Відмінності між версіями «XIX ст»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
(1900)
м (1816)
Рядок 88: Рядок 88:
 
=== 1816 ===
 
=== 1816 ===
 
<div>
 
<div>
:Отець [http://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Могильницький Іван Могильницьки] під патронатом єпископа [http://uk.wikipedia.org/wiki/Левицький_Михайло_(кардинал) Михайла Левицького], заснував перше в Галичині культурно-освітнє товариство &mdash; <span class="org">Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення просвіти і культури серед вірних.</span> Головним завданням було готувати й друкувати шкільні книжки народною мовою.
+
:Отець [http://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Могильницький Іван Могильницький] під патронатом єпископа [http://uk.wikipedia.org/wiki/Левицький_Михайло_(кардинал) Михайла Левицького], заснував перше в Галичині культурно-освітнє товариство &mdash; <span class="org">Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення просвіти і культури серед вірних.</span> Головним завданням було готувати й друкувати шкільні книжки народною мовою.
 
:<span class="ind">  
 
:<span class="ind">  
 
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''5'''; 1633]]
 
:*[[Джерела#EU|<i>ЕУ2</i>, '''5'''; 1633]]

Версія за 07:04, 26 травня 2011

1800-ті

1801

31 березня
Указ Алєксандра I зняв заборону ввозити іноземні книжки та дозволив відкрити приватні друкарні.
14 червня
Вийшов указ, щоб на заголовних листах книжок, друкованих з дозволу цензури, був напис по одобрению которой цензуры печатано.

1802

В Російській Імперії сформовано міністерства, зокрема міністерство народної освіти. Думка про заснування цього міністерства належала Василеві Каразину, що був близький до молодого царя Алєксандра I. Міністром освіти призначено гр. П. Завадського.

1803

24 січня
Згідно з затвердженими правилами, при міністерстві народної освіти створено Головне управління школами, що складалося з шести кураторів шкільних округ. Керманичем справ Головного управління був В. Каразин. До Віленської шкільної округи, на чолі з поляком кн. Адамом Чарторийським, входили Волинсвька, Київська, та Подільська губернії. Решту українських губерній віднесено до Харківської шкільної округи на чолі зі Станіславом Потоцьким. Головне управління школами встановило такі типи шкіл: гімназії — в кожнім губерніяльнім місті, догляд за ними мав належати університетові; повітові школи — бодай по одній в кожнім губерніяльнім і повітовім місті, догляд за ними мав належати директорові гімназії; парафіяльні ("приходські") школи по селах, догляд за ними мав належати управителеві відповідної повітової школи.

1804

9 липня
Запроваджено обов’язкову попередню цензуру книжок. Высочайшим повелением затверджено «Уставъ о Цензурѣ». У ньому сказано: Ни одна книга или сочинение не должны быти напечатаны в Империи Российской, ни пущены в продаж, не быв прежде рассмотрены цензурой.
5 листопада
Прийнято «Уставъ учебныхъ заведеній, подведомыхъ Университетамъ», що нав’язував українським школам систему російської освіти. Вчителям та учням наказано вживати лише російську мову.

1805

При Університеті за 10 пунктом «Утвердительной грамотой Харьковскаго Императорскаго Университета» (5 листопада 1803 року) запроваджено цензуру: Университетъ имѣетъ собственную свою Ценсуру для всѣхъ издаваемыхъ имъ или Членами его сочиненій, къ наукамъ и словесности относящихся, также для книгъ, выписываемых для своего употребленія из чужихъ краевъ. Къ ведению его принадлежитъ Ценсура всѣхъ сочиненій часными людьми в Округѣ издаваемыхъ. Завдяки цьому протягом першого десятиріччя ХІХ ст. тут було оприлюднено 210 видань. Серед них книжки українською мовою, що зробило полтаво-харківську мову основою мови літературної. Саме тут на початку ХІХ ст. назви Україна та український набули загальнонаціонального змісту.

1808

Закрито Руський інститут Львівського університету, де на двох факультетах (філософському та богословському) низку предметів викладали українською мовою.

