київський, благословив новостворене Кременецьке братство і школу при ньому, за умови, щоб у ній були порядки шкіл Київських, до того ж — визнано зверхність ректора тих же шкіл Київських, і науки визволенії різними мовами трактовано.
Школи такого самого типу, підлеглі Києво-Могилянській колеґії, відкрито у Вінниці (1638) та в Гощі на Волині (1639). Гощанська (Гойська) колегія діяла до кінця XVII ст.

1638

У Киселині соцініяни створили академію, що діяла протягом 1638 – 1644 років.
У Кременці видано Грамматіки или писненница языка Словенъского (Кременецька граматика), скорочений виклад Граматики Мелетія Смотрицького (Німчук). Вона була навчальним посібником для учнів Кременецької братської школи. Aвторство приписують луцькому єпископові Атанасію Пузині. Збереглося шість примірників книжки: три у Москві, двa у Львові та один у Києві.

1639

1640

8-18 вересня
Митрополит Петро Могила скликав у Києві синод, де обговорено перший православний Катехизис — Православне сповідання віри, що його уклали Петро Могила та його найближчий сподвижник Ісая Трохимович-Козловський. 1642 року його обговорено на соборі в Ясах, а після схвалення чотирьох патріярхів грецького обряду Катехизис видрукувано 1645 року в Києві.


1642

Єпіфаній Славинецький уклав Лексиконъ латинській (27 000 статей). Словника видано у Києві 1973 р.


1643

Іван Ужевич, український студент теології Сорбонського університету в Парижі, уклав латинською мовою граматику книжної української мови (див. Німчук, текст). Відомо два варіянти рукопису — паризький (1643) і арраський (1647). Твір видано в Києві 1970 р.

1645

Київський воєвода Ян Тишкевич ввів до Києва єзуїтів; вони відкрили в Києві костел і колеґіум, що 1646 р. отримав королівський привілей.


1648

1649

24 травня
У грамоті царя Олексія Михайловича до київського митрополита Сильвестра Косова висловлено прохання направити до Москви Арсенія Корецького-Сатановського та Дамаскіна Птицького, щоб вони взяли участь у перекладі Біблії з грецької мови.

1650

У Москві Єпіфаній Славинецький та Арсеній Корецький-Сатановський завершили укладання рукописного словника Лексиконъ словено-латинській (близько 7 500 статей). Словника видано у Києві 1973 р.

друга половина сторіччя

Створено анонімний рукопис першого відомого українського активного словника (тобто з українським реєстром) — Синоніма славеноросская (Текст). Це зворотна версія Лексикона… Памви Беринди.
Чернечий чин василіян засновує свої школи у Правобережній Україні. Ці школи побудовано за взірецем єзуїтських шкіл. Наприкінці XVIII ст. відомі шестикласні василіянські школи у Барі, Любарі, Умані, Каневі, Острогу, Овручі, Володимирі.
Відкривали школи і ченці чину піярів (з’явилися у Польщі 1641 р.). Піярські школи були в Холмі, Львові, Межиріччі, Золочеві та інших містах. Піярські школи успішно конкурували з єзуїтськими, особливо після реформи 1740 року, що її провів Станіслав Косарський.
У василіянських і піярських школах вчилися діти і греко-католиків, і православних.


1654


1654 та 1657

Подорожі антіохійського патріярха Макарія до Москви. Племінник (за ішими даними - син) патріярха Павло Алепський у спогадах про цю мандрівку написав про високий рівень освіти у тогочасній Україні. Уривки тексту див. Подорож патріарха Макарія.

1656

20 жовтня
Віленське замирення. Перемовини у Вільні почалися 22 серпня. На вимогу московської сторони українську делегацію не допущено до переговорів, а пропозиції Б. Хмельницького відкинуто. Серед вимог царя Олексія Михайловича був пункт щодо друкування книжок: всe тe, в которых мeстностях книги печатаны и их слагатели или печатники или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были и впредь чтобы крeпкий заказ был безчестных воровских книг никому с наших королевскаго величества подданых нигдe не печатати под страхом смертной казни.

1658

Початок Руїни (1658–1686). Україну поділено уздовж Дніпра на Лівобережну та Правобережну, що ворогували між собою. Постійна братовбивча війна, напади сусідніх держав перетворили землю Правобережжя, що її недавно називали краєм, що плине молоком і медом, на пустку.
16 жовтня
На козацькій раді під Гадячем складено Гадяцькі пакти (Текст).Головнюю ідеєю було перетворення Речі Посполитої на федерацію Корони Польської, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського, тобто Козацької держави. Усі три частини федерації мала об’єднувати особа спільно обраного короля та спільний виборний сейм. Найвищим органом влади у Великому князівстві Руському мали бути Національні Збори (парламент), а виконавча влада мала належати пожиттєво обраному і затвердженому королем гетьманові. Князівству належала власна скарбниця, свій найвищий судовий трибунал та підпорядкована гетьманові армія. Православну церкву урівнювано у правах з католицькою (у спільному сенаті митрополит та владики отримували постійні місця сенаторів). Унію в Князівстві мали скасувати.
Саме у Гадяцькому трактаті вперше сказано про академічний статус Києво-Могилянського колеґіуму й дано дозвіл відкрити ще одну академію (див.). Дозволено заводити колеґіуми без обмеження числа та вільно заводити друкарні й писати про справи віри.

1659

Відкрито січову школу на Чортомлицький Січі. Вона мала назву Січова центральна.
22 травня
На Гадяцьких пактах урочисто присягли король, уряд та козацькі посланці — пакти прийнято.

1661

20 січня
Засновано Львівський університет. Грамотою Яна II Казимира Львівській єзуїтській колеґії надано гідність академії і титул університету з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора.

1662

31 грудня
В Москві створено державну установу Приказ Малыя России (Малоросійський Приказ), що визначала стосунки царського уряду з Гетьманщиною. Новий приказ офіційно підлягав Посольському приказові (міністерству зовнішніх стосунків), хоча фактично керував його діяльністю сам цар. Приказ ліквідували 1722 року, створивши Малоросійську колеґію, що перебувала в Глухові й була центральним органом колоніяльної адміністрації в Лівобережній Україні.


1663

В Московії силами Єпіфанія Славинецького та його Чудовської школи вперше видано Біблію, докладно перевірену за грецьким текстом. Виконати цю роботу в Москві тоді не було змоги, тож використали готовий переклад — Острозьку біблію. Як сказано у передмові до неї: с готового перевода, князя Константина Острозского печати, неизменно, кроме орфографии и неких вмале имен и речений нужднейших, явственных погрешений. Змінено і наголоси з українських на російські. Передруковано не лише текст, а й передмову князя Костянтина, з єдиною заміною — вираз народ Русскій на народ Великороссійскій. Лише 1751 року, за цариці Єлізавєти, було видано значно виправлену Біблію, що нею користуються й сьогодні.

1667

1669

На сеймі ухвалено постанову, що король давніх привілеїв дотримуватися не буде і всю документацію видаватиме лише польською та латинською мовами. Постанову підтверджено і на Варшавському сеймі 1696 р.

1670

25 квітня
Король польський Міхал-Корибут Вишневецький видав грамоту, якою повертав Київському Братському монастиреві всі маєтки. Це дало змогу відбудувати Київську колеґію, що сильно постраждала через війну.


22 грудня
Король польський Міхал-Корибут Вишневецький підписав договір, що підготувала Острозька комісія на підставі значно обмеженого Гадяцького трактату ( Величко С.В. Літопис, 132-139). Згідно з ним, Київська колеґія дістала підтвердження отриманого за Гадяцьким трактатом статусу академії ( Величко С.В. Літопис, 136). Невдовзі було запроваджено курс богослов’я. Це завершило кількість курсів, що їх належало читати в академії (Аскоченский В. Киев с древнейшим…, 212).

1671

Архиєпископ Лазар Баранович заснував друкарню у Новгороді Сіверському. Згодом (1679р.) він перевів друкарню до Чернігова.


1672

У Великому князівстві Московському заборонено тримати вдома українські книжки польського та литовського друку — їх треба було віддавати воєводі.

1676

Ректор Київської колеґії Теофан Прокопович (дядько Феофана Прокоповича) відкрив клас богослов’я, таким чином перетворивши її на академію.


1677

Початок цензури українських книжок у Московській державі. Патріярх Іоаким наказав видирати з українських книжок листки, бо вони несходны с книгами московскими.


1685

Українську Православну Церкву фактично перепідпорядковано із юрисдикції Константинопольського патріярха до Московського патріярха.
Використано сфальшовану версію Московських березневих статей 1654 року, де серед інших змін на користь Москви додано статтю про бажану зверхність патріярха Московського над митрополитом Київським та його церквою. Московський патріярх без згоди Царгорода призначив митрополитом Київським єпископа Гедеона Святополка Четвертинського. За настольною грамотою (Архив Юго-Западной России,ч.1, 5, 239) Київська митрополія не підлягала Московському патріярхові, а лише була під його благословенням. Дальша історія митрополії є історією поступового нищення її особливостей у системі загальноросійської церковної структури. Цей процес особливо прискорився від 1721 року, коли київського митрополіта, замість обирати з місцевих ієрархів, почав призначати Синод.

1686

6 травня
Підписано складений за Андрусівським замиренням договір (Вечный мир). Він остаточно затвердив поділ України між Польщею та Московським царством. За ним Московське царство отримувало Лівобережну Україну та Київ. Київщина, Волинь і Галичина відходили Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (1699 року приєднано до Польщі).
травень
Константинопольський патріярх Досифей віддає київську митрополію Московському патріярхові.


1687

Прихильники греко-візантійських традицій, греки брати Іоанікій та Софроній Ліхуди на базі Заіконоспаської школи Симеона Полоцького заснували у Москві першу в Московській державі високу школу — Елліно-грецьку академію. 1701 року, наказом Пєтра I, її реорганізовано за взірецем Київської академії і переіменовано на Слав’яно-латинську, 1775 — Слов’яно-греко-латинську, 1814 — реорганізовано у Московську духовну академію і переведено до Троїце-Сергієвої лаври. На Академію, за її Уставом, було покладено, окрім навчальних, цензурні й навіть полицейскі функції та юрисдикция трибунала у справах віри.
липень
Іван Мазепа підписує Коломацькі статті, де вперше в історії московсько-українських стосунків висловлено вимогу, щоб на майбутнє Українська та Московська держави злилися в єдину самодержавну царську державу, і започаковано русифікацію українців.

1689–1690

Боротьба московського патріярха Іоакима з друкуванням у Києво-Печерській лаврі книжок без предварительного разрешения от патриарха и содержащия еретическия мнения.


1690

Собор Російської православної церкви засудив киевския новыя книги Петра Могили, Кирила Ставровецького, Іоаникія Галятовського, Сильвестра Косова, Лазаря Барановича та інших, наклавши на них проклятство й анафему, не точию сугубо й трегубо, но й многогубо. Елліно-грецькій академії, з Ліхудами на чолі, надано широкі права щодо цензури в освіті. Зокрема, заборонено тримати вдома вчителів чужих мов, латинські, польські та німецькі книжки. Академія повинна була наглядати за чистотою православної віри в країні й судила за звинуваченням в образі релігії.

1692

Боротьба московського патріярха Адріана проти вільного друкування церковних книжок у друкарні Києво-Печерської лаври.

1694

11 січня
Московський царський уряд надає посольству на чолі з ректором Києво-Могилянської академії Йоасафом Кроковським грамоту, що підтвердила право академії на привілеї — приймати та навчати дітей усіх станів з України, Московського князівства и иных стран приходящих. Дозволено читати курс богослов’я й чинити власний суд над викладачами й студентами, тобто надано право самоврядування.

1696

Варшавський сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій: Писар повинен по-польськи, а не по-руськи писати.

1700

Колишній вихованець Києво-Могилянської академії, чернігівський архиєпископ Іван Максимович за сприяння Івана Мазепи заснував Чернігівську колеґію, яка постала на базі архиєрейської школи, що її Баранович перевів з Новгород-Сіверського.