Відмінності між версіями «Могила Петро»
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
<div style="background-color:#BBFFFF"> | <div style="background-color:#BBFFFF"> | ||
− | <b>МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ</B> [31.12.1596 (10.1.1597)–1.(11).1.1647] — визначний український церковний і культурний діяч 17 ст., Київський митрополит (з 1632, за ін. дан.,з 1633). Син Симеона М. — господаря Волощини (1601–07) і [http://uk.wikipedia.org/wiki/Молдавське_князівство Молдавського князівства] (1607–09). Вважається, що освіту здобув у [[Львівська братська школа|Львівській братській школі]], вивчав теологію у Паризькому ун-ті. Служив у польському королівському війську, брав участь у [http://uk.wikipedia.org/wiki/Цецорська_битва_1620 Цецорській битві 1620] і [http://uk.wikipedia.org/wiki/Хотинська_війна Хотинській війні 1621]. В 1625 М. під впливом [http://uk.wikipedia.org/wiki/Борецький_Іов І. Борецького] прийняв чернецтво. В 1627 М. було обрано архімандритом [http://uk.wikipedia.org/wiki/Києво-Печерська_лавра Києво-Печерської Лаври]], а з 1632 (за ін.дан., 1633) — митрополитом Київським. Відстоював права Української Православної Церкви (на київських соборах 1628 і 1629) і в 1632 добився від короля. [[Владислав IV Ваза|Владислава IV Вази]] її легалізації в Україні (див. «[[Статті для заспокоєння руського народу]]»). В 1628–29 М. виступив одним з авторів проекту про створення українсько-білоруського патріархату поєднаного з Римом. Однак цей проект не зустрів підтримки ні серед українського суспільства (в першу чергу Запоріжжя), ні зі сторони Риму та Польщі. М. створив гурток вчених і культурних діячів, т. зв. Могилянський Атенеум ([http://uk.wikipedia.org/wiki/Косів_Сильвестр С. Косов], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Кальнофойський_Атанасій А. Калнофойський], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Земка_Тарасій Т. Земка], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Козловський-Трофимович_Ісая І. Козловський-Трофимович] та ін.), який під його керівництвом здійснив реформу церковного життя та опрацював проект «Православного ісповідання віри» — першого православного катехизису, який був прийнятий Собором православних церков у Києві 1640 і в Ясах 1641 та остаточно затверджений усіма східними Патріархами в 1643. У 1631 відкрив [[Лаврська школа|Лаврську школу]], яка в 1632 була об'єднана з [[Київська братська школа|Київської братською школою]] і в 1633 дістала назву Києво-Могилянська Колегія (з 1701 — [[Києво-Могилянська Академія]]). Реставрував [http://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_Софійський_собор Софійський собор] і будинки Києво-Печерського монастиря, а в 1635 дав доручення розкопати, зруйновану татаро-монголами [http://uk.wikipedia.org/wiki/Десятинна_церква Десятинну церкву]. У 1640 за допомогою М. було засновано першу румунську школу — Слов'яно-Греко-Латинську Академію в Яссах, якою керував колишній ректор Києво-Могилянської Колегії [http://uk.wikipedia.org/wiki/Почаський_Софроній С. Почаський]. Сприяв письменникам і художникам. Відкрив друкарні в Довгому Полі (1635), чим відновив румунське книгодрукування і в Молдові у Яссах (1641). Помер у Києві, похований у Києво-Печерській Лаврі. М. автор ряду богословських творів — «Євангеліє Учительне» (1616), «Служебник» (1629,1639), «Хрест Христа Спасителя» (1632), «Анфологіон» (1636), «Євлогіон» («Требник Петра Могили»; 1646), числених полемічних праць і проповідей. За ініціативою і активною участю М. групою київських письменників був написаний один з кращих творів української полемічної літератури 17 ст. трактат «Літос альбо Камінь...» (1644). Написаний польською мовою, вийшов під псевд. Євсевій Пимен (на думку деяких дослідників автором книги був сам М.) | + | <b>МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ</B> [31.12.1596 (10.1.1597)–1.