Ставропігійський Інститут (ЕУ)

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
EU 1.png

Ставропігійський Інститут у Львові, культ.-осв. установа в Галичині (єдина до сер. 19 в.), створена 1788 на базіЛьвівського Успенського (Ставропігійського) Братства декретом цісаря Иосифа II. У другій пол. 19 в. С. І. був опанований москвофілами (як і Нар. Дім у Львові та «Гал.-Руська Матиця»), які не допускали нових чл. з укр. нац. табору. 1915–22 — був під укр. керівництвом, 1922 поль. влада передала його консервативній групі москвофілів, льояльних до Польщі. У своїй діяльності і публікаціях (писаних здебільша «язичієм», а в 20 в. рос. мовою) С. І. відстоював позиції єдиного «русского» народу і не визнавав українства. Фінансовою основою діяльности С. І. були великі маєтки (ділянки землі, комплекси будинків у Львові), друкарня, палітурня, книгарня тощо.

С. І. був діяльний на відтинках пед.-осв. і наук.-вид., мав музей і архів. Пед.-осв. активність була незначна: С. І. 1788 відновив Братську школу (існувала недовгий час) і бурсу для учнів нар. і сер. шкіл (ведену з русофільським спрямуванням; у 1930-их pp. вона мала 30 учнів), видавав у першій пол. 19 в. підручники для нар. і сер. шкіл (зокрема буквар 1807, укр. граматику) і для «Studium Ruthenum». Базу заснованого 1889 заходами А. Петрушевича і І. Шараневича музею становили предмети, матеріяли і документи Успенської (Волоської) церкви, Братського архіву та манастирів Галичини. Найбільшу цінність являли собою рукописи (Кристинопільський апостол 12 в., Бучацьке 13 в. і Перемиське 16 в. євангелія. Номоканон 15 в., твір Петра Могили «Книга души, нарицаемая злото», літ. пам'ятка «Пересторога», «Львівівський літопис» та ін.), архів Львівського Братства, оригінали документів Володислава Опільського 1375, привілеї, грамоти, розпорядження поль. королів 1522–1767, документи й листи молд. господарів у справі Волоської церкви, Братської школи і друкарні 1558–1694, грамоти царгородських патріярхів 1586–1670 та ін., листування й акти Львівського Братства; стародруки (зокрема церк. кн. 16–17 вв., граматика «Адельфотес», 1591), а також предмети церк. мистецтва. Опис музею С. І. дали І. Свенціцький (1908) та І. Шараневич («Ruskie Muzeum Instytutu Stawropigijskiego we Lwowie», 1937).

Частину документів архіву С. І. видав І. Шараневич — «Юбилейное изданіе въ память 300-лѣтняго основанія Львовского Ставропигійского Братства» (1886), В. Милькович — «Monumenta Confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis», т. I (1895–98) та ін. Історію Львівського Братства і церкви написав Д. Зубрицький «Die Griechisch-katholische Stavropigialirche in Lemberg und das mit ihr vereinigte Institut» (1830); С. І. присвячений «Юбилейный сборник в память 350-летия Львовского Ставропигиона» (ред. В. Ваврик, 1936). Цінним джерелом історії С. I. і України були щорічні календарі «Временникu Ставропигійского института» (за pp. 1864–1915 і 1923–39) і «Збірник Львівської Ставропігії» (1921). У вид. С. І. появилася «Исторія галицко-русскаго княжества» Д. Зубрицького (1852–55, 3 тт.), коштом С. І. виходила 1850-54 «Зоря Галицкая».

С. І. керувала рада з сеньйором (гол.) на чолі; найвідоміший з них — І. Шараневич (1885-1901), серед ін.: І. Бачинський (1801-16), Й. Хоминський (1861–66), В. Ковальський (1871–84). Число чл. Львівського Братства і С. І. за весь час існування — 726.

По сов. окупації музейні речі С. І. перебрав 1940 Львівський Держ. Іст. Музей, архівні — Центр. Держ. Іст. Архів УРСР у Львові.