Луцьке братство

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови

Перейти до: навігація, пошук

ЛУЦЬКЕ БРАТСТВО [Хрестовоздвиженське (Чеснохрестське) братство] у Луцьку — національно-релігійна, громадська організація православних українських шляхтичів Волині та міщан Луцька. Засновано 1617. Визначними діячами братства того періоду були шляхтичі Л. Древинський, М. Гулевич-Воютинський, А. Пузина, ченці Герасим Микулич, Ісакій Борискович та ін. До Л.б. входили також окремі представники старшини Війська Запорізького. Братство вело боротьбу проти національно-політичного гноблення українського населення, займалося громадсько-культурницькою та благодійною діяльністю і відігравало значну роль у боротьбі за збереження законних прав православ'я на Волині у 20-40-х рр. 17 ст. Братчики відкрили друкарню, шпиталь і школу. Пам'ятками української педагогічної думки є правила для учнів («Артикули прав») і статут школи Л.б. («Порядок шкільний»), запозичений Львівської братської школи. Великий вплив на діяльність світського братства мав Луцький братський монастир («братство духовне»), при якому в 1628 і 1640-х рр. діяла друкарня. З серед. 17 ст. в умовах посилення національно-релігійного гніту на західно-українських землях почався занепад Л.б., і наприкінці 18 ст. воно припинило свою діяльність. В 1871 засновано нове Л.б., яке мало офіційно-клерикальний характер.

Я. Ісаєвич (Львів).

Особисті інструменти