ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС — пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305. Складений в 1377 групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижегородського Печерського монастиря Лаврентія за списком поч. 14 ст. Текст починається «Повістю минулих літ» і доводиться до 1305. У рукописі відсутні відомості за 898-922, 1263-1283, 1288-94. У складі Л.л. до нас дійшло «Повчання» Володимира Мономаха.

Зберігається в Публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна. Вперше повністю опублікована в 1846 («Полное собрание русских летописей», т. 1).