1810-ті

1811

1816

Отець Іван Могильницький під патронатом єпископа Михайла Левицького, заснував перше в Галичині культурно-освітнє товариство — Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення просвіти і культури серед вірних. Головним завданням було готувати й друкувати шкільні книжки народною мовою.

1817

24 липня
Св. Синод на підставі особого доклада комісії духовних училищ закрив Києво-Могилянську Академію, що проіснувала понад 200 років.

1818

Видання складеної 1804–1805 рр. Грамматики малороссійскаго наречія О. Павловського в Петербургу (текст). Вона містить Краткий малороссийский словарь (1131 слово), базований на чисто народному матеріялі, зокрема хресні імена та фрази і приповідки (текст). Грамматику… розглянуто й схвалено на засіданні Російської академії наук 11 березня 1805р. Протягом багатьох років це був найкращий український словник. Велике значення мав фонетичний принцип правопису українських слів. Граматику фотодруком перевидав 1978 року в Мюнхені Олекса Горбач.
У Харкові відкрито перший Институт благородных девиц. Мова викладання до середини 50-х років — французська, потім — російська. Згодом відкрито інститути шляхетних дівчат у Полтаві (1818), Одесі (1829), Києві (1838).

1819

1820-ті

1820

Засновано Гімназію вищих наук ім. кн. О. Безбородька у Ніжині (1832 року реорганізовано в ліцей, 1875 перетворено на Історично-Філолологічний Інститут ім. кн. О. Безбородька). Першим директором був українець із Закарпаття Василь Кукольник, а після нього (від 1 листопада 1821 р.) також закарпатець Іван Орлай.

1822

В Петербургу видано Прибавление к грамматике малороссійскаго наречія О. Павловського (текст).

1823

Надруковано Словник української мови Івана Войцеховича із добіркою 1173 слів.

1826

10 червня
Прийнято другий цензурний статут, що дістав назву чугунного статута. За ним цензура мала дві інстанції. Вищу з трьох міністрів: народної просвіти, внутрішніх та іноземних справ. Нижча інстанція — Головний цензурний комітет у Петербургу і цензурні комітети у Москві, Вільні та Дерпті, що підлягали попечителям учебных округов. У пункті 151 сказано: не позволяется пропускать к печатанию места в сочинениях и переводах, имеющие двоякий смысл, ежели один из них противен цензурным правилам.

1828

22 квітня
Ніколай I затвердив третій статут про цензуру. За ним найвищу цензурну інстанцію, Головне управління цензури, підпорядковано Міністерству народної освіти. Цьому управлінню підлягали цензурні комітети в університетських містах Ризі, Вільні, Києві, Одесі, Тифлісі. Цензори працювали під безпосереднім проводом попечителів навчальних округів. Їхнім обов’язком було цензурувати не лише друковану продукцію, що виходила в межах округу, а й закордонні надходження. Статут був чинний упродовж усього царювання Ніколая I.
3 липня
Указ Ніколая I про створення в імператорський канцелярії III відділу — таємної політичної поліції і жандармерії.
20 – 30 рр.
Діяльність Руської трійці.

1830-ті

1830

В Одесі засновано першу в Україні міську загальнодоступну бібліотеку.
1831
Указ Ніколая І про скасування Магдебурзького права скрізь в Україні крім Києва.

1832

Від цього року засновники будь-яких видань мали отримувати "височайший" дозвіл царя. Крім докладної інформації про видання, до в цензурних комітетів треба було подавати обстоятелные сведения о способностях издателя и нравственной его благонадежности.
14 грудня
Утворено кураторію Київської шкільної округи (Київська, Волинська, Подільська та Чернігівська губернії).

1833

21 березня
Міністр освіти гр. Сєрґєй Уваров у своїй промові до кураторів шкільних округ вказав, що всю освітню діяльність треба ґрунтувати на триєдиній формулі: православие, самодержавие, народность. Ця політична формула стала прапором міністерства освіти до кінця існування царської Росії.

