Кониський Олександр

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
DIU.png
Олександр Кониський

КОНИСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ [6(18).8.1836 — 29.11(12.12).1900; літ. псевд. О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та ін.] — український письменник, публіцист, педагог, громадський діяч ліберального напряму. Н. у с. Переходівка (тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.). Друкуватися почав у «Черниговском Листке» (1858). К. вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. В пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. К. налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. У зв'язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), К. був висланий у Вологду, а потім  — Тотьму. З 1865 жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 повернувся до Києва, де працював у «Киевском Телеграфе». К. був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858. У поезіях, повістях, драмах, опові­даннях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», ін. В оповіданнях К. піднімає проблему соціального й національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників. Помер у Києві. К. — автор ґрунтовної біографії Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський». Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл К. видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотриця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кін. 1920-х рр. твори К. в СРСР знаходились під забороною (за вийнятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило К. до «націоналістів».

О. Сухий (Львів).

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Олександр Кониський.
Вікіпедія: Олександр Кониський.