Свєнціцький Іларіон

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Версія від 16:03, 25 квітня 2010, створена Victor Kubai (обговореннявнесок) (перейменував «Іларіон Свєнціцький» на «Свєнціцький Іларіон»)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Українська мова. Енциклопедія

СВЄНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович (7.IV 1876, м. Буськ, тепер Львів, обл.  — 18.IX 1956, Львів)  — укр. філолог, етнограф, громад.-культур. діяч, доктор філол. наук з 1902, професор з 1941. Закінчивши 1899 фіз.-матем. ф-т Львів. ун-ту, продовжив навчання як вільний слухач істор.-філол. ф-ту Петерб. ун-ту та студент Археол. ін-ту. Лінгв. освіту поглибив у Відні під кер. В. Ягича, де захистив докт. дисертацію. З 1913  — доцент Львів. ун-ту, 1944-50  — зав. кафедри слов'ян. філології. Одночасно (до 1956) керував Львів, відділом Ін-ту мовознавства АН УРСР, а також очолював (до 1952) створений ним у Львові 1905 Нац. музей (з 1939  — Держ. музей укр. мист-ва). Наук. інтереси багатогранні: мовознавство, зокрема історія укр. мови, історія укр. літ. мови, порівн.-істор. мовознавство, діалектологія, палеографія, літературознавство, рукописні пам'ятки і стародруки, укр. мист-во найдавнішого періоду, музейна справа та ін. Осн. праці  — «Бучацьке євангеліє XIII ст.» (1911), «Основи науки про мову українську» (1918), «Нариси з історії української мови» (1920), «Мова Галицько-волинського літопису» (1949), «Опис рукописів народного дому з колекції А. Петрушевича» (т. 1-3, 1906-11), «Початки книгопечатання на землях України» (1924). Автор численних праць з давньорус. л-ри, фольклору та л-ри ін. слов'ян. народів, укр. мист-ва.

Літ.:

  • Питання слов'ян, мовознавства, кн. 5. Л., 1956
  • Кізлик О. Д., Луцик ф. Я. І. С. Свєнціцький. Короткий бібліогр. покажчик. К.. 1956
  • Гумецька Л. Л. Іларіон Семенович Свєнціцький. «Мовознавство», 1976, №2

Я. В. Закревська