1834

В Росії прийнято новий університетський статут, що покінчив з фікцією академічної свободи статуту 1804 року. Куратор шкільної округи за новим статутом мусив перебувати в університетському місті. Ректор та декани залишалися виборними, але компетенцію професорської ради обмежено.
15 липня
Відкрито університет св. Володимира у Києві. Його статут затверджено спеціяльним указом Ніколая I урядовому сенатові від 25 грудня 1833 року. Університет підпорядковано одночасно і міністрові народної освіти, і попечителеві навчального округу, що офіціяльно був начальником университета. Тобто київський університет був позбавлений головного привілею — внутрішнього самоврядування. Першим ректором був Михайло Максимович.

1835

4 листопада
Засновано друкарню університету св. Володимира в Києві. У ній друкували, зокрема, матеріяли Временной комиссии для разбора древних актов.

1837

Руська трійця видала в Будапешті альманах Русалка Дністровая. Надруковано 1000 примірників, із них 800 конфіскувала львівська поліція.

1838

8 лютого
Відкрито Комітет внутрішньої цензури в Києві. Цей підрозділ протягом багатьох років діяв при університеті Св. Володимира і контролював практично всі друкарні Київського навчального округу.

1840

25 червня
Указом Ніколая I скасовано Литовський статут, що вже давно став українським національним правом. В Україні в повному обсязі почали діяти російські загальноімперські закони.

1843

Павло Білецький-Носенко уклав Словник української мови. Автор подав рукописа до Академії Наук, де він, як і рукописи словника 1834 року та Граматики 1843 року, "загубився". Знайдено цей рукопис лише 1964 року. 1966 року словник вийшов друком у Києві.
За ініціативою М. Максимовича в Києві створено Временную комиссию для разбора древних актов. Існувала до 1907 року як урядова установа при київському генерал-губернаторстві. 1921 року була приєднана до УАН. Видала багато важливих матеріялів до української археології, історії, палеографії, картографії тощо.

1847

9 березня
Міністерство внутрішніх справ Австрійської Імперії ухвалило друкувати всі закони й оголошення у східних галицьких повітах також і руською мовою, кирилицею.
19 червня
Циркуляр міністра внутрішніх справ з наказом вилучити з продажу твори учасників Кирило-Методіївського братства.

1848

Відкрито катедру української мови й літератури у Львівському університеті. Першим керівником її був Яків Головацький.
2 травня
На хвилі "Весни Народів" (ЮВ, УВ) у Львові створено першу політичну організацію українців — Головну Руську Раду (ЕІУ, ЮВ, УВ). Головне завдання — оборона прав українського народу в Австрії. Раду розпущено 1851 року.
15 травня
У Львові почала виходити перша газета галицьких українців Зоря галицька. Редактор Антон Павенцький. Випуск припинився 1857р.
15 червня
За почином о. Л. Трещаківського, Головна Руська Рада (ЕІУ, ЮВ, УВ) заснувала українську культурно-освітню установу — Народний Дім у Львові (Руський Народний Інститут Народний Дім). За взірцем львівського постали Народні Доми у багатьох містах і селах Галичини та в інших українських землях.
16 липня
Головна Руська Рада (ЕІУ, ЮВ, УВ) заснувала у Львові Галицько-Руську Матицю (товариство для просвітньої й літературно-видавничої справи та шкільництва рідною мовою) подібно до інших слов’янських Матиць. Першим головою був Михайло Куземський.
19–26 жовтня
За ініціятивою Миколи Устияновича та Івана Борискевича Головна Руська Рада (ЕІУ, ЮВ, УВ) скликала у Львові Собор Руських Учених, що накреслив програму організації української науки та народного шкільництва (зокрема видання шкільних загальноосвітніх довідників).
листопад
Розпорядженням міністерства народної освіти Австрії вивчення русино-української мови визнано обов’язковим у всіх гімназіях Східної Галичини.

1850

У Києві відкрито першу жіночу гімназію. 1860 року відкрито такі гімназії у Харкові та Полтаві.

1851

На доручення австро-угорського уряду видано словника Правничо-політична термінологія для слов’янських мов, вживаних в Австрії, що містив близько 17 000 німецьких термінів з українськими відповідниками (уклали Я. Головацький, Г. Шашкевич та Ю. Вислобоцький). Це перший український термінологічний словник.

1852

При Київському університеті утворено Київський центральний архів, що містив архівні матеріяли Комісії для розбору давніх актів.
У календарі Перемышлянинъ вміщено невелику збірку І. Гавришкевича Початок до уложеня термінології ботанічної руської. Цю статтю можна вважати першою друкованою працею з української природничої термінології.

1855

В Петербургу видано Словарь малорусского наречия Афанасьєва-Чужбинського (А-З). Видання не завершено.
кінець 50-х років
У Петербургу створено першу Громаду. До її складу входили М. Костомаров, Т. Шевченко, П. Куліш, В. Білозерський, Ф. Лазаревський, О. Лазаревський та інші. Пізніше постали Громади в містах України. 1897 р. усі Громади, що існували в 20 містах України, об’єдналися в Загальну українську безпартійну демократичну організацію.

1856

Початок друкарської активности Петербурзької Громади. Пантелеймон Куліш у Петербургу заснував власну друкарню. Окрім дешевих книжок Сільської бібліотеки (у 1860–1861 рр. видано 39 книжечок цієї серії), він видав Записки о Южной Руси (1856-1857), Чорну раду (1857), альманах Хата (1860), збірки творів Котляревського (1862), Г. Квітки (1858), Марка Вовчка (1857). Друге видавництво, що належало М. Костомарову, видало Арихметику О. Кониського (1863) та Оповідання з Святого Письма С. Опатовича.

1857

лютий
Інструкція попечителям Київського та Віленського навчальних округів про те, щоб должности учителей истории в гимназиях и уездных училищах замещаемы были исключительно природными русскими.

1859

Азбучна війна (також азбучна завірюха), рух галицьких українців, спричинений спробою австрійського уряду (мін. освіти Л. Тун), за наполяганням галицького намісника графа А. Ґолуховського, запровадити латинку замість кириличної абетки.
Розпорядження цензурі, щоб сочинения на малороссийском наречии, писанные собственно для распространения их между простым народом, печатались не иначе, как русскими буквами.
1 липня
Вийшло перше число газети Киевский телеграф. Від 1874 року газета була неофіційним органом києвської Громади.
11 жовтня
У Києві відкрито першу недільну українську школу. У 1859–1860 роках їх працювало у містах та деяких селах України 68. Викладали в них, з дозволу тодішнього попечителя Київської шкільної округи, відомого хірурга [Ніколая Пірогова, українською мовою. Ці школи закрито за розпорядженням міністра освіти 12 червня 1862 р.

1860

Пилип Морачевський зробив переклад Євангелії українською мовою. Цей перекад був однією з причин видання циркуляру міністра внутрішніх справ Росії Валуєва( Валуєвський циркуляр) про обмеження українського друкованого слова рамками художньої літератури. Переклад вийшов друком 1906–1911 рр., проте дозволено використовувати його у церковних відправах лише в часи Української Центральної Ради. Перевидано в Канаді (1948) та США (1966).
початок 60-х
Український визвольний рух, започаткований 1848 р., поділився на два крила — рух так званих "общеросів" (москвофілів) і рух народовців. У мовних питаннях москвофіли обстоювали "староруську мову" (суміш книжної давньоукраїнської, російської та народно-розмовної — "язичіє") та етимологічний правопис Максимовича. Народовці, так само як і українофіли, обстоювали українську мову і фонетичний правопис.

1861

У III томі Старосветского бандуриста надруковано Словарь малороссийских идиомов (11127 слів) М. Закревського.
Надруковано перший випуск Опыта южнорусского словаря Каленика Шейковського (А-В). Ще два випуски (Т-Ю) видано 1886.
12 січня
У Петербургу вийшло перше число щомісячного суспільно-політичного та літературного україномовного журналу Основа (видавець В. Білозарський, редакори — П. Куліш і М. Костомаров). Проіснував 22 місяці. В кінці майже кожного числа вміщено словники.
січень
У Львові на базі гуртка львівської інтелігенції Молода Русь утворено культурно-просвітницьке товариство клубного типу Руська Бесіда (від 1928 р. — Українська Бесіда). Пізніше товариства з такою назвою постали у 34 містах Галичини.
19 лютого
Скасування кріпацтва. Імператор Алєксандр II підписав маніфест Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости.
Липень
В журналі Основа надруковано першу (поза Галичиною) статтю з української термінології — Заметку о русинской терминологии Михайла Левченка.
Л. Глібов почав видавати літературно-суспільний тижневик Черниговский листок. Закрито у серпні 1863 р.