(11).1.1647] — визначний український церковний і культурний діяч 17 ст., Київський митрополит (з 1632, за ін. дан.,з 1633). Син Симеона М. — господаря Волощини (1601–07) і [http://uk.wikipedia.org/wiki/Молдавське_князівство Молдавського князівства] (1607–09). Вважається, що освіту здобув у [[Львівська братська школа|Львівській братській школі]], вивчав теологію у Паризькому ун-ті. Служив у польському королівському війську, брав участь у [http://uk.wikipedia.org/wiki/Цецорська_битва_1620 Цецорській битві 1620] і [http://uk.wikipedia.org/wiki/Хотинська_війна Хотинській війні 1621]. В 1625 М. під впливом [http://uk.wikipedia.org/wiki/Борецький_Іов І. Борецького] прийняв чернецтво. В 1627 М. було обрано архімандритом [http://uk.wikipedia.org/wiki/Києво-Печерська_лавра Києво-Печерської Лаври]], а з 1632 (за ін.дан., 1633) — митрополитом Київським. Відстоював права Української Православної Церкви (на київських соборах 1628 і 1629) і в 1632 добився від короля. [[Владислав IV Ваза|Владислава IV Вази]] її легалізації в Україні (див. «[[Статті для заспокоєння руського народу]]»). В 1628–29 М. виступив одним з авторів проекту про створення українсько-білоруського патріархату поєднаного з Римом. Однак цей проект не зустрів підтримки ні серед українського суспільства (в першу чергу Запоріжжя), ні зі сторони Риму та Польщі. М. створив гурток вчених і культурних діячів, т. зв. Могилянський Атенеум ([http://uk.wikipedia.org/wiki/Косів_Сильвестр С. Косов], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Кальнофойський_Атанасій А. Калнофойський], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Земка_Тарасій Т. Земка], [http://uk.wikipedia.org/wiki/Козловський-Трофимович_Ісая І. Козловський-Трофимович] та ін.), який під його керівництвом здійснив реформу церковного життя та опрацював проект «Православного ісповідання віри» — першого православного катехизису, який був прийнятий Собором православних церков у Києві 1640 і в Ясах 1641 та остаточно затверджений усіма східними Патріархами в 1643. У 1631 відкрив [[Лаврська школа|Лаврську школу]], яка в 1632 була об'єднана з [[Київська братська школа|Київської братською школою]] і в 1633 дістала назву Києво-Могилянська Колегія (з 1701 — [[Києво-Могилянська Академія]]). Реставрував [http://uk.wikipedia.org/wiki/Київський_Софійський_собор Софійський собор] і будинки Києво-Печерського монастиря, а в 1635 дав доручення розкопати, зруйновану татаро-монголами [http://uk.wikipedia.org/wiki/Десятинна_церква Десятинну церкву]. У 1640 за допомогою М. було засновано першу румунську школу — Слов'яно-Греко-Латинську Академію в Яссах, якою керував колишній ректор Києво-Могилянської Колегії [http://uk.wikipedia.org/wiki/Почаський_Софроній С. Почаський]. Сприяв письменникам і художникам. Відкрив друкарні в Довгому Полі (1635), чим відновив румунське книгодрукування і в Молдові у Яссах (1641). Помер у Києві, похований у Києво-Печерській Лаврі. М. автор ряду богословських творів — «Євангеліє Учительне» (1616), «Служебник» (1629,1639), «Хрест Христа Спасителя» (1632), «Анфологіон» (1636), «Євлогіон» («Требник Петра Могили»; 1646), числених полемічних праць і проповідей. За ініціативою і активною участю М. групою київських письменників був написаний один з кращих творів української полемічної літератури 17 ст. трактат «Літос альбо Камінь...» (1644). Написаний польською мовою, вийшов під псевд. Євсевій Пимен (на думку деяких дослідників автором книги був сам М.) |
</div> | </div> | ||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
:*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Могила_Петро_Симеонович Вікіпедія: <b>Петро Могила</b>.] | :*[http://uk.wikipedia.org/wiki/Могила_Петро_Симеонович Вікіпедія: <b>Петро Могила</b>.] | ||
:*[http://litopys.org.ua/fdm/fdm39.htm Філософська думка в Україні: <b>МОГИЛА Петро</b>.] | :*[http://litopys.org.ua/fdm/fdm39.htm Філософська думка в Україні: <b>МОГИЛА Петро</b>.] | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Персоналії]] | ||
+ | [[Категорія:Священики]] | ||
+ | [[Категорія:Митрополити]] | ||
+ | [[Категорія:Меценати]] | ||
+ | [[Категорія:Підтримка освіти]] | ||
+ | [[Категорія:Підтримка видавництва]] | ||
+ | [[Категорія:Підтримка науки]] |
Версія за 19:14, 28 квітня 2010
Довідник з історії України
МОГИЛА ПЕТРО СИМЕОНОВИЧ [31.12.1596 (10.1.1597)–1.(11).1.1647] — визначний український церковний і культурний діяч 17 ст., Київський митрополит (з 1632, за ін. дан.,з 1633). Син Симеона М. — господаря Волощини (1601–07) і Молдавського князівства (1607–09). Вважається, що освіту здобув у Львівській братській школі, вивчав теологію у Паризькому ун-ті. Служив у польському королівському війську, брав участь у Цецорській битві 1620 і Хотинській війні 1621. В 1625 М. під впливом І. Борецького прийняв чернецтво. В 1627 М. було обрано архімандритом Києво-Печерської Лаври], а з 1632 (за ін.дан., 1633) — митрополитом Київським. Відстоював права Української Православної Церкви (на київських соборах 1628 і 1629) і в 1632 добився від короля. Владислава IV Вази її легалізації в Україні (див. «Статті для заспокоєння руського народу»). В 1628–29 М. виступив одним з авторів проекту про створення українсько-білоруського патріархату поєднаного з Римом. Однак цей проект не зустрів підтримки ні серед українського суспільства (в першу чергу Запоріжжя), ні зі сторони Риму та Польщі. М. створив гурток вчених і культурних діячів, т. зв. Могилянський Атенеум (С. Косов, А. Калнофойський, Т. Земка, І. Козловський-Трофимович та ін.), який під його керівництвом здійснив реформу церковного життя та опрацював проект «Православного ісповідання віри» — першого православного катехизису, який був прийнятий Собором православних церков у Києві 1640 і в Ясах 1641 та остаточно затверджений усіма східними Патріархами в 1643. У 1631 відкрив Лаврську школу, яка в 1632 була об'єднана з Київської братською школою і в 1633 дістала назву Києво-Могилянська Колегія (з 1701 — Києво-Могилянська Академія). Реставрував Софійський собор і будинки Києво-Печерського монастиря, а в 1635 дав доручення розкопати, зруйновану татаро-монголами Десятинну церкву. У 1640 за допомогою М. було засновано першу румунську школу — Слов'яно-Греко-Латинську Академію в Яссах, якою керував колишній ректор Києво-Могилянської Колегії С. Почаський. Сприяв письменникам і художникам. Відкрив друкарні в Довгому Полі (1635), чим відновив румунське книгодрукування і в Молдові у Яссах (1641). Помер у Києві, похований у Києво-Печерській Лаврі. М. автор ряду богословських творів — «Євангеліє Учительне» (1616), «Служебник» (1629,1639), «Хрест Христа Спасителя» (1632), «Анфологіон» (1636), «Євлогіон» («Требник Петра Могили»; 1646), числених полемічних праць і проповідей. За ініціативою і активною участю М. групою київських письменників був написаний один з кращих творів української полемічної літератури 17 ст. трактат «Літос альбо Камінь...» (1644). Написаний польською мовою, вийшов під псевд. Євсевій Пимен (на думку деяких дослідників автором книги був сам М.)
- Посилання на інші джерела на ту саму тему:
- [ e-Енциклопедія історії України: .]
- Юридична Енциклопедія: Петро Могила.
- Вікіпедія: Петро Могила.
- Філософська думка в Україні: МОГИЛА Петро.