Киевская старина

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
EU 1.png

«Киевская Старина», наук, місячник українознавства, виходив у Києві 1882—1906 рос. і 1907 п. н. «Україна» — укр. мовою. «К.С.» постала з ініціятиви Т. Лебединцева при гол. співробітництві В. Антоновича, О. Лазаревського, П. Житецького й ін. і була неофіц. органом Старої Громади, яка з 1893 р. була її фактичним власником. Видавали й редагували «К.С.» Т. Лебединцев (1882—87), О. Лашкевич (1888—89), Є. Кивлицький (1889—92) і В. Науменко (1893—1907). «К.С.» була понад 25 рр. єдиним друкованим органом укр. думки на підрос. Україні. Величезна кількість уміщеного в ній наук, та документального матеріялу — іст.: археологічного (зокрема в додатку до «К.С.» «Археологическая Летопись Южной России», 1899—1901), етногр., філол., літ. (з 1890 р. в «К. С.» друкувалися також белетристичні твори, з 1897 і укр. мовою), бібліографічного та критичного — була дуже поважним вкладом в укр. науку й культуру. «К.С.» об'єднувала кращі наук. та культ. сили того часу, і т. ч. гурт її співр. являв собою справжнє наук. т-во.
Показники до «К.С»:

  • Павловський И., Щепотьев В., Явойский А., Систематический указатель журнала «Киевская Старина» (1882—1906), 1911.
  • Дорошенко В. Систематичний покажчик до «Киевской Старины» і «України», ЗНТШ, т. 109 і окремо (1912).

О. О.

Посилання на інші джерела на ту саму тему:
Вікіпедія: Киевская Старина.