1862

Початок видавничої активности Київської Громади. Вийшли друком популярна книжечка з географії Дещо про світ Божий, Таблицы для первоначального чтения, Арифметика популярная. За петербурзькою традицією книжки видавали на зібрані кошти.
У Львові почав виходити перший друкований орган народовців — літературний тижневик Вечерниці. Його заклала так звана Друга руська трійця (Володимир Шашкевич, Ксенофонт Климкович та Федір Заревич). Вийшло 17 чисел.
12 червня
За розпорядженням міністра освіти закрито всі українські недільні школи.

1863

12 січня
Высочайшим повелением усі цензурні заклади підпорядковано міністрові внутрішніх справ. Реорганізацію завершено 1 березня.
18 червня
В Росії прийнято новий університетський статут, що відновив університетську автономію: ректор і декани стали виборними, факультети мали право цензури праць своїх членів, якщо їх видавав університет, владу куратора шкільної округи зведено до загального нагляду за діяльністю університету.
18 липня
Таємний Валуєвський циркуляр (тексти). Заборонено видавати українською мовою книжки релігійного змісту, навчальні та призначені до початкового читання народу. До друку дозволено лише твори красного письменства.
Протягом семи років після циркуляру видано 20 українських книжок — така сама кількість, як протягом одного 1862 року (1864 — 12, 1865 — 5, 1866 — 0, 1867–1869 — по одній).

1864

14 липня
Уряд Росії прийняв новий Статут про початкову школу, згідно з яким навчання наказано провадити лише російською мовою.
1864–1872
У Галичині виходять шістьма випусками Початки до уложення номенклятури і термінольогії природописної народньої Івана Верхратського.

1865

6 квітня
Цензурна реформа. Царський уряд видає Временные правила о печати, згідно з якими керувати цензурою та наглядати за друкарнями має створене при міністерстві внутрішніх справ Головне управління у справах друку.
Відкрито Новоросійський університет в Одесі. Першим ректором був Іван Соколов.

1866

Засновано міську загальнодоступну бібліотеку в Києві. Її мали комплектувати виключно російськими книжками.

1867

У Львові надруковано перший великий (двотомовий) Німецько-руський словар Омеляна Партицького (близько 50 000 слів), що містив, поряд із словами галицько-української літературної мови, народні слова. Автор використав низку рукописних збірок, зокрема п’ятитомову збірку отця Скоморовського, та завів до словника чимало вдалих термінів, що згодом увійшли до наукового обігу.
У Львові почато видання літературно-наукового і політичного часопису Правда. До виходу 1880 р. Діла часопис був провідним органом народовців і загальноукраїнською трибуною літературного, наукового і політичного життя.

1868

8 грудня
У Львові засновано товариство Просвіта.
12 травня
Затверджено тринадцять тимчасових цензурних правил. Крім них, до цензурних комітетів було надіслано додатки:1) особое постановление для цензоров, 2) список всех прежних законов по делам печати, не подвергшихся отмене.

1869

Іван Пулюй у книжці Молитовник для руського народу (друге видання 1871 р.) оприлюднив у Відні свій переклад молитов та низки літургійних текстів. Це був перший крок до запровадження новоукраїнської літературної мови у церкві.
Пантелеймон Куліш надрукував книжечку Святе Письмо або вся Библія старого Завіту. Русько-українською мовою переложена, що містила П’ятикнижжя Мойсееве.
11 лютого
Галицьке намісництво затверджує статут Руськoго Народнoго Інституту Народний Дім. Покровителем Народного дому визначено Галицького митрополита.
21 листопада
Прийнято закон про запровадження в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных урожденцев (тобто, надісланим в Україну російським чиновникам) значної доплати до нормального утримання. Підтверджено законом від 13 червня 1886 року. Доплату скасовано лише 1919 року.

