Шкільництво. Західні землі міжвоєннa добa

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
EU 1.png

ПОПЕРЕДНІНІ СТОРІНКИ

Укр. землі під Польщею

1919—39. До окупації Галичини Польщею 1919 була розвинена мережа укр. Ш. (бл. 2 500 початкових шкіл і бл. 500 на півн.зах. землях, захоплених тоді ж поляками). Було також у Західній Україні бл. 35 укр. сер. шкіл. Спочатку поляки втримували в Галичині систему австр. Ш., але від 1921 зрівняли її з поль. Від 1932 обов'язкове навчання продовжено до 7 pp. Укр. землі мали нижчий від загальнополь. відсоток початкових шкіл вищого рівня (7-класних): 13,5% у Галичині, 8,5% на півн.-зах. землях проти 16% у цілій Польщі. Переважали найнижчі, 4-класні школи.

1924 поль. мін. О. С. Ґрабський заініціював закон про утраквізм (подвійність), — переведення укр. шкіл на укр.-поль. — і про референдум батьків щодо вибору між поль. або українською мовою («lex Grabski»). У висліді кількість укр. шкіл у Галичині впала з 2 426 в 1921—22 до 352 у 1937—39. У «двомовних» школах Галичини переважала поль. мова і поль. вчителі. На Поліссі всі 22 укр. початкові школи закрито, не введено двомовних шкіл і навіть усунено українську мову як предмет. Заборонено навчати української мови на Холмщині й Підляшші. Навіть правос. релігії можна було вчити тільки по-поль. На Волині кількість шкіл з українською мовою упала з 443 в 1922 — 23 до 8 у 1937 — 38, натомість збільшено число утраквістичних шкіл. Загалом в кін. 1930-их pp. тільки 7% українців ходило до чисто укр. шкіл. Укр. вчителів масово висилано на поль. землі або звільнювано. Сер. укр. школам накинено деякі предмети поль. мовою. Більшість укр. сер. шкіл була приватна. Держ. були тільки українські гімназії, успадковані по Австрії (але і з них закрито тернопільську). Була тільки 1 держ. укр. проф. школа (рільничий ліцей у Чернелиці).

Боротьбу за укр. школу провадило Укр. Пед. Товариство, 1926 перейменоване на товариство «Рідна Школа». Поль. влада не дозволила поширити його діяльність поза Галичину. Воно фінансувало школи, бурси і видавало журн. «Рідна школа» (від 1932). Завдяки його зусиллям зросла кількість і якість укр. приватних шкіл. Деякі приватні сер. школи провадили укр. кат. рел. інституції. У Львові при Малій Семінарії 1930 відкрито Матуральні Курси для учнів з закритих поль. владою вищих клас у гімназіях (Тернопіль, Рогатин, Дрогобич), що 1931 розвинулися у повну гімназію класичного типу. Від 1920-их pp. «Рідна Школа» і Ревізійний Союз Кооператив намагалися творити проф. школи і курси (але вони становили тільки 7% проф. шкіл у Галичині). Широко розвинена була укр. дошкільна О. 1934 Василіянки створили семінарію для дошкільних опікунок у Львові.

1919 організовано у Львові укр. університетські курси, але 1920 поляки їх заборонили; тоді їх продовжувано таємно (Львівський (таємний) Укр. Університет, 1921—25). Подібно діяла 1922—25 Львівська (таємна) Укр. Висока Політехн. Школа. Хоч поль. уряд зобов'язався перед зах. союзниками створити укр. університет до 1924, ніколи цього не виконав. Єдиною леґальною укр. високою школою, була Гр.-Кат. Богословська Академія у Львові, заснована 1928. До 1925 українці бойкотували поль. вищі школи, але ліквідація укр. таємних високих шкіл і трудність нострифікації закордонних дипломів примусила їх припинити бойкот. Проте приймання українців до поль. високих шкіл було обмежене.

У позашкільній О. далі перед вела в Галичині «Просвіта» (1935 — 3 075 читалень). На Станиславівщині діяло гр.-кат. осв. товариство «Скала». Натомість Общество ім. Качковського занепадало.

На Волині і Поліссі поляки делеґалізували «Просвіту» в 1928—32 рр. На Холмщині і Підляшші діяло осв. товариство «Рідна Хата», але 1930 р. було ліквідоване поляками.

Закарпаття 1919—39

Після включення Закарпаття до Чехо-Словаччини 1919 умови розвитку укр. Ш. були кращі на сх., на т. зв. Підкарпатській Русі, ніж на зах. (Пряшівщина), включеній до Словаччини. Кількість початкових руських (укр.) шкіл зросла на Підкарпатській Русі з 34 1916 до 492 1938 (включно з 23 горожанськими школами, тобто нижчими сер. школами, що існували за угор. зразком). Укр. школи переважали (492 на заг. ч. 861), подібне було з учительськими семінаріями (4 на 5 1938) і проф. школами (138 на 179 1938); менш корисна була пропорція дитячих садків (132 на 252) і гімназій (5 на 11). Серед останніх були на Підкарпатській Русі 3 чес., 2 єврейські та 1 угорська. В Ужгороді існувала також гр.-кат. духовна семінарія.

На Пряшівщині тільки 57% укр. дітей ходило до руських шкіл. У Пряшеві були гр.-кат. семінарія і 1 руська учительська семінарія та 1 приватна гімназія.

В питанні вибору мови навчання (місц., з домішкою ц.-слов., укр. літ. чи рос.) існував тут повний хаос; не бракувало й маніпуляцій т. зв. шкільним плебісцитом 1936, коли батьки мали вибирати між «русскою» і «малорусько-укр.» мовами. Врешті і тут перемогла укр. течія.

Учителі були об'єднані в Союзі Укр. Учителів (з 1929), Учительській Громаді Підкарпатської Руси (з 1929), що видавала «Учительський голос» і «Нашу школу», та в русофільському Учительському Товариществі. Позашкільну О. очолювала «Просвіта» (від 1920) і москвофільське Общество ім. О. Духновича (від 1923), а допомогою школам займалися Пед. Товариство Підкарп. Руси (засноване 1923) і москвофільська «Школьная Помощь».

Коли восени 1938 Підкарп. Русь (Карп. Україна) створила власний уряд, шкільний реферат в Ужгороді перетворено на мін-во Ш. на чолі з А. Штефаном (перенесене згодом до Хусту разом з урядом).

Буковина і Бесарабія 1919—40 рр.

Зайнявши Буковину 1918, румуни ввели 1919 «стан облоги» і почали румунізацію укр. Ш., закінчивши її 1927. Щойно після знесення «стану облоги» 1928 уряд дозволив 1929 вести часткове навчання по-укр. в рум. школах на Буковині, але 1934 і це скасовано. Бесарабія в 1920 — 27 користувалася адміністративною автономією, завдяки чому там ще навчалися українською мовою в бл. 120 школах.

Західна Україна 1939—45 рр.

У 1939 — 41 сов. система О. була тимчасово поширена на Галичину, півн.-зах. укр. землі, півн. Буковину й Бесарабію.


НАСТУПНІ СТОРІНКИ