Київський літопис

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
DIU.png

КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС — одна з найдавніших історичних і літературних пам'яток княжої доби. К.л. — складова частина Іпатіївського літопису, продовження «Повісті минулих літ». Охоплює події з 1111–17 до 1200. Зібраний у Видубицькому монастирі і містить запозичення з втраченого Чернігівського та незбереженої частини Галицького літописів. Літопис ведено і далі, принаймні до 1237, деякі його уривки увійшли до новгородського літопису. До К.л. увійшли монастирські, особисті й родові князівські літописи, воїнські повісті, оповідання про народні повстання. Зокрема, оповідання про долю князя Ізяслава Мстиславича; про забиття киянами ченця Ігоря чернігівського; звіт київського посла Петра Бориславича до князя Володимирка; розповідь про смерть князя Ростислава Мстиславича, про вбивство князя Андрія Боголюбського, про похід князя Ігоря Святославича та ін. К.л. має світський характер, хоч серед авторів є і духовні особи. Твір відображає тогочасний ідеал «лицарства» з чітко усталеними поняттями честі, слави, є виразом ідеології українського патріотизму. К.л. досліджували М. Грушевський, Д. Чижевський, М. Приселков, Д. Лихачев. Переклад К.л. увійшов до «Літопису руського» (1989).

О. Рибак (Львів).

Вид.:

Додаткова література:

  • Франчук В. Ю. Книжна лексика в Київ. літописі. «Мовознавство», 1980, №6
  • Мельничук О. С. Про мову Київ. літопису XII ст. «Мовознавство», 1983, №2
  • Махновець Л. Для сучасників, для пам'яті поколінь. Від перекладача Київ. літопису. «Київ», 1984, №8
  • Франчук В. Ю. Киев. летопись. Состав и источники в лингв. освещении. К., 1986

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
e-Енциклопедія історії України: Київський літопис.
Юридична Енциклопедія: Київський літопис.
Вікіпедія: Київський літопис.