Український правопис 1990 р. Передмова.

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук

Український правопис. 3-є видання, виправлене й доповнене. К.:Наукова думка, - 1990.[1]

Титул.


ПЕРЕДМОВА ДО ТРЕТЬОГО ВИДАННЯ

Однією з ознак високої культури суспільства є дбайливе ставлення до правопису, збереження його стабільності. Однак постійне розширення словника у зв'язку з науково-технічним і загальнокультурним прогресом породжує нові правописні проблеми, які регулюються практикою і мусять бути законодавче закріплені. Саме з цих настанов виходила Орфографічна комісія при Відділенні літератури, мови й мистецтвознавства АН УРСР, коли приступила в 1988 році до редагування другого видання «Українського правопису» (1960), щоб створити нове (доповнене й виправлене) видання.

В інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР було створено робочу групу у складі провідного наукового співробітника А. А, Бурячка (керівник групи) і старших наукових співробітників С. І. Головащука та Г. М. Колесника, яким доручено внести зміни й доповнення до другого видання «Українського правопису», керуючись при цьому такими загальними настановами; 1) не змінювати традиційної української графіки; відновивши традиційне розташування літер в абетці; 2) не ускладнювати принципи написання українських слів новими правилами й винятками, а навпаки, намагатися зменшувати їх кількість за рахунок уніфікації однотипних явищ; 3) по можливості спростити правопис складних слів, критично поставитись до правил, що регулюють уживання великої літери й под., — тобто тих правописних моментів, які не регулюються мовною структурою; 4) докладніше опрацювати правила щодо написання слів іншомовного походження, зокрема географічних назв та особових найменувань людей.

Вироблений робочою групою проект третього видання «Українського правопису» було розглянуто на засіданні Орфографічної комісії при Відділенні літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР. Після врахування зауважень членів Орфографічної комісії проект третього видання «Українського правопису» було розмножено в кількості 140 примірників і надіслано для докладного розгляду в Міністерство народної освіти УРСР, Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, Міністерство культури УРСР, в редакції республіканських газет і журналів, до творчих спілок і т. ін. Проект третього видання «Українського правопису» обговорювався також у Товаристві української мови ім. Т. Г. Шевченка. За пропозицією голови цього товариства Д. В. Павличка було розширено (до 43 осіб) склад Орфографічної комісії й змінено її юридичний статус: за рішенням 4 Президії АН УРСР вона стала її тимчасовим робочим органом. До складу Орфографічної комісії АН УРСР увійшли співробітники Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР та Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, зав. кафедр української мови університетів і педагогічних інститутів республіки, працівники Міністерства народної освіти УРСР, відомі письменники. Головою Орфографічної комісії АН УРСР призначено академіка АН УРСР В. М. Русанівського, заступниками голови — академіка АН УРСР О. С. Мельничука й доктора філологічних наук С. Я. Єрмоленко.

Після вивчення та врахування зауважень до третього видання «Українського правопису» робоча група ще раз передрукувала проект і подала його на розгляд Орфографічної комісії АН УРСР.

Третє видання «Українського правопису», що є органічним продовженням першого (1946 р.) і другого (1960 р.), Орфографічна комісія АН УРСР затвердила 14 листопада 1989 року.

5

ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

7

ПЕРЕДМОВА ДО ПЕРШОГО ВИДАННЯ

9

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Аа, Бб, Вв, Гг, Ґг, Дд, Ее, Єє,

Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл,

Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу.

Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, Ьь, Юю, Яя.

Примітка 1. Апостроф (') в алфавіт не входить і на розміщення слів у словнику не впливає; напр.: бур'я́н, бу́ряний стоятимуть поруч.
М'який знак (ь) має своє місце в алфавіті; тому тьо́пнути в словнику стоятиме не після тóпнути, а після слів, що починаються з їх.
Примітка 2. Сполучення літер дж і дз (для позначення африкат) не входять в алфавіт; отже, такі слова, як джерело́, дзвін, стоятимуть у словнику під літерою д.



  1. Номери сторінок (грубий шрифт зеленого кольору) подано за першоджерелом.