Відмінності між версіями «Попов Микола»
Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
м (Захист на Микола Попов встановлено ([edit=sysop] (безстроково) [move=sysop] (безстроково))) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
<b>Попов Микола</b> (1891-1937), сов. партійний діяч та історик ком. партії, родом росіянин, спершу меншовик, з 1919 р. — большевик. У 1921—23 рр. секретар Харківського губкому [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]; у 1925—27 - завідувач відділу агітпропу ЦК КП(б)У і ред. газ. «Коммунист». У 1928—32 - на відповідальних партійних посадах у Москві. У 1926 р. опублікував «Очерки истории РКП(б)», а у 1928 - «Нариси історії КП(б)У», У березні 1933 р. разом з [http://uk.wikipedia.org/wiki/Постишев_Павло П. Постишевим] прибув на Україну і був призначений секретарем ЦК та завідувачем відділу пропаганди і преси. Виступав проти [[Микола Скрипник|М. Скрипника]], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0 М. Хвильового], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Юринець_Володимир В. Юринця] й ін. укр. комуністів, на форумі [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Internacional_III&abcvar=11&bbcvar=17 Комінтерну] — проти [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%D0%97%D0%A3 КПЗУ]; поширював культ Постишева, але незабаром був заарештований і проголошений одним з керівників фіктивної нац.-фашистської орг-ції України. | <b>Попов Микола</b> (1891-1937), сов. партійний діяч та історик ком. партії, родом росіянин, спершу меншовик, з 1919 р. — большевик. У 1921—23 рр. секретар Харківського губкому [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%28%D0%B1%29%D0%A3 КП(б)У]; у 1925—27 - завідувач відділу агітпропу ЦК КП(б)У і ред. газ. «Коммунист». У 1928—32 - на відповідальних партійних посадах у Москві. У 1926 р. опублікував «Очерки истории РКП(б)», а у 1928 - «Нариси історії КП(б)У», У березні 1933 р. разом з [http://uk.wikipedia.org/wiki/Постишев_Павло П. Постишевим] прибув на Україну і був призначений секретарем ЦК та завідувачем відділу пропаганди і преси. Виступав проти [[Микола Скрипник|М. Скрипника]], [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0 М. Хвильового], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Юринець_Володимир В. Юринця] й ін. укр. комуністів, на форумі [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Internacional_III&abcvar=11&bbcvar=17 Комінтерну] — проти [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%9F%D0%97%D0%A3 КПЗУ]; поширював культ Постишева, але незабаром був заарештований і проголошений одним з керівників фіктивної нац.-фашистської орг-ції України. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Персоналії]] | ||
| + | [[Категорія:Діячі комуністичної партії]] | ||
Версія за 18:28, 27 квітня 2010
Енциклопедія Українознавства
Попов Микола (1891-1937), сов. партійний діяч та історик ком. партії, родом росіянин, спершу меншовик, з 1919 р. — большевик. У 1921—23 рр. секретар Харківського губкому КП(б)У; у 1925—27 - завідувач відділу агітпропу ЦК КП(б)У і ред. газ. «Коммунист». У 1928—32 - на відповідальних партійних посадах у Москві. У 1926 р. опублікував «Очерки истории РКП(б)», а у 1928 - «Нариси історії КП(б)У», У березні 1933 р. разом з П. Постишевим прибув на Україну і був призначений секретарем ЦК та завідувачем відділу пропаганди і преси. Виступав проти М. Скрипника, М. Хвильового, В. Юринця й ін. укр. комуністів, на форумі Комінтерну — проти КПЗУ; поширював культ Постишева, але незабаром був заарештований і проголошений одним з керівників фіктивної нац.-фашистської орг-ції України.
