Лозинський Йосип

Українська мова. Енциклопедія

ЛОЗИНСЬКИЙ Йосип Іванович (псевд. і крипт. — І. Л.; Л.; Л. из-над Скла; Л-скій; Л. из Перемышльского; Самоук Гриць; Ruthene та ін.; 20.Х1І 1807, с. Вірко, тепер Ничко Жешувського воєв., Польща — 30.VII 1889, м. Яворів, тепер Львів, обл.) — укр. мовознавець, етнограф, публіцист, теолог, громад, діяч. Закін. 1831 Львів. духовну семінарію. Був священиком. Відстоював принцип розвитку укр. літ. мови на народнорозм. основі з фонет. правописом. Автор однієї з перших граматик укр. мови «Граматика руської (малоруської) мови» (1846). 1834 виступив з пропозицією латинізації укр. алфавіту в спеціальній ст. «Про запровадження польської абетки в руську писемність», започаткувавши цим «азбучну війну» в Галичині. Після 1848 від цієї ідеї відійшов і став її противником. Згодом прилучився до «москвофілів».

Літ.:

• Худаш М. Л. Із маловідомої мовозн. спадщини Й. І. Лозинського. «Мовознавство», 1989, #4
• Худаш М. Л. Алфавітно-правописні принципи Й. І. Лозинського. В кн.: Лозинський Й. І. Укр. весілля. К., 1992

М. Л. Худаш.