Відмінності між версіями «Гоголь М. Вечера на хуторѣ близъ Диканьки»

Матеріал з Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 46: Рядок 46:
 
[[Категорія:Словники_біб]]
 
[[Категорія:Словники_біб]]
 
[[Категорія:Словники першої половини XIX століття]]
 
[[Категорія:Словники першої половини XIX століття]]
[[Категорія:Нові надходження]]
 

Поточна версія на 10:55, 10 серпня 2011

[Гоголь М.] «Малороссійскія слова, встрѣчающіяся въ ... » // «Вечера на хуторѣ близъ Диканьки. Повести изданные Пасичникомъ Рудымъ Панькомъ», С.-П.: І – 1831, ІІ – 1832

Рецензії:

Горецький П. Й. Історія укр. лексикографії. К., 1963

Як відомо, в перших творах М. В. Гоголя значне місце займає українська лексика. Для пояснення українських слів автор додав до «Вечеровъ на хуторѣ близъ Диканьки» маленькі словнички: при першій частині (1831 р.) 71 слово і при другій (1832 р.) — 59, разом 130 слів. Усі ці слова — переважно з лексики на означення предметів народного побуту. Вони даються з наголосами і майже всі правильно перекладені.

Слова, які вжив Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки» і записав у словничках-додатках, автор брав не тільки із живої народної мови, але й використав друковані лексичні українські матеріали. Це документально показує записна книжка Гоголя, складена ще до написання «Вечорів»., Зветься вона «Книга всякой всячины, или подручная энциклопедия Н. В. Гоголя за 1826 г.» Вона передрукована в X виданні творів Гоголя за редакцією М. Тихонравова[1].

В різних місцях цієї «Підручної енциклопедії» є записи українських слів (з російським перекладом).

Усіх їх 280. Майже всі слова, вжиті Гоголем у «Вечорах» і подані в його словничках, є серед записаних у «Підручній енциклопедії».

У записках також зазначено, звідки Гоголь брав українські слова і їх переклад. Так, при слові перепічка (у правописі Гоголя: перепичка) до перекладу ржаная лепешка в дужках подано: «(по Котлярев.)». Посилається Гоголь на Котляревського, тобто на словник при його «Енеїді», також при словах квадранець, коржъ та деяких інших.

На словник Цертелєва є посилання в записах Гоголя при словах порада, рада, піхва, чура, напр.. Чура — прислужникъ, родъ оруженосца (изъ поясненій Цертелєва).

На Максимовича Гоголь посилається при слові усы: Усы — стрѣлки или строчки на фалдахъ, нашитые накрестъ галуны (М. Макс).

Є в «Підручній енциклопедії» запис і з словника Кулжинського.

З відомих на той час лексикографічних праць з української мови Гоголь не згадав у своїх записах тільки словників Павловського і Войцеховича. Проте знайомство Гоголя із словником Павловського і використання його для «Вечорів на хуторі біля Диканьки» безсумнівне. Так, у «Підручній енциклопедії» на 124 стор. були записані, як указує М. Тихонравов, «Имена, даемые при крещеніи». Під таким самим заголовком був список власних імен у словничку Павловського. У цього ж автора, в розділі словника «Фразы, пословицы и приговорки мало-россійскіе», є вираз: «Попа въ решеті возити» з поясненням: «лгать на исповѣди». Цей вираз використав Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки»: «Видел я таких иноверцев, которым провозить попа в решете было легче, нежели нашему брату понюхать табаки». У виносці дано пояснення цього виразу: «т. е. солгать на исповеди»[2].

Наведені факти свідчать, по-перше, про знайомство Гоголя з тодішніми лексикографічними працями з української мови, по-друге, про те, що він сам збирав і записував український лексичний матеріал і використовував його у своїх художніх творах[3].

При інших виданнях 30-х років XIX ст. також знаходимо записи або словнички української лексики.



  1. Див.: Сочинения Н. В. Гоголя. Под ред. Н. Тихонравова, М., 1889, т. І, стор. 873—904.
  2. Н. В. Гоголь, Сочинения, т. І, М., 1952, стор. 38.
  3. Докладніше про це див.: Горецький П., М. В. Гоголь і українська лексикографія перших десятиріч XIX ст., «Лексикографічний бюлетень», вип. VI, К., 1958


Б. Галас. Ф.С. Шимкевич як лексикограф і українське словникарство кінець XVIII-початок ХХ ст., У., 1995

близько 130 українських слів пояснив М.Гоголь у словничках, доданих до книги «Вечера на хуторѣ близь Диканьки» (1831, 1832);