Учительні Євангелія

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
EU 1.png

Учительні Євангелія, зб. проповідей на весь рік на теми євангельських притч, перев. рукописні. Прототипом їх було ц.-слов. У.є. (преславського) еп. Костянтина (894), але популярними на Україні У.є. стали в 16-18 вв. Ц.-слов. переклад (до 1407) У.є. царгородських патріярхів Калліста (1350-54, 1355-62) і Філотея (1354-55, 1362-76) вийшов друком З рази (1568-69, 1595, 1606). Переклад на укр. просту мову видано в Єв'ї під Вільною 1616 (вдруге в Києві 1637). Розвиток У.е. 16-18 в. позначений був перев. впливом поль. джерел: «Postylli» кальвініста М. Рея (1557), а потім також його противника, католика Я. Вуека (1573). З понад 100 збережених рукописних У.є. 16-18 в. понад 30 виявляють впливи Рея. Укр. У.є. використовували апокрифи, (на подобу Вуека, але не Рея). Особливо важливі для історії укр. мови переклади розділів євангелій на живу мову в У.є. 16-18 в. (повного четвероєвангелія укр. мовою ні правос. ні гр.-кат. Церква не допустила тоді до вжитку). Відоміші У.є., крім згаданих: Тростянецьке, бл. 1560; свящ. Андрія з Ярослава, Л. 1585; зі Скотарського на Закарпатті 1588 (проти евангеликів); Почаївської Лаври 16 в.; Березнянське 16 в. (закарп.); Катеринославське 1592; Язловецьке кін. 16 в.; Тригірське поч. 17 в.; Транквіліона-Ставровецького (друк. 1619, 1696, 1697); о. І. Капишовського э Ортутова, 1640; Ладомирівське 17 в., обидва останні з Пряшівщини і зі спільного ориґіналу; Я. Флюки сер. 17 в.; Данилівське не пізніше 1646 (проти протестантів і католиків); о. Яворського і С. Рихвальського, Рихвальт 1666; о. С. Тимофіевича з Решетилівки 1670; Ф. Дулишковича 1673; Нягівське 17 в. (з впливами протестантизму); Углянське («Ключ») кін. 17 в.; Канівське кін. 17 в.; П. Колочавського 1737; І. Прислопського з Камінної на Грибівщині 18 в. та ін. У 18 в. на підрос. Україні У.є. зникли у зв'язку з русифікацією; дещо пізніше під Польщею — у зв'язку з польонізаціею і занепадом правос. церкви. Але від 1789 гр.-кат. Василіяни в Почаеві почали видавати зб. проповідей на весь рік (за новими поль. зразками), які своєю «простою мовою» нагадували давні У.є. Пор. ще Святе Письмо.

Література:

  • Крыжановский Г. Рукописные евангелия киевских книгохранилищ, К. 1889
  • його ж. Рукописные евангелия Волынского епархиального древнехранилища. Волынский историко-археологический сборник I. Житомир 1896
  • Тиховский Ю. О малорусских и западнорусских У.е. XVII-XVIII вв. и их месте среди южнорусских переводов Св. Писания. Труды XII Археологического съезда, III, М. 1905
  • Житецкий П. О переводах евангелия на малорусский язык. Известия Отделения русского языка и словесности Императорской АН. X. З. П. 1905
  • Перетц В. К вопросу о У.е. XVI-XVII в. Сборник Отделения русского языка и словесности АН СССР, 101, 2. П. 1926
  • Janów J. Przyczynek do źródel ewangellarza popa Andrzeja z Jaroslawla. Prace Filologiczne. XV, 2, В. 1931

Б. Cтрyмінський

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
[ e-Енциклопедія історії України: .]
[ Юридична Енциклопедія: .]
Вікіпедія: Учительні євангелія.