1870

У Чернівцях почав виходити перший на Буковині український часопис Буковинська Зоря. Друковано штучною українсько-слав’янською мовою (язичієм).

1871

У Відні П. Куліш та І. Пулюй вперше оприлюднили новоукраїнський переклад Євангелій.

1872

Початок другого періоду видавничої активности Київської Громади. Цензура дозволила перевидати збірку Дещо про світ Божий. Після цього відновлено видання популярних книжок для народу з різних галузей знань, зокрема літератури для дітей. Видано низку творів художньої літератури та наукові праці членів Громади.

1873

Видано словник Словниця української або югової-руської мови Ф. Піскунова (8000 слів). Друге видання (1882) містило 15000 слів.
13 лютого
У Києві засновано урядовий Юго-Западный Отдел Императорского Географіческого Общества, що став осередком українського наукового життя. Під його проводом налагоджено випуск українознавчої літератури, засновано мережу українських книгарень. Головою Відділу став Григорій Ґалаґан, а виконавчим секретарем — Павло Чубинський. Ліквідовано 1876 р. Емським указом.
11 грудня
Засновано Літературне товариство ім. Тараса Шевченка у Львові, що стало базою вільного розвитку української літератури та науки поза межами дії російської цензури та адміністративних утисків. Ініціяторами його створення були громадські та культурні діячі зі Східних і Центральних земель під проводом Oлександра Кониського, фундаторами — Єлисавета Милорадович-Скоропадська, Дмитро Пильчиков, М. Жученко, о. Степан Качала та ін.

1874

У Києві видано Опыт русско-украинского словаря Михайла Левченка (7600 слів), що довго був єдиним добрим підручником української лексики і, за висловом А. Кримського, відслужив велику службу українцям.
Початок антиукраїнофільської компанії в газеті Киевлянин.
25 травня
Видано новий статут початкової школи, де четвертим параграфом підтверджено положення статуту від 14 липня 1864 р. про те, шо в начальных народних школах обучение ведется на русском языке.

1875

На базі Теологічного інституту засновано Чернівецький Університет з німецькою мовою навчання та окремими катедрами української та румунської мов. Катедру української мови очолювали: К. Ганкевич (1875–1876), Г. Онишкевич (1876-1882), С. Смаль-Стоцький (1885–1913)

1876

У Києві видано Очерк звуковой истории малорусского наречия Павла Житецького.
У Женеві Михайло Драгоманов створює українське видавництво. Воно друкувало позацензурні твори української літератури, що їх таємно пересилали в Російську Імперію, брошури іншими мовами для інформування европейців про Україну, перший політичний часопис Громада (5 тт. від 1878 по 1882). Видавництво діяло до 1889 р.
24 квітня
Імператорське Особое Совещание для пресечения украинофильской пропаганды під головуванням міністра внутрішніх справ запропонувало особливі заходи проти українофілів. На підставі цих пропозицій сформульовано таємний Емський указ.
18–30 травня
Імператор Алєксандр ІІ підписав у німецькому місті Емсі таємний цензурний указ (Емський указ). До пунктів Валуєвського циркуляру додано заборону сценічних вистав і читання на малоросійському наріччі, а також і друкування на такому ж текстів до музичних нот. Окремим пунктм заборонено видавати газету Кіевский телеграф.
На підставі цього указу "тимчасово" закрито (назавжди) Юго-Западный Отдел Императорского Географіческого Общества. Росія почала таємно фінансувати з фонду III відділу львівську москвофільську газету Словоиздающуюся в направлении враждебном украинофильскому.

1878

У Києві вдкрито Вищі жіночі курси з дворічним навчанням. Другі такі курси відкрито у Одесі аж 1903 року.
У Львові з ініціятиви І. Белея та І. Франка засновано видавництво Дрібна бібліотека. 14 виданих випусків містили переважно переклади з Байрона, Шелі, Гайне, Золя, Добролюбова.

1880

У Львові П. Куліш та І. Пулюй вперше оприлюднили новоукраїнський переклад Євангелій. 1886 року Британське Біблійне товариство придбало у П. Куліша повний переклад Нового Завіту.
14 січня
У Львові вийшло друком перше число часопису Діло. Першим редактором був Володимир Барвінський.

