Відмінності між версіями «Святослав Ігорович»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: =Довідник з історії України= <div style="background-color:#BBFFFF"> <p><b>СВЯТОСЛАВ ІГОРОВИЧ</b> (Хоробрий; н. б…)
 
Рядок 26: Рядок 26:
 
       намісниками в окремих землях: Ярополка&nbsp;&mdash; у Києві, Олега&nbsp;&mdash; у
 
       намісниками в окремих землях: Ярополка&nbsp;&mdash; у Києві, Олега&nbsp;&mdash; у
 
       Древлянській землі,  
 
       Древлянській землі,  
       [[Володимир Святославович|Володимира]]&nbsp;&mdash; у Новгороді.  
+
       [[Володимир Святославич|Володимира]]&nbsp;&mdash; у Новгороді.  
 
       Після повернення до Болгарії C.I. у 969 спільно з болгарами та
 
       Після повернення до Болгарії C.I. у 969 спільно з болгарами та
 
       угорцями розпочав війну з візантійським імператором  
 
       угорцями розпочав війну з візантійським імператором  

Версія за 20:38, 17 жовтня 2009

Довідник з історії України

СВЯТОСЛАВ ІГОРОВИЧ (Хоробрий; н. бл. 939 — п. 972 або 973) — великий князь київський (945-972), полководець. Син князя Ігоря та княгині Ольги. За C.I. державою переважно управляла княгиня Ольга (до 969), адже він більшість часу перебував у військових походах. Літописні дані засвідчують, що самостійна військова діяльність C.I. розпочалась бл. 964. У 964-966 C.I. підкорив слов'янське плем'я в'ятичів, що проживало у басейні Оки, завдав поразки волзько-камським болгарам, а бл. 965 — розгромив Хозарський каганат і зруйнував його столицю м. Ітиль. Вів війни на північному Кавказі, де захопив хозарську фортецю Семендер і переміг племена ясів та косогів. Закріпив владу Київської Русі на Таманському і Керченському п-овах (Тмутараканське князівство). У 967 (за ін. дан. — 968) за пропозицією візантійського імператора Никофора Фоки C.I. розпочав воєнні дії у Болгарії, підкоривши собі майже всю територію цієї держави. У Болгарії C.I. місцем свого перебування обрав Переяславець на Дунаї, висловлював думку про перенесення сюди столиці Київської Русі. Занепокоєний успіхами C.I. у Подунав'ї, візантійський уряд підмовив кочові племена печенігів напасти на Київ. Однак напад не вдався — ще до прибуття C.I. з Болгарії печеніги зазнали поразки і змушені були відступити. Після смерті матері (969) C.I., прагнучи продовжити війну на Балканах, призначив своїх синів намісниками в окремих землях: Ярополка — у Києві, Олега — у Древлянській землі, Володимира — у Новгороді. Після повернення до Болгарії C.I. у 969 спільно з болгарами та угорцями розпочав війну з візантійським імператором Іоанном I Цимісхієм. Після героїчної оборони Доростола (тепер м. Сілістра, Болгарія) C.I. змушений підписати у липні 971 з Візантією мирний договір, за яким відмовився від придунайських земель. Навесні 972, повертаючись до Києва, дружина C.I. потрапила у засідку, організовану біля Дніпрових порогів печенігами, яких підмовили візантійці. У ході бою князь C.I. загинув. Печенізький хан Куря наказав виготовити з черепа С. чашу. Автор «Повісті временних літ» високо оцінив моральні якості князя, який, розпочинаючи війну, попереджував своїх ворогів словами «Іду на Ви». Візантійський історик Лев Диякон описав його зовнішній вигляд. Грушевський назвав C.I. «козаком на престолі».

Р. Шуст (Львів).