Шкільництво від 1945 до 1985

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
EU 1.png

ПОПЕРЕДНІНІ СТОРІНКИ

Від 1945 до 1970 р.

Труднощі повоєнної доби характеризує зріст вечірніх шкіл: з 876 1950—51 рр. до 2 070 на 1964 — 65 у м. (у с. їх кількість на той час меншала). Діяли також вечірні школи для дорослих, вечірні й заочні проф. школи.

Кількість вищих шкіл зменшилася у висліді комасації з 173 шкіл 1940—41 рр. до 140 на 1958—59 рр. (при одночасному зростанні ч. студентів). Створено новий Ужгородський Держ. Університет (1945). Тільки 55,7% студентів у 1958 — 59 студіювали нормально (решта — заочно і на вечірніх курсах). Цей відсоток упав до 38,7 в 1965—66 рр. у висліді реформ М. Хрущова, але згодом почало кращати.

Продовжувалося російщення Ш.: відсоток рос. шкіл зріс з 14 у 1938—39 рр. до бл. 25 на 1955—56. Зі шкіл нац. меншостей залишилися тільки молд., угор. і поль. (разом 319 у 1950—51 рр.). 1946 майже всі вищі школи (крім пед., мед. і мист.) підпорядковано безпосередньо мін-ву вищої О. в Москві. Щойно 1955 відновлено мін-во вищої О. в Києві, але з обмеженими компетенціями.

Проведено перевишкіл учителів у Західній Україні, 2/3 яких визнано невідповідними сов. вимогам. Між 1945 і 1951 спроваджено бл. 36 400 вчителів зі Сх. України. Після змін населення відсоток укр. шкіл у Західній Україні став найвищим в УССР (у Галичині, на Волині і Буковині 93,3% в 1946 — 47 проти 86% у 1940—41). Створено 22 нові вищі школи в зах. Україні, спочатку українізовані, але від 1949—52 рр. переважно зросійщені. Під час короткої «відлиги» 1950-их pp. секретар ЦК КПУ Л. Мельніков був усунений за надто явне російщення О. у Західній Україні.

Важливим етапом у розвитку О. на Україні став закон Верховної Ради СРСР 1959 р. «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток нар. освіти», на підставі якого інтенсивно посилено русифікацію укр. Ш. У дусі цього закону зреформовано семирічки і десятирічки на 8- (обов'язкові) і 11-річні «заг.-осв. політехн. школи з виробничою підготовою». Після закінчення сер. О. треба було відпрацювати щонайменше 2 pp. перед вступом до вищої школи (за винятком 20% найздібніших учнів). Як й ін. реформи Хрущова, також цю частково скасовано 1964-67. Проте залишено обов'язок 8-річної заг. О., повернено, замість 11-річного, 10-річне навчання, залишено безплатність сер. і вищої О. і необов'язковість навчання української мови й літератури в рос. школах УССР. В атмосфері нового наступу на українську мову відсоток укр. шкіл упав з 85,5% в 1955—56 до 81,1% в 1967—68 рр.

1956 р. введено школи-інтернати з оплатою за навчання, а від 1960 — «школи продовженого дня» (півінтернати) від 1 до 8 клас заг.-осв. школи. Ці школи не є надто поширені, бо вимагають більше коштів.

У 1967—68 рр. ще половина учнів технікумів і проф. шкіл вчилася заочно і на вечірніх курсах. Найбільше вчилося у пром. і будів. професіях (45,3%). Порівняно з зах. країнами низький відсоток вивчав торгівлю, фінанси, адміністрацію і право (13,3 на 1967—68 рр.).

1964 р. створено Донецький Університет. Від 1958 наук. ступені затверджує Всесоюзна Атестаційна Комісія в Москві. Тоді як рівень навчання спеціалістів точних а природничих наук високий, то у гуманістичних і суспільствознавчих галузях він низький. Від 1967 р. встановлено пільги в прийманні до вищих шкіл кол. військовим і працівникам безпеки. Випускники вищих проф. шкіл мають обов'язок працювати 3 pp. на визначених місцях, часто поза Україною. В кін. 1960-их pp. УРСР мала на 1/4 менше студентів на 10 000 населення, ніж Росія. В 1968—69 рр. тільки 21,8% студентів жило в гуртожитках; більшість дістає стипендії. 1974 видано таємну інструкцію не приймати до університетів Зах. України більше 25% місцевої молоді. Починаючи від 1960-их pp., помітна нац. активність студентів (демонстрації, арешти, усування з університетів). Від 1965 р. випускники проф. вищих шкіл мають право на постійну посаду.

1970—1985 pp.

З кін. 1960-их pp. посилено централізацію Ш. в УРСР. 1969 відновлено Мін-во О. СРСР, яке є союзно-респ. Мін-во О. СРСР здійснює керівництво заг. сер. О., дошкільним вихованням та розвитком пед. наук. Завданням центр. мін-ва є визначення основних напрямів розвитку О., розроблення типових навчальних планів та програм, створення і видавання уніфікованих шкільних підручників та методично-учбових посібників різного типу.

Гол. спрямуваннями в роботі шкіл за ці pp. стають: трудове, воєнно-патріотичне й інтернаціоналістичне виховання, здійснення заг. сер. О. Останнє викликане потребою підвищення О. робочих кадрів (90% спеціальностей чорної металургії, 80% машинобудів. вимагають підготови в обсязі сер. школи).

Особливого значення надається трудовій підготові в сіль. школах, які становлять 80% усіх шкіл. Рівень навчання в сіль. школах значно нижчий від міських, що зумовлене поганою матеріальною базою шкіл, перевантаженням учителів позашкільною працею, віддаленістю від культ. центрів. Сіль. школи орієнтовані переважно на працю в колгоспному виробництві.