1881

Засновано Руське (від 1912 року — Українське) Товариство Педагогів (від 1926 р. Рідна Школа) у Львові.
8 жовтня
Імператор Алєксандр III затвердив доклад Особого Совещания, скликаного заради перегляду Емського указу. Розглядали лише цензурні пункти. Дозволено друкувати словники і тексти до пісень при условии соблюдения общепринятого русского правописания. Театральні вистави українською мовою мали отримувати дозвіл генерал-губернатора. Заборонено створення специально малорусского театра и формирование трупп для исполнения пьес и сцен исключительно на малорусском наречии.

1882

З ініціятиви Т. Лебединцева за участю В. Антоновича, О. Лазаревського, П. Житецького та інших започатковано щомісячник Киевская старина (у 1907 р. виходив українською мовою під назвою Україна).
У Західній Україні надруковано великий двотомовий (другий том 1886 р.) Малорусько-німецький словар Євгена Желехівського (понад 64000 слів), що містив весь відомий натоді український лексичний матеріял із широким застосуванням діалектологічних записів. Правопис цього словника отримав назву желехівки. Олекса Горбач перевидав його у Мюнхені 1982 р.

1883

У Закарпатті видано Русько-мадярский словарь Василя (Ласло) Чопея (близько 20 тисяч слів). Цей словник був першим науковим джерелом інформації про закарпатські українські говірки.
Київський генерал-губернатор О. Дрентельн заборонив театральні вистави українською мовою в межах свого генерал-губернаторства (на Київщині, Волині та Поділлі).

1884

Алєксандр III затвердив новий університетський статут, за яким університети цілком підлягали міністерству освіти. Прерогативою міністерства ставали не лише вибори ректорів, призначення, підвищення й звільнення професорів, а й затвердження програм окремих курсів і навіть розкладів лекцій.

1886

Алєксандр III затвердив «Правила объ особыхъ преимущесвахъ гражданской службы въ отдаленных мѣстностях, а также въ губерніяхъ Западныхъ и Царства Польского», що ними лицамъ русскаго происхожденія, искіючая однако мѣстныхъ уроженцевъ, производятся, по нѣкоторымъ должностямъ, прибавки къ содержанію. Ці правила сприяли переселенню росіян зі старих імперських територій в Україну. Текст правил щодо "Особых преимуществ службы въ Западныхъ губерніяхъ".

1887

Засновано педагогічне товариство Руська Школа (від 1910 — Українська Школа) в Чернівцях.

1889

Започатковано український педагогічний двотижневик (від 1911 р. місячник) Учитель для Галичини й Буковини. Виходив у Львові до червня 1914 р.

1890

15 травня
Міністерство внутрішніх справ видало Правила для народных библиотек, за якими право дозволу відкривати бібліотеки належало місцевому губернаторові, він же призначав доглядача. Комплектування бібліотек відбувалося лише за каталогом книг, що їх апробировал ученый комитет министерства просвещения для народных библиотек.

1892

В Малоросії заборонено перекладати українською мовою російські твори.
Австрійське Міністерство освіти на прохання українських громадських і культурно-освітніх організацій санкціювало впровадження фонетичного правопису в українських школах, до урядових оповіщень та інших сферах вжитку української мови.
13 березня
Загальні збори Літературного Товариства ім. Тараса Шевченка у Львові ухвалили перетворити товариство у Наукове Товариство імені Тараса Шевченка у Львові й прийняли статут (затверджено Галицьким намісництвом 16 листопада). За статутом НТШ складалося з трьох секцій: історично-філософської, філологічної та математично-природописно-лікарської. Першим головою НТШ став Олександер Барвінський. Започатковано Записки НТШ, спочатку як неперіодичні збірки. Від 1895 — квартальник, згодом двомісячник. Першим редактором став О. Барвінський, від 1894 р. — Михайло Грушевський.

1893

У Львові надруковано підручник С. Смаль-Стоцького та Ф. Ґартнера Руська граматика.
У Львові видано 4-томовий Словарь російсько-український Михайла Уманця (М. Комарова) і А. Спілки (тобто Адеська Спілка, спільний псевдонім одеських співпрацівників М. Комарова). Словник містить близько 37 000 російських слів. Багато українських відповідників проілюстровано цитатами. Останній том вийшов друком 1898 р. Словника перевидав 1923 р. Зенон Кузеля і 1925 р. ДВУ.
У Львові надруковано Німецько-український словар висловів правничих і адміністраційних Костя Левицького.
15 вересня
У Джерсі-Сіті (США) вийшло перше число української газети Свобода. До 1903 р. виходила етимологічним, пізніше фонетичним правописом. До постання української преси в Канаді та Бразилії обслуговувала й ці країни.
грудень
Філологічна Секція НТШ у Львові склала відозву До земляків із закликом збирати народні терміни (надруковано в Зорі, ч.2 1894 р.).

1894

У Петербургу створено Товариство ім. Т.Г. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що вчаться у вищих навчальних закладах Санкт-Петербурга. Попри назву, головною метою цього товариства стало видання творів Шевченка. Головою став сенaтор Андрій Маркевич, що мав авторитет у високих бюрократичних колах. Він допоміг з копіюванням творів Шевченка, конфіскованих під час арешту, і дістав 1905 року дозвіл цензури на видання Кобзаря. Товариство існувало до 1917 р.

1895

У Києві за участю О. Лотоцького, С. Єфремова, В. Доманицького, Ф. Матушевського та В. Дурдуківського засновано видавництво Вік. Видавало белетристичні та популярні книжки. Існувало до 1918 р.
2 грудня
Головне управління у справах друку спеціальним указом заборонило видавати українською мовою книжки для дітей, хотя бы по сушеству содержания они и представлялись благонамеренными.

1896

У Києві видано перший том двотомового Русско-малороссийского словаря Є. Тимченка. Другий том вийшов друком 1899 р. Словник містить близько 40000 слів.
1898-1902
У Львові НТШ починає видання «Лікарського Збірника», органа новоствореної Лікарської комісії. Редактор видання Євген Озаркевич ініціює створення розділу «Термінологія». В ньому було надруковано понад 20 сторінок словників латинсько-українських та німецько-українських медичних термінів, що можна вважати за початок укладання української медичної термінології.

1898

У Петербургу з ініціятиви киян П. Стебницького та М. Федоровського засновано Благотворительное общество издания общеполезных и дешовых книг — видавниче товариство української книжки. Голови товариства: Д. Мордовець, згодом О. Русов, пізніше П. Стебницький. До 1917 року видано 80 популярних українських брошур. Протягом 1904–1905 років подавало до найвищих інституцій імперії записки, домагаючися скасування обмежень українського слова.
У Львові з ініціативи М. Грушевського започатковано Літературно-Науковий Вісник (від 1907 р. виходив у Києві), видання НТШ на базі журналів Зоря (НТШ) та Житє і Слово (І. Франка). До редакції крім М. Грушевського (гол. редактор) входили І. Франко, О. Борковський і О. Маковей, згодом, замість двох останніх, В. Гнатюк. Фактичним редактором львівського періоду ЛНВ був Іван Франко.
Початок діяльности Українсько-Руської Видавничої Спілки у Львові (від 1922 р. Українська Видавнича спілка), акціонерного товариства, заснованого за ініціятивою М. Грушевського (він був і головним директором) для видання творів українських письменників, перекладів творів світової літератури, популярних книжок. Діяла до 1939 року.
4 травня
Розпорядження російського уряду про підпорядкування усіх шкіл грамотности та недільних шкіл духовному відомству.

1899

29 липня
У відповідь на студентські заворушення, що почалися у Петербургу і перекинулися на інші університети, уряд почав віддавати в солдати учасників студентських виступів. Тільки з Київського університету до війська відправили 183 студентів.
1–20 липня
У Києві відбувся XI археологічний з’їзд. Галицьким науковцям не дозволили виголосити доповіді українською мовою.

1900

У НТШ створено Язикову комісію для вироблення норм українського правопису. До її складу входили мовознавці з усіх регіонів України. Комісія уклала Руську правопись зі словарцем (видано 1904 р.).