З часу перемоги Жовтневої революції на Україні широко розгортається в Українській Соціалістичній Республіці під проводом комуністичної партії на основі ленінської національної політики національно-культурне будівництво і творення соціалістичної змістом, національної формою пролетарської української культури. Цей розвиток національно-культурного будівництва і творення пролетарської соціалістичної української культури викликають шалений опір класове ворожих елементів, зокрема в галузі мовного будівництва. в ділянці мови, цього надто важливого знаряддя культурного будівництва і творення пролетарської культури. Виступаючи і борючись проти соціалістичного будівництва і розвитку пролетарської української культури, буржуазні націоналістичні, петлюрівські елементи намагаються спрямувати цей розвиток на буржуазний шлях. Таксамо в галузі мовного будівництва вони прагнуть, супроти розвитку пролетарської мови, як зброї класової боротьби пролетаріату і знаряддя соціалістичного будівництва, створити своє буржуазно-націоналістичне мовознавство, яке мало б служити знаряддям розвитку буржуазної української культури, яке мало б служити знаряддям експлуатації буржуазією широких мас трудящих. Класово-ворожі елементи розгорнули націоналістичне шкідництво і на мовному фронті, в галузі мовного будівництва в найрізніших його ділянках — в лексиці, в складанні термінологічних словників, у граматиці — в синтаксі, в стилістиці, фразеології сучасної літературної мови, в правописі, зокрема в словотворі.<b id='183'><font color="green">183</font></b>

З часу перемоги Жовтневої революції на Україні широко розгортається в Українській Соціалістичній Республіці під проводом комуністичної партії на основі ленінської національної політики національно-культурне будівництво і творення соціалістичної змістом, національної формою пролетарської української культури. Цей розвиток національно-культурного будівництва і творення пролетарської соціалістичної української культури викликають шалений опір класове ворожих елементів, зокрема в галузі мовного будівництва. в ділянці мови, цього надто важливого знаряддя культурного будівництва і творення пролетарської культури. Виступаючи і борючись проти соціалістичного будівництва і розвитку пролетарської української культури, буржуазні націоналістичні, петлюрівські елементи намагаються спрямувати цей розвиток на буржуазний шлях. Таксамо в галузі мовного будівництва вони прагнуть, супроти розвитку пролетарської мови, як зброї класової боротьби пролетаріату і знаряддя соціалістичного будівництва, створити своє буржуазно-націоналістичне мовознавство, яке мало б служити знаряддям розвитку буржуазної української культури, яке мало б служити знаряддям експлуатації буржуазією широких мас трудящих. Класово-ворожі елементи розгорнули націоналістичне шкідництво і на мовному фронті, в галузі мовного будівництва в найрізніших його ділянках — в лексиці, в складанні термінологічних словників, у граматиці — в синтаксі, в стилістиці, фразеології сучасної літературної мови, в правописі, зокрема в словотворі.<b id='183'><font color="green">183</font></b>

У розвитку мови, власне в поширенні її лексики (словника), величезне значення мають т. зв. словотворчі елементи мови суфікси (наростки) і префікси (приростки), з допомогою яких з готового, наявного в мові матеріалу — з кореня слова, що має певне значення, — утворюються в мові, в процесі соціального єднання цією мовою, нові слова на означення нових понять, предметів і т. ін. (напр.: облік — обліковий, обліковець, удар — ударник, ударництво, колгосп — колгоспник, особа — знеосібка і т. д.).

У розвитку мови, власне в поширенні її лексики (словника), величезне значення мають т. зв. словотворчі елементи мови суфікси (наростки) і префікси (приростки), з допомогою яких з готового, наявного в мові матеріалу — з кореня слова, що має певне значення, — утворюються в мові, <span class="xtnd">в процесі соціального єднання цією мовою</span>, нові слова на означення нових понять, предметів і т. ін. (напр.: облік — обліковий, обліковець, удар — ударник, ударництво, колгосп — колгоспник, особа — знеосібка і т. д.).

Націоналістичне шкідництво, що найяскравіше виявилося в питаннях сучасної літературної української мови — в синтаксі, в лексиці, в словниково-термінологічиій роботі та ін. — не обминуло й ділянки словотвору, цієї важливої ділянки сучасної української літературної мови. Націоналістичні елементи намагаються і в словотворі спрямувати розвиток сучасної української літературної мови на відрив її від живої мови широких мас робітництва і колгоспного селянства, на ослаблення мови як знаряддя класової боротьби пролетаріату і всього нашого соціалістичного, будівництва, стараються спрямувати розвиток мови і в словотворі на націоналістичні шляхи, словом, вони намагаються і словотвір використати для створення своєї буржуазної, націоналістичної мови, знаряддя свого класового впливу.

Націоналістичне шкідництво, що найяскравіше виявилося в питаннях сучасної літературної української мови — в синтаксі, в лексиці, в словниково-термінологічиій роботі та ін. — не обминуло й ділянки словотвору, цієї важливої ділянки сучасної української літературної мови. Націоналістичні елементи намагаються і в словотворі спрямувати розвиток сучасної української літературної мови на відрив її від живої мови широких мас робітництва і колгоспного селянства, на ослаблення мови як знаряддя класової боротьби пролетаріату і всього нашого соціалістичного, будівництва, стараються спрямувати розвиток мови і в словотворі на націоналістичні шляхи, словом, вони намагаються і словотвір використати для створення своєї буржуазної, націоналістичної мови, знаряддя свого класового впливу.

::“Своврідним характером, тим так званим „духом" своїм, мова спирається передусім на стилістиці. складні, фразеології та словотворі. А сучасну українську літературну мову названими царинами підганяють під російську мову" (Уваги, с. 2).

::“Своврідним характером, тим так званим „духом" своїм, мова спирається передусім на стилістиці. складні, фразеології та словотворі. А сучасну українську літературну мову названими царинами підганяють під російську мову" (Уваги, с. 2).

„Уваги" не досліджують широко питань словотвору літературної української мови, проте деякі явища словотвору розглядають, напр., іменники дієслівного походження (розд. „Дієслівні речівники", сс. 59–66), дієслівні суфікси („Деякі явища в словотворі дієслів", сс. 115–117), деякі суфікси прикметників („Деякі характеристичні прикметникові наростки" — сс. 128–130). У розгляді цих окремих питань словотвору „Уваги" залишаються вірними своїй основній методологічній позиції —<b id='184'><font color="green">184</font></b> культивувати „своєрідності", відповідні „духові української мови", висувати їх ях „національне властиві" українській мові, всупереч іншим словотворчим явищам сучасної літературної української мови, які самі „Уваги" констатують у мові, але які радять обминати і відкидати, бо вони схожі з явищами російської мови і „мало властиві" або „невластиві" українській мові, як найчастіше каже про них авторка ..Уваг".

„Уваги" не досліджують широко питань словотвору літературної української мови, проте деякі явища словотвору розглядають, напр., іменники дієслівного походження (розд. „Дієслівні речівники", сс. 59–66), дієслівні суфікси („Деякі явища в словотворі дієслів", сс. 115–117), деякі суфікси прикметників („Деякі характеристичні прикметникові наростки" — сс. 128–130). У розгляді цих окремих питань словотвору „Уваги" залишаються вірними своїй основній методологічній позиції —<b id='184'><font color="green">184</font></b> культивувати „своєрідності", відповідні „духові української мови", висувати їх ях „національне властиві" українській мові, <span class="xtnd">всупереч іншим словотворчим явищам сучасної літературної української мови</span>, які самі „Уваги" констатують у мові, але які радять обминати і відкидати, бо вони схожі з явищами російської мови і „мало властиві" або „невластиві" українській мові, як найчастіше каже про них авторка ..Уваг".

1. Говорячи про дієслівні іменники на ''-ння, -ття'', „Уваги" зазначають:

1. Говорячи про дієслівні іменники на ''-ння, -ття'', „Уваги" зазначають:

::„Ідучи за російською та польською літературною мовою, де дуже рясні дієслівні речівники на ''-іе'', українська літературна мова надто часто творить дієслівні речівники на ''-ння, -ття'' там, де, з народної виходячи мови, треба б іншого твореная вжити" (с. 59; підкреслення моє — П. Г.).

::„Ідучи за російською та польською літературною мовою, де дуже рясні дієслівні речівники на ''-іе'', українська літературна мова <span class="xtnd">надто часто творить дієслівні речівники на </span> ''-ння, -ття'' там, де, з народної виходячи мови, треба б іншого твореная вжити" (с. 59; підкреслення моє — П. Г.).

Супроти цих „надто часто вживаних" (значить вони їй властиві? — П. Г.) у сучасній українській літературній мові іменників на ''-ння, -ття'' авторка „Уваг" висувае інші — зокрема іменники з нульовим суфіксом. Про це „Уваги" кажуть: „в українській мові дієслівні речівники нульового суфіксу чоловічого роду дуже поширені" (с. 60), — і далі даються приклади таких іменників не з сучасної мови, а з мови Куліша і з Сл. Гр. (а, як відомо, словник Грінченка складений на підставі мовних матеріалів тільки до 70-х років минулого століття). Звичайно, не можна заперечувати існування і в сучасній літературній українській мові дієслівних іменників з нульовим суфіксом (як перевіз — перевезення, тиск — тиснення, догляд — доглядання...», але протиставлення таких іменників (з нульовим суфіксом), „надто часто" вживаним у сучасній літературній мові, дієслівним іменникам на ''-ння, -ття'' шкідливо, бо воно спрямоване на боротьбу з цими дієслівними іменниками, без яких сучасна літературна мова обійтися не може і часто вживає їх. Ця прихильність „Уваг" до іменників з нульовим суфіксом — супроти іменників на ''-ння, -ття'' — породила й такі перекручення, як маємо в „Бюлетені УРЕ" № 1 (Харків, 1931):

Супроти цих „надто часто вживаних" (значить вони їй властиві? — П. Г.) у сучасній українській літературній мові іменників на ''-ння, -ття'' авторка „Уваг" висувае інші — зокрема іменники з нульовим суфіксом. Про це „Уваги" кажуть: „в українській мові дієслівні речівники нульового суфіксу чоловічого роду дуже поширені" (с. 60), — і далі даються приклади таких іменників не з сучасної мови, а з мови Куліша і з Сл. Гр. (а, як відомо, словник Грінченка складений на підставі мовних матеріалів тільки до 70-х років минулого століття). Звичайно, не можна заперечувати існування і в сучасній літературній українській мові дієслівних іменників з нульовим суфіксом (як перевіз — перевезення, тиск — тиснення, догляд — доглядання...», але протиставлення таких іменників (з нульовим суфіксом), „надто часто" вживаним у сучасній літературній мові, дієслівним іменникам на ''-ння, -ття'' шкідливо, бо воно спрямоване на боротьбу з цими дієслівними іменниками, без яких сучасна літературна мова обійтися не може і часто вживає їх. Ця прихильність „Уваг" до іменників з нульовим суфіксом — супроти іменників на ''-ння, -ття'' — породила й такі перекручення, як маємо в „Бюлетені УРЕ" № 1 (Харків, 1931):

Таксамо ця думка повторюється і в шкільних підручниках, які розглядають суфікс ''-ка'': напр., у підручнику П. Горецького — Ів. Шалі (Київ, 1929), де про суфікс ''-ка'' автор цих рядків писав так:

Таксамо ця думка повторюється і в шкільних підручниках, які розглядають суфікс ''-ка'': напр., у підручнику П. Горецького — Ів. Шалі (Київ, 1929), де про суфікс ''-ка'' автор цих рядків писав так:

::„Примітка: Іменники на ''-ка'', утворені від дієслів (''бійка, зупинка'') не означають дії в її відбуванні, а лише саму дію, як абстраговане поняття, абож означають виявлення чи наслідок цієї дії. Тільки іменники від дієприкметників пасивних на ''-ний'', тобто іменники на ''-нка'' (''співанка, сіянка''...), означаючи абстраговане поняття дії, наслідок її чи виявлення і т. ін., можуть іноді означати й саму дію в її відбуванні (''оранка — орання''...) („Українська мова". Практично-теоретичний курс, с. 130).

::„<span class="xtnd">Примітка</span>: Іменники на ''-ка'', утворені від дієслів (''бійка, зупинка'') не означають дії в її відбуванні, а лише саму дію, як абстраговане поняття, абож означають виявлення чи наслідок цієї дії. Тільки іменники від дієприкметників пасивних на ''-ний'', тобто іменники на ''-нка'' (''співанка, сіянка''...), означаючи абстраговане поняття дії, наслідок її чи виявлення і т. ін., можуть іноді означати й саму дію в її відбуванні (''оранка — орання''...) („Українська мова". Практично-теоретичний курс, с. 130).

Указаний вище погляд „Уваг" О. Курило на дієслівні іменники жін. р. з суфіксом ''-ка'' (погляд, повторений і в інших теоретичних і практичних працях,) став ніби каноном в українській лінгвістиці. А. Вовк, автор спеціальної розвідки „Дієслівні іменники жін. роду з наростком ''к''" („Збірник Секції граматики НДІМ". Київ, 1930) пише:

Указаний вище погляд „Уваг" О. Курило на дієслівні іменники жін. р. з суфіксом ''-ка'' (погляд, повторений і в інших теоретичних і практичних працях,) став ніби каноном в українській лінгвістиці. А. Вовк, автор спеціальної розвідки „Дієслівні іменники жін. роду з наростком ''к''" („Збірник Секції граматики НДІМ". Київ, 1930) пише:

І автор цієї, написаної 1930 р. , розвідки не відкинув і не заперечив „єдиної тоді орієнтації" щодо іменників жін. р. на ''-ка'': знаходячи в дожовтневій українській мові іменники жін. р. иа ''-ка'', він навіть висловлює дивування — „як потрапили до словника Грінченка ''приготовка, перебірка''" („Збірник Секції граматики", с. 126).

І автор цієї, написаної 1930 р. , розвідки не відкинув і не заперечив „єдиної тоді орієнтації" щодо іменників жін. р. на ''-ка'': знаходячи в дожовтневій українській мові іменники жін. р. иа ''-ка'', він навіть висловлює дивування — „як потрапили до словника Грінченка ''приготовка, перебірка''" („Збірник Секції граматики", с. 126).

А. Вовк із словника Б. Грінченка подає такі слова на -ка із значенням дії (наводимо їх тут з тими значеннями, які подає Сл. Гр.): ''чинка'' — выделка кож; ''добавка'' (добавка фантазії — Куліш); ''покупка'' — покупка; ''підсипка'' — подсыпание; ''посилка'' — посылание, посылка; ''перебірка'' — 1) переборка, сортировка, 2) переодевание; ''розплатка'' — платеж; ''роз'їздка'' (посилали в стан на роз'їздку козаків) — объезд, рекогносцировка; ''вирядка'' — снаряжение в дорогу; ''об'явка'' (пішов робити об'явку в волость) — объявление; ''приготовка'' (= приготування) — приготовление; ''карбівка'' — нарезание меток; ''межівка'' —  <b id='187'><font color="green">187</font></b> размежевание; ''шлямівка'' — очистка дна пруда та деякі інші. До речі зазначити, що з тих слів на -ка, які А. Вовк подає в своїй статті, як узяті з Грінченка — я в Грінченка не знайшов: ''вербівка'' і ''виволочка''. Зате навпаки — автор не взяв, очевидно, багатьох слів на ''-ка'' (із значенням дії) з Сл. Гр.: побіжно перегорнувши Сл. Гр., я з нього виписав: ''обробка'' — обработка, ''перевірка'' — проверка, ''скубка'' — дергание, щипание (шерсти, волос), яких не подає стаття А. Вовка.

А. Вовк із словника Б. Грінченка подає такі слова на -ка із значенням дії (наводимо їх тут з тими значеннями, які подає Сл. Гр.): ''чинка'' — выделка кож; ''добавка'' (добавка фантазії — Куліш); ''покупка'' — покупка; ''підсипка'' — подсыпание; ''посилка'' — посылание, посылка; ''перебірка'' — 1) переборка, сортировка, 2) переодевание; ''розплатка'' — платеж; ''роз'їздка'' (посилали в стан на роз'їздку козаків) — объезд, рекогносцировка; ''вирядка'' — снаряжение в дорогу; ''об'явка'' (пішов робити об'явку в волость) — объявление; ''приготовка'' (= приготування) — приготовление; ''карбівка'' — нарезание меток; ''межівка'' —  <b id='187'><font color="green">187</font></b> размежевание; ''шлямівка'' — очистка дна пруда та деякі інші. До речі зазначити, що з тих слів на -ка, які А. Вовк подає в своїй статті, як узяті з Грінченка — я в Грінченка не знайшов: ''вербівка'' і ''виволочка''. Зате <span class="xtnd">навпаки</span> — автор не взяв, очевидно, багатьох слів на ''-ка'' (із значенням дії) з Сл. Гр.: побіжно перегорнувши Сл. Гр., я з нього виписав: ''обробка'' — обработка, ''перевірка'' — проверка, ''скубка'' — дергание, щипание (шерсти, волос), яких не подає стаття А. Вовка.

Говорячи далі про дієслівні іменники жін. р. з суфіксом -ка із значенням дії в пожовтневій літературній мові (автор багато їх подає в своїй статті), А. Вовк оцінюк їх як запозичення з російської мови, як слова, „невластиві" мові українській. Автор пише:

Говорячи далі про дієслівні іменники жін. р. з суфіксом -ка із значенням дії в пожовтневій літературній мові (автор багато їх подає в своїй статті), А. Вовк оцінюк їх як запозичення з російської мови, як слова, „невластиві" мові українській. Автор пише:

::„Загалом літературна мова оминає їх. У красному письменстві дожовтневої доби цієї категорії слів дуже мало, трапляються як винятки. У літературі пожовтневій здебільшого вживають письменники, що змальовують у творах багато виробничих процесів (підкресленая моє — П. Г.) (Яновський, Влизько), але й тут вони маячать, як самотні зайди з російської мови. Термінологічні словники зовсім, як система, не дають цих слів на означення назви чинності" (с. 138).

::„Загалом літературна мова оминає їх. У красному письменстві дожовтневої доби цієї категорії слів дуже мало, трапляються як винятки. У літературі пожовтневій здебільшого вживають письменники, що змальовують у творах <span class="xtnd">багато виробничих процесів</span> (підкресленая моє — П. Г.) (Яновський, Влизько), але й тут вони маячать, як самотні зайди з російської мови. Термінологічні словники зовсім, як система, не дають цих слів на означення назви чинності" (с. 138).

А на закінчення своєї статті автор пише:

А на закінчення своєї статті автор пише:

Крім цих матеріалів, подаємо деякі з Лексичного бюра НДІМовознавства (записи 1931—1932 р. ): Корба для ''заводки'' трактора (с. Мальчовці Барс. р.); Бритваль — приладдя для випалювання олива для ''обливки'' горшків (с. Гушиці Калинів. р. Він. окр.); Плоскозубцями робиться ''обтяжка'' кожі на копилі (с. Мала Перещепина Ново-Санжар. р.).

Крім цих матеріалів, подаємо деякі з Лексичного бюра НДІМовознавства (записи 1931—1932 р. ): Корба для ''заводки'' трактора (с. Мальчовці Барс. р.); Бритваль — приладдя для випалювання олива для ''обливки'' горшків (с. Гушиці Калинів. р. Він. окр.); Плоскозубцями робиться ''обтяжка'' кожі на копилі (с. Мала Перещепина Ново-Санжар. р.).

Тимчасом показаний вище погляд на іменники жін. р. з суфіксом ''-ка'' не тільки був каноном, правив за закон, але і здійснювався дуже ретельно в найрізніших словниках, котрі, як це свідчить і згадана вище стаття А. Вовка, „зовсім не дають цих слів на означення чинності". Навіть більше: погляд на іменники жін. р. з суфиксом ''-ка'' в термінологічних словниках був поширений і на слова з закінченням ''-ча'' (''видача, віддача'' та ін.). Коли звернемось до академічного Рос.-укр. словника (т. III), то відповідно до російських слів на ''-ча'' маємо: отдача — ''віддавання'', ''віддання''; передача — ''передавання'' и оконч. ''передання''... хоч у Сл. Гр. є слова ''віддача'' і ''передача''.

Тимчасом показаний вище погляд на іменники жін. р. з суфіксом ''-ка'' не тільки був каноном, правив за закон, але і здійснювався дуже ретельно в найрізніших словниках, котрі, як це свідчить і згадана вище стаття А. Вовка, „зовсім не дають цих слів на означення чинності". Навіть більше: погляд на іменники жін. р. з суфиксом ''-ка'' в термінологічних словниках був поширений і на слова з закінченням ''-ча'' (''видача, віддача'' та ін.). Коли звернемось до академічного Рос.-укр. словника (т. III), то відповідно до російських слів на ''-ча'' маємо: <span class="xtnd">отдача</span> — ''віддавання'', ''віддання''; <span class="xtnd">передача</span> — ''передавання'' и оконч. ''передання''... хоч у Сл. Гр. є слова ''віддача'' і ''передача''.

У „Рос.-укр. сл. ділової мови" (Київ, 1930) це уникання слів на ''-ча'' із значенням дії виявляється виразно: выдача — ''видача'', (действие) ''видавання'' (а в І т. РУС-а — 1924 р. — ''видавання, видача''); дача — ''дача'', (действие) ''давання'' (в І т. РУС-а ''давання, дача''); отдача — ''віддавання, віддача'', (действие) ''віддавання, віддання'' і т. ін.

У „Рос.-укр. сл. ділової мови" (Київ, 1930) це уникання слів на ''-ча'' із значенням дії виявляється виразно: <span class="xtnd">выдача</span> — ''видача'', (действие) ''видавання'' (а в І т. РУС-а — 1924 р. — ''видавання, видача''); <span class="xtnd">дача</span> — ''дача'', (действие) ''давання'' (в І т. РУС-а ''давання, дача''); <span class="xtnd">отдача</span> — ''віддавання, віддача'', (действие) ''віддавання, віддання'' і т. ін.

Сучасна наша мова широко вживає іменники дієслівного походження на ''-ча'' із значенням дії (хоч таких слів взагалі небагато; найбільше їх від кореня дієслова ''дати''). Даємо приклади: Поїзд з 53 вагонів готовий до ''подачі''; Забезпечити ''видачу'' авансів (обидва приклади з „Комуніста'', 16. XI 1933 р. );<b id='189'><font color="green">189</font></b> Через три дні після ''подачі'' скарг („Пр. правда", 23. IX 1933 р. ); ''Видача'' паспортів („Вісті", 10. VII 1933 р. ); ''Подача'' применшених даних („Пр. правда", 20. VII 1933 р. ); ''Передача'' на... хвилях („Пр. правда", 20.VII 1933 р.); Завдання у ''здачі'' фабричних буряків („Комуніст", 9. IX 1933 р. ).

Сучасна наша мова широко вживає іменники дієслівного походження на ''-ча'' із значенням дії (хоч таких слів взагалі небагато; найбільше їх від кореня дієслова ''дати''). Даємо приклади: Поїзд з 53 вагонів готовий до ''подачі''; Забезпечити ''видачу'' авансів (обидва приклади з „Комуніста'', 16. XI 1933 р. );<b id='189'><font color="green">189</font></b> Через три дні після ''подачі'' скарг („Пр. правда", 23. IX 1933 р. ); ''Видача'' паспортів („Вісті", 10. VII 1933 р. ); ''Подача'' применшених даних („Пр. правда", 20. VII 1933 р. ); ''Передача'' на... хвилях („Пр. правда", 20.VII 1933 р.); Завдання у ''здачі'' фабричних буряків („Комуніст", 9. IX 1933 р. ).

3. У розділі „Деякі явища в словотворі дієслів" „Уваги", крім інших суфіксів, коротко спиняються на суфіксі ''-ир, -ір'' в запозичених дієсловах:

3. У розділі „Деякі явища в словотворі дієслів" „Уваги", крім інших суфіксів, коротко спиняються на суфіксі ''-ир, -ір'' в запозичених дієсловах:

::„Українські запозичені дієслова, що їм відповідають німецькі дієслова ''-iren'', не мають наростка ''-ир'', як це буває в російській мові (реквизировать, командировать) — отже ''реквізувати, реквізований, акомпанювати, лакувати'' — ''лакований'' (Гр.) та ін. Часто вживані слова ''командирувати, відкомандирувати'', щоб не сплутувати з ''командувати'' (рос. командовать...), легко дають замінити словами ''відряджати, відрядити''" (Уваги, с. 117).

::„Українські запозичені дієслова, що їм відповідають німецькі дієслова ''-iren'', не мають наростка ''-ир'', як це буває в російській мові (<span class="xtnd">реквизировать, командировать</span>) — отже ''реквізувати, реквізований, акомпанювати, лакувати'' — ''лакований'' (Гр.) та ін. Часто вживані слова ''командирувати, відкомандирувати'', щоб не сплутувати з ''командувати'' (рос. <span class="xtnd">командовать</span>...), легко дають замінити словами ''відряджати, відрядити''" (Уваги, с. 117).