Зизаній Лаврентій

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук

Українська мова. Енциклопедія

ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович (справж. прізв.  — Кукіль, у перекладі грец. мовою  — Зизаній; 60-і pp. 16 ст., с. Тустань, тепер Галицького р-ну Івано-Франк. обл. або с. Потелич, тепер Жовківського р-ну Львів. обл.  — після лютого 1634, м. Корець, тепер Рівн. обл.) — укр. мовознавець, письменник, перекладач, педагог і церк. діяч. Можливо, навч. в єзуїт, колегії м. Ярослава (тепер Жешувського воєв., Польща) або Острозькій школі на Волині. Викладав церковнослов'ян. й грец. мови до 1592  — у Львівській, 1592-96 — Берестейській (Брестській), 1596-97 — Віденській братських школах. 1597-1600 був домашнім учителем у родині князя Богдана Соломирецького в його маєтку біля Мінська, 1600-02 — князя О. Острозького (м. Ярослав). Протягом 1612-18 — священик у м. Корці. В 20-х pp. 17 ст. на запрошення архімандрита Києво-Печер. лаври Єлисея Плетенецького приїхав до Києва, брав участь у редагуванні лаврських видань, перекладав з грец. мови на церковнослов'янську, займався проповід. діяльністю. Уклав староукр. мовою «Катехизис» (вид. 1627). З 1628 жив у Корці.

Найголовніші праці: буквар «Наука ку читаню и розумьню писма словенскаго...» (1596), «Лексис, Сирѣчь реченіа , Въкратъцѣ събран(ъ)ны и из слове(н)скаго языка на просты(й) руский) діале(к)ть истол(ъ)кованы», «Грамматіка словенска» (обидві надр. 1596 у Вільні). «Лексис...» З.  — перший укр. друкований словник для шкільного навчання. Його реєстр організований за диференц. принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'ян. слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1 061 вокабулу. З. перший в історії укр. й східно-слов'ян. мовознавства розробив та застосував більшість осн. лексикогр. методів упорядкування словника. Його «Лексис...» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, рос. азбуковників. «Грамматіка словенска» З.  — перший систематичний підручник церковнослов'ян. мови, призначений для шкіл. Тут визначено чотири частини граматики: орфографію, просодію, етимологію, синтаксис, виділено вісім частин мови: различіє (артикль), ім'я, містоім'я, глагол, причастіє, предлог, нарічіє, союз. З. увів орудний відмінок у слов'ян, граматику. В імені виділив десять відмін (8 іменникових і одна прикметникова, одна спільна для обох частин мови). Дав «канони орфографії» церковнослов'ян. мови східнослов'ян.-укр. редакції. Як перша спроба опрацювання фонет. й морфонол. систем церковнослов'ян. мови, виявлення її специф. особливостей, «Грамматіка словенска» З. була значним кроком у слов'ян. філології. З. удосконалив і збагатив слов'ян, лінгв. термінологію.

Тв
Літ.
  • Німчук В. В. Систематичний підручник церковнослов. мови «Грамматіка словенска» Л. Зизанія. В кн.: Зизаній Л. Грамматіка словенска. К., 1980. на сайті ІЗБОРНИК
  • Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст.. К., 1985. на сайті ІЗБОРНИК.
В. В Німчук
Посилання на інші джерела на ту саму тему: