Федорчук Віталій

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
(Перенаправлено з Віталій Федорчук)
Перейти до: навігація, пошук
DIU.png

ФЕДОРЧУК ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ (27.12.1918) — один із керівників більшовицької спец-служби, генерал армії (1982). Н. у с. Огіївка (Ружинський р-н Житомирська обл.). 1934 закінчив 7-річну школу. 1934-35 - інструктор-масовик політвідділу Беліловської МТС. Працював коректором Ружинської (Житомирщина), Вчерайшинської, Ново-Шепелицької (Київщина) районних газет. 1936-39 - курсант Київського військ. училища зв'язку ім. М. Калініна. Брав участь у боях на Халхін-Голі 1939. Під час війни СРСР з нацистською Німеччиною перебував на Зх., Калініградському, Пд.-Кавказькому фронтах. 1939-42 обіймав керівні посади в особливих відділах Уральського, Забайкальского і Московського військових округів 1943-44 - нач. відділу контррозвідки «СМЕРШ» Московського військ, округу. З травня 1944 д лютого 1949 - нач. відділу контррозвідки МГБ Калінінського гарнізону. 1952—55 - заст. нач. контррозвідки МГБ Центральної групи військ. Закінчив Вищу школу КГБ СРСР (1960). 1963-66 -заст. нач. Управління особливого відділу КГБ по Групі рад. військ у Німеччині. З лютого 1966 - нач. Управління особливого відділу КГБ по Групі рад. військ в Німеччині. З вересня 1967 начальник 3-г управління КГБ при Раді Міністрів СРСР (військ. контррозвідка). 16.7.1970 призначений Головою КГБ при Раді Міністрів УРСР. Виявив себе як беззастережний прибічник жорстокого придушення інакодумства, переслідування дисидентів, нац. інтелігенції і «самвидаву». У жовтні 1972 разом з В. Маланчуком розробив і вніс на розгляд політбюро ЦК КП України пропозиції щодо «поліпшення роботи ідеологічних установ, подальшого посилення боротьби з проявами ворожої антирад. націоналістичної діяльності», що, зокрема, означало «чистку» наук. установ, вузів, ред. періодичних видань, видавництв. 1978 провів істотне зміцнення органів КГБ в Україні, що на практиці означало збільшення апарату і посилення тотального контролю суспільством. З 27.5.1982 - голова КГБ при Раді Міністрів СРСР. З грудня 1982 по січень 1986 - міністр внутр. справ СРСР. До виходу на пенсій (1991) працював генеральним інспектором Міністерства оборони СРСР.

Ю. Шаповал (Київ).