У нових програмах особливо наголошується завдання політ. виховання молоді. У шкільну систему 1972 введена обов'язкова початкова військ. підготова в усіх сер. школах. Практично учні (хлопці та дівчата) беруть участь у військ.-техн., фізкульт. підготові.

У зв'язку з тим, що нар. і проф. О. в СРСР виявила поважні хиби, як і тому, що послаб кол. потяг до О. і навчання взагалі, сов. органи заходилися на поч. 1980-их pp. коло нової шкільної реформи. 1984 ЦК КПРС опублікував постанову «Основні напрями реформи загальноосв. і проф. школи», які стали основою пізнішого респ. законодавства про Ш. В основному збережено дотеперішню систему шкіл, але в програмі кладено ще більший натиск на трудове навчання та оволодіння учнями конкретних знань з техн., екон. і суспільних наук. Наголошується практичне включення випускників сер. і проф. шкіл у суспільне життя і процес продукції. З цією метою госп. установи й підприємства повинні тісно співпрацювати з школами, беручи над ними шефство. Так само посилюється роля батьківських комітетів у допомозі школам й у вихованні. Очевидно, що одним з гол. напрямів залишається ком. ідеологічне виховання та дальше російщення нерос. шкіл.

Під гаслом покращення викладання рос. мови ухвалено низку постанов, що фактично зводять рідну мову до другорядної. В «Основах законодавства Радянського Союзу та союзних республік про нар. освіту» 1973 р. стверджується, що вивчення мови нац. республік в російськомовних школах залежить від бажання батьків.

Наказами мін-ва О. УРСР запроваджена програма удосконалення рос. мови в усіх школах; у дитячих садках нац. республік з 1979 введено обов'язкове навчання рос. мовою, починаючи з 5 pp. життя, як також висунено вимогу культивувати рос. мову в родинах. Уведено спеціальні програми, складені для початкових шкіл з поглибленим курсом рос. мови, введено години для факультативних зайнять за рахунок скорочення ін. предметів, посилено позакласні зайняття з рос. мови. Рекомендовано ввести викладання спеціальних та загальноосв. дисциплін рос. мовою, починаючи з 2—3 курсів в усіх вищих школах союзних респ.; введено обов'язкове вивчення рос. мови на перших 2 курсах всіма студентами (за рахунок ін. дисциплін). Ці заходи відсунули на задній план українську мову вже в нижчому і сер. Ш.

У 1977—78 рр. в 4—10 класах денних заг.осв. шкіл УРСР було 45 700 учителів рос. мови й літератури, а тільки 43 500 учителів укр., молд., угор. і поль. мов і літератур.

Одним з яскравих показників русифікації О. є дані про ч. шкіл по обл. м. з укр. й рос. мовами викладання та мішаних (рос.-укр.) на сер. 1987, опубліковані Комісією для зв'язку Спілки Письм. України з навчальними закладами УРСР:

Міста Укр. шкіл Рос. шкіл Мішаних
Вінниця 10 21
Ворошиловград 60 1
Дніпропетровське 9 125 6
Донецьке 146
Житомир 14 16 1
Запоріжжя 1 95 5
Івано-Франк. 18 6 2
Кіровоград 4 17 11
Львів 66 26 11
Миколаїв 51 5
Одеса 3 90 7
Полтава 19 16
Рівне 15 9
Симферополь 33
Суми 3 20
Тернопіль 20 3
Ужгород 12 5 2
Херсон 5 49 1
Харків 2 156 3
Хмельницький 9 17 2
Черкаси 5 19 7
Чернівці 15 23
Чернігів — (2?) 24 6
Київ 34 152 88

Як урахувати, що мішані школи практично рос. або завтра такими стануть, то в гол. м. УРСР є тільки 16% укр. шкіл, решта 84% — рос. Але й ці відсотки не відбивають дійсного, значно гіршого стану, бо укр. школи звичайно чисельно малі й гірше від рос. устатковані, до того ж багато предметів і в них, за браком укр. підручників, викладаються рос. мовою.

Дошкільне виховання. Створена 1969 р. нова «Програма виховання в дитячому садку» реґляментує всю роботу дошкільного виховання: у ній подані режим дня, визначене обов'язкове навчання, гри, устійнена програма усіх видів виховання. Особливо значне місце відводиться ідеологічному ком. вихованню.

Сітка дошкільних установ на Україні збільшилася і на кін. 1973—74 рр. становила 5 800 одиниць, у яких виховується 260 тис. дітей. Понад 70% колгоспів також мають постійно діючі дитячі садки. Ясла і дитячі садки частково безплатні (платиться 1/3 коштів). З 1976 пед. училища, що готують виховників для дошкільних установ, працюють за новими програмами, що уможливлюють персоналові виховну роботу з дітьми різного віку, починаючи від немовляти. Не зважаючи на збільшення приміщень, лише 37% дітей відвідувало дитячі установи (1976).

Переповнення дошкільних установ понад норми, невідповідність приміщень, погане обслуговування призводять до постійних захворювань дітей. Працівники дошкільних установ становлять найнижчу категорію пед. працівників з найменшою платнею, що неґативно впливає на якість роботи.

Сер. школи. У 1970-их pp. заг.осв. школа перейшла на нові програми, з деякою зміною системи навчання. Навчання в початковій школі скоротилося до 3-х pp., у зв'язку з чим виявилася потреба в перекваліфікації вчителів. Навантаження учнів молодших клас становить 24 год. на тиждень, при 32 навчальних тижнях на рік.

Незважаючи на велику кількість постанов про покращення навчання та виховання, рівень залишається ще низьким, особливо в сіль. школах, що пояснюється поганим обладнанням шкіл та браком учителів.

1972 створено Симферопільський Університет, а 1985 Запорізький.