Руська трійця

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
DIU.png

«РУСЬКА ТРІЙЦЯ» — громадсько-культурне угруповання демократичного спрямування, що сформувалося серед української студентської молоді Львівського ун-ту і вихованців греко-католицької духовної семінарії у в 1830-х роках. Очолювали «Р.т.» М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький. Напрям діяльності визначався ідеями романтизму. Діячі «Рт.», наслідуючи приклад літературних сил Наддніпрянської України, ідеологів слов'янського відродження, прагнули сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галичан, щоб прислужитися справі відродження національного життя українського народу та входження його в коло вільних і культурних націй Європи, насамперед, слов'янських. Цьому вони присвятили усю свою багатогранну діяльність: збирацьку, дослідницьку, видавничу й публіцистичну в галузі народознавства, фольклористики, мовознавства, джерелознавства, літературознавства, журналістики, педагогіки, а також літературно-художню та перекладацьку творчість. Результатом їхньої цілеспрямованої етнографічної діяльності стали народознавчі праці «Велика Хорватія або Галицько-Карпатська Русь» (1841 ) і «Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі» (1841) Я. Головацького, статті «Гуцули, мешканці східного Карпатського підгір'я» (1838, 1844), «Бойки, русько-слов'янський люд в Галичині» (1841), «Лемки — мешканці західного Прикарпаття» (залишилась у рукописі) І. Вагилевича, цінні записи усної народної творчості, які увійшли до різних фольклористичних видань, в т.ч. чотиритомного збірника Я .Головацького «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878). Мовознавчі зацікавлення «Р.т.» знайшли свій вияв у праці М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького над створенням словника та граматики живої української мови. У 1840 роках з'явилися «Граматики» І. Вагилевича (1845) та Я .Головацького (1849). Їх доповнили наукові праці «Статті про південно-руську мову» І. Вагилевича (написані до 1843) та «Розправа о язиці южноруськім (малоруськім) і його наріччях» Я. Головацького (1849). Новаторством були позначені їхні виступи за утвердження національної літератури на основі живої розмовної мови і створення шкільних підручників («Читанка)» М. Шашкевича (за участю Ю. Величковського, укладена 1836, видана 1850 і 1853); реформа правопису (заміна етимологічного фонетичним); використання гражданського шрифту замість кириличного; впровадження рідної мови у повсякденний вжиток інтелігенції та церковні проповіді; переклади на народну мову літературних творів з церковно-слов'янської, чеської, польської, російської, грецької і німецької мов; виступи проти спроб латинізації українського письменства (брошура «Азбука і abecadio» М. Шашкевича, 1836).

Письменники «Р.т.» своєю творчістю поклали початок новій, національній літературі в Галичині і на зх. українських землях. Найістотнішою ознакою нової літератури галицькі романтики вважали народність, яку вони розуміли як національну особливість. Розвиток літератури на народній основі, на їхню думку, забезпечував романтичний фольклоризм. Звідси й така увага до фольклору як предтечі літератури і взірця народності. В їхніх творах уперше в українській літературі зазвучали щира турбота про народ («Передговір к народним руським пісням» І .Вагилевича), високі громадянські мотиви («Слово до читателей руського язика», «Відкинь той камінь» М. Шашкевича), зроблено соціальні наголоси («Олена» М.Шашкевича, «Становище русинів у Галичині» Я. Головацького).

У дусі засад романтизму «Р.Т.» надавала великого значення дослідженню і популяризації історичного минулого народу. Особливу увагу вони звертали на давні традиції політичного життя, насамперед, часів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства та козацької держави. У своїх наукових працях та літературних творах вони з гордістю писали про державну могутність і славу Київської Русі, високо цінували пам'ятки її культури. І. Вагилевич та Я. Головацький відкрили для науки цінні пам'ятки давньоукраїнського законодавства — Кормчі книги 12-13 і 15 ст. із статутами Володимира Великого та Ярослава Мудрого, чимало актових джерел (грамот, листів і т.п.). Визначним досягненням української і польської археографії стали переклад І. Вагилевичем польською мовою (1840) і видання спільно з А. Бельовським «Літопису Нестора» з додатками «Поученіє дітям Володимира Мономаха» та «Посланіє Володимира Мономаха князеві Олегові Святославичу». Я. Головацький написав біографічний нарис про Нестора-літописця (1848). М. Шашкевич та І. Вагилевич вперше переклали українською мовою «Слово о полку Ігоревім». Я. Головацький опублікував наукове дослідження про поему (1853), видав першу в Галичині «Хрестоматію церковно-слов'янську і давньоруську» (1854).

Найважливішою добою історії України діячі «Р.т.» вважали часи національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, М. Шашкевич неодноразово звертався до його образу в своїй літературній творчості (життєпис гетьмана для альманаху «Зоря», вірш «Хмельницького обступлення Львова», переклад з латинської байки Б. Хмельницького). Я. Головацький підготував до друку «Львівський літопис» — важливе джерело до історії козацької доби, в т.ч. Хмельниччини (фрагменти з нього опублікував А. Петрушевич у 1871).

Національно-патріотичні мотиви знайшли своє відображення в альманахах «Р.т.». У підготовленому до друку рукописі «Зорі» (1834; заборонений цензурою), яку відкривав портрет Б. Хмельницького, був вміщений життєпис гетьмана, вірші М. Шашкевича («Хмельницького обступлення Львова», «Болеслав Кривоустий під Галичем. 1139», «О. Наливайку»), оповідання на опришківську тему, поезії І. Вагилевича та Я. Головацького, цикли народних пісень. Цими ж мотивами, хоч і в дещо приглушеному звучанні (з цензурних міркувань), пронизаний альманах «Русалка Дністровая», який, за задумом М. Шашкевича, повинен був допомогти «воскресити в новій силі Руську славу, руську власть!». Традиції заборонених цензурою «Зорі» і «Русалки Дністрової» продовжив упорядкований братами Головацькими літературний альманах «Вінок русинам на обжинки» (Відень, 1845-1847, тт. І-2), який доніс до читачів головні ідеї «Р.т.» і відіграв значну роль в культурному житті Галичини.

Підсумком патріотичної діяльності «Р.т.« стало сформулювання головних програмних засад українського національного руху в статті Я.Головацького «Становище русинів у Галичині» (1846), які у 1848 поклала в основу своєї діяльності Головна руська рада. Діяльність «Р.т.» мала значний громадський резонанс в Галичині і поза її межами. Її традиції продовжив український національний рух під час революції 1848-49, а згодом народовський напрям національного руху в Галичині та Буковині. Ідеї «Р.т.» справили значний вплив на творчість українських письменників А. Могильницького, М. Устияновича, Л. Данкевича, Г. Боднара, І. Гушалевича, {В. Шашкевича, К. Климковича, Ф. Заревича, так звана Друга руська трійця — ВК} Є. Згарського, Й. Федьковича, С. Воробкевича, О. Духновича та ін. Високо цінували її діяльність М. Драгоманов, І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький, Б. Лепкий, М. Грушевський.

Діячі «Р.т.» підтримували тісні особисті контакти і творче співробітництво з українськими вченими О. Бодянським, М. Максимовичем, І. Срезневським, видатними представниками національних рухів і культур ін. слов'янських народів — поляків (А. Бельовський, Ю. Борковський, І. Мацейовський, Ж. Паулі, Л. Семенський); чехів і словаків (П. Шафарик, К. Гавлічек-Боровський, К. Зап, Ф. Яхім, К. Кампелік, Й. Подліпський); сербів (Г. Петрович і Т. Павлович), хорватів (Ф. Курелац), росіян (М. Погодін). Завдяки цим взаєминам твори, які натрапляли на цензурні перепони в Галичині, виходили друком у Буді, Відні, Празі, Варшаві, Лейпцигу, Штутгарті, Москві, Петербурзі. Кращі твори діячів «Р.т.» перекладені багатьма іноземними мовами.

Ф. Стеблій